Листопад 24, 2011 0 887 Переглядів

Берлінський мур

Ці дні були багаті на подорожі і зустрічі у церквах різних країн.

6 листопада 2011 р. наші сусіди поляки радо приймали групу українських євангелістів у містах Вертковіце і Грубешув. Разом з Євгеном Мельничуком та євангелізаційним гуртом «Маяк спасіння» з Волині мали служіння та євангелізації у цих містах. Якщо не рахувати кількагодинних пауз на кордоні – то все було гарно. Леонід Панасюк, місіонер з Волині – гарною польською перекладав наші проповіді, а мелодії пісень говорили самі за себе.
Через декілька днів – у німецькому Любеку. З аеропорту Любека до Берліна – три години їзди нічними дорогами. Вранці – служіння. Відкриття невеликої церкви ХВЄ у Берліні. Її члени – вихідці із українських церков ХВЄ.
Понеділок був помітно холодним, проте це не заважало подивитися на залишки берлінської стіни, пройтися від бранденбурзьких воріт до рейхстагу. Через дорогу від похмурих величних колон рейхстагу прямо на огорожі символічні білі хрести з написами імен і прізвищ, а також дати. Худорлявий, геть прокурений потомок «арійської» раси, терпляче пояснює, що він опікується збором коштів на підтримку пам’ятних знаків. Білі хрести з іменами – це пам’ятка про людей, які загинули, тому що хотіли перебратися через стіну до своїх близьких, які мешкали по іншу сторону…
Біля інсценізованого меморіалу – поржавілий металевий хрест із терновим вінком і вогонь. Сотні людей, – серед них і діти, – знайшли свою смерть при спробі подолати мур…
В Берліні вже геть споночіло. Я йшов від рейхстагу, а в душі стіна. Не бетонна, з колючим дротом, а невидима, та , яка не є фізичною перешкодою, але не дає з’єднатися. Родинам, церквам, сім’ям, служителям Церкви Христової. І якщо у 1989 році стіна, що ділила німецький народ упала, то невидимі духовні стіни, що роз’єднують, – продовжують стояти…
У вівторок було містечко Ділінген, де відбулося служіння рукопокладання на пресвітерське та дияконське служіння братів, які переселилися сюди з Красноярського краю.
Літак на Москву відправився з пунктуальною німецькою точністю. З висоти зовсім не видно стін, кордонів, мурів. Є простір свободи – небо і Той, Хто вище небес і має владу руйнувати стіни розбрату і недовір’я.

Попередня "Отче наш…", а шапки немає
Наступна На Надвірнянщині відбулася зустріч учнів 8-11 класів із священнослужителями

Вам також може сподобатися

Проза

Богу нужен твой обед

«Иисус, возведя очи и увидев, что множество народа идет к Нему, говорит Филиппу: где нам купить хлебов, чтобы их накормить…? Один из учеников Его, Андрей, … говорит Ему: здесь есть у одного мальчика пять хлебов ячменных и две рыбки; но что это для такого множества»?
Евангелие от Иоанна 6:5-8,9

Проза

“Отче наш…”, а шапки немає

Цю молитву знаємо як «Отче наш…», тобто напам’ять. Пам’ятаю як маленьким мама навчала правильно складати ручки (до цих пір так зручно складати) і молитися. А у 2004, у листопаді…

Проза

Старими стежками

Луцьк, Київ, Москва, Петрозаводськ, Сележа, Костомукша – це маршрут в одну сторону подорожі.