Вересень 13, 2011 0 306 Переглядів

Встаньмо у проломі за Україну

«Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них» (Єз.22:26).  Тобто Він докоряє їм за те, що:

  • вони ламають Закон Божий;
  • своєю поведінкою зневажають Бога;
  • не роблять різниці між чистим і нечистим.

Це слово я найперше сприймаю для себе і немає у мене цілі кинути на когось тінь, але хочу наголосити на великій відповідальності тих, хто взявся за священицьке служіння.

Дорогі священнослужителі всіх християнських церков України, незабудьмо однієї дуже важливої істини: ми всі будемо стояти на праведнім Божім суді, і Господь обов’язково запитає нас як ми несли Його слово, як ми вчили людей, який ми приклад давали нашими вчинками тим, кого ми пасли, бо написано: «Горе пастухам, які пасуть самі себе» (Єз.34:2). Я вірю, що найбільшу кару понесуть священики, бо вони тримають у руках Божий Закон, і взялись навчати людей. Якщо ми самі не живемо як написано, то Писання каже, що «раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий» (Лук.12:47).

Роль священика в суспільстві має бути дуже важливою. Він має найперше вчити людей правди Божої – він представляє інтереси Божі на землі, Він має бути духовним авторитетом, який не дивиться на лице і звання сильних світу цього. Він несе Світло Правди, він наставник і учитель, він турбується про стан отари, яку пасе, він має право і докоряти, і попереджувати людей про небезпеку.

Священики мають першими розуміти духовну ситуацію в Україні і першими стати в проломі за долю нашого краю! Ми зобов’язані пам’ятати велике горе і біль, що перенесла Україна, земля якої рясно полита гіркими слізьми вдів, матерів і сиріт та ріками невинної крові. Мільйони невинно убієнних, що поховані в різних куточках нашого краю і далеко за межами, в Гулагах та Сибірських краях. Ми несемо відповідальність щоб це не повторилося знову. Ми маємо встати в проломі за наш край! Якщо не ми, то хто?

По-друге – Господь докоряє правителям країни: «Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи» (Єз.22:27). Господь, у Якого «влада на небі і на землі» (Мтф.28:18) і Котрий є єдиним і законним Управителем Всесвіту, дав у Своєму Слові чітке і ясне визначення головної функції влади земної: «щоб судити справедливо», «підтримувати доброчинця і карати злочинця» (Рим.13:3-4). Якщо земні управителі цього не дотримуються, вони попадають у категорію «хижих вовків», що кров проливають і ради користі гублять душі. За такі дії буде справедливий суд Божий, якого ніхто із князів цього віку не підкупить і не уникне. Обов’язок всіх християн молитися за владу «щоб нам проводити тихе і мирне життя у всякій побожності та чистоті» (1Тим.2:1-3).

По-третє – Бог суворо докоряє різним провидцям майбутнього: «А пророки її все замазують болотом, бачать марноту, і чарують собі неправдою, вони кажуть: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив…» (Єз.22:28).

Докір пророкам свідчить про те, що якраз їм би належало стати в проломі за народ, підняти свій голос у захист простих людей, щоб їх оминула загроза винищення за гріхи та беззаконня. Але, на жаль, не знайшлося і в тім середовищі людини, яка б жертовно і молитовно зайняла позицію заступника. Звичайно, судити і докоряти легше як милувати і жаліти, але наш Господь сказав: «Я прийшов не судити, а спасати грішників». Це головна місія Спасителя – врятувати від смерті вічної кожного грішника через покаяння та віру в Його спасительну жертву.

Відносини між людьми теж дуже не сподобалися Богові: «Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ’ї…» (Єз.22:29).

Який висновок ми можемо зробити аналізуючи духовну ситуацію в Україні? Невже ми на порозі нових потрясінь і горя? Так! Господь попереджає всіх – і священиків, і тих, хто при владі, і пророків, і простих людей, щоб вони покаялись, повернулися лицем до Бога, до правди, до добра!

Господь не хоче карати, Він як добрий батько застерігає, попереджає нас  щоб ми звернули з дороги гріха та неправди і стали на стежку істини Божої. Якщо ж і надалі ми будемо глухими і сліпими до Його Слова, до Його любові, то обов’язково гряде суд праведний.

Закликаю всіх людей доброї волі, довірмося Богу і Його Слову! Встаньмо у молитві за нашу країну, піднесімо свій голос до неба, і просімо милості Божої, щоб простив гріхи і  беззаконня українського народу і зберіг нашу країну від  всяких катастроф: природних, техногенних, соціальних. Просімо у молитві щоб Господь дав нам серце чутливе, серце сповнене жалю та милосердя, яке було у нашого Спасителя, серце, яке реагує на загрозу ближнім і сповнене бажання захистити від смертельної загрози, що насувається. Згадаймо невимовну тугу Ісуса Христа висловлену у Його Слові: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!» (Мтф.23:37).

Будемо молитись ревно та щиро, щоб народ України захотів сховатись у «тіні Його крил» (Пс.90:1-4), а для того, щоб це здійснилося ми зобов’язані донести Добру Новину (Євангелію) до кожного села та міста, до кожної оселі, бо «горе народу, що не знає Євангелії» (Ф.М. Достоєвський), бо тільки живе Слово Євангелії може уздоровити душі нашого народу.

Господь у Своєму довготерпінні говорить: «І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його» (Єз.22:30)

Попередня Звіт про соціальну роботу серед дітей та молоді
Наступна Святкування ювілею Пересопницького Євангелія у Києві

Вам також може сподобатися

Проза

Старими стежками

Луцьк, Київ, Москва, Петрозаводськ, Сележа, Костомукша – це маршрут в одну сторону подорожі.

Проза

Після вироку

Волею випадку біля п’ятої вечора пройшовся Хрещатиком. «Беркутівці» професійно розбирали металеві загорожі. Один удар важким черевиком – і щит послушно складався. Я мимоволі зіщулився і став осторонь. Гуркіт від ударів змушував перехожих призупинятися вмить посерйознішати.

Проза

Берлінський мур

Ці дні були багаті на подорожі і зустрічі у церквах різних країн.