Жовтень 9, 2019 2 574 Переглядів

«Порівняйте Україну з країнами колишнього Радянського Союзу – де ще є стільки віруючих? Ніде. А що, ви такі особливі? Та ні, ви покликані» –  Йоханнес Раймер

 Четверта щорічна місіонерська конференція «Час діяти!», що відбулася 5 жовтня у церкві «Благодать» (с. Софіївська Борщагівка), зібрала понад триста молодих людей із церков Київської області. Мета її – мотивувати молодь на служіння, духовно підтримати тих, хто уже трудиться на місії та розвиток партнерства. 

Основним спікером конференції, що проходить  під орудою Київського обласного об’єднання УЦХВЄ та місії «Глобальне партнерство», цього  року був Йоханнес Раймер, пастор, місіонер, доктор богослов’я з Німеччини.  Як вчений-історик та місіонер з багаторічним досвідом він поділився своїм баченням, відповів на запитання із залу та розповів свідоцтва, які не залишили байдужим нікого зі слухачів.

Шість точок на Київщині та закордонні місії

Розпочалася конференція з молитви, у прославленні присутніх повів хор київської церкви на Кар’єрній, 44. Ведучий  заходу Євген Савочка висловив  бажання організаторів: «Нехай ця конференція, що дасть розуміння про покликання і місію християнина, змінить життя багатьох. Я вірю, що тут є багато місіонерів, котрі підуть і скажуть: «Господи, ось я, пошли мене!»

Вже сьогодні курс церков Київщини на підтримку місій має гарні плоди: в області діє шість місіонерських  точок – у селах Семиполки, Митниця, Дубечня, Білогородка, Глибичка і селищі Володарка. Випускники місіонерської школи «Глобальне партнерство» (с. Скригалівка) служать закордоном, у Непалі, Грузії, Киргизстані. Групи місіонерів працюють з волохами на Прикарпатті. Про це присутнім розповів старший пресвітер Київського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Озеруга.

«Я спостерігаю, що, коли мова йде про місіонерство, наші церкви проходять три етапи – говорить Олександр Володимирович – Перший, це момент усвідомлення, що Україна не є місіонерським полем №1: ми маємо 30 років свободи й корені у трьох-чотирьох поколіннях, маємо людські та фінансові ресурси, тож самі можемо сіяти для інших. Другий етап – кроки підготовки до місії: навчання молоді в місіонерських школах, тощо. І нарешті третій – виїзд місіонерів на служіння як в Україні, так і закордоном».

За словами старшого пресвітера, половина із 42 церков області щомісяця фінансово підтримують місію.

Пророцтво тисячолітньої давності

Із списку численних посад та звань спікер конференції, професор Йоханнес Раймер виділяє два – це генеральний директор з питань примирення Всесвітнього Євангельського Альянсу та покликання місіонера. «Я той, хто горить місією!» – говорить він.

У юності Йоханнес Раймер (вроджений Іван Іванович Раймер) був атеїстом і комсомольським активістом, однак після дискусій з християнами став віруючим. Як християнин зазнав утисків під час служби в армії, а у 1976 році разом з сім’єю емігрував із СРСР до ФРН, де пішов навчатися до євангельського вишу.

«За спеціалізацією я історик, багато років викладаю в університеті предмет «історія місій». Радий сьогодні служити на Київщині, оскільки саме тут (і про це, мабуть, не всі знають) тисячу років тому почалося велике діло Євангелія. Національна церква у ті часи знаходилась фактично під гнітом грецької церкви, тому не могла розвиватись. Тоді з’явилося ряд пророцтв і група священників, монахів, заявила, що на слов’ян Господь покладає місію проповідувати Христа, вони пішли по всьому тодішньому світу, був сильний місіонерський рух. Все, що ми називаємо християнством на пострадянському просторі більшою чи меншою мірою сягає коренями цієї історії».

За словами професора на початку одинадцятого століття, одне зі згаданих пророцтв стверджувало, що через тисячу років це місце (Київщина і ймовірно Україна) стане важливим центром євангелізації світу.

Відкриття в архівах АНБ

В історії було чимало часів, коли на українській землі відбувалось пробудження.

«Для мене самого було відкриттям, що перші протестанти на території України з’явилися не у 1800 роках, як часто говорять, а у 1500-х. Минулого року, коли з нагоди тисячоліття Бресту відкрили архіви в Академії наук Білорусі мене запросили туди як спеціаліста, що знає грецьку, єврейську та латинь. Виявилося, що вже у 1562 році на території Західної України, в Острозі та інших місцях, з’явились реформатські церкви. Були також хрещенські церкви, такі, як ми сьогодні. Там знаходилася одна із найбільших місіонерських шкіл того періоду» – розповідає спікер.

Це був час стрімкого розвитку освіти, науки та культури. На жаль, у 1619 році у Польщі знову перемогли католицькі сили й почалося гоніння, час контрреформації.

«У Бога є план на нас. Він дивиться на світ не так як люди (ми бачимо те, що під носом, думаємо про зарплати), Бог же бачить через тисячі років. Я переконаний, що для України прийшов день увійти в Його історію. Порівняйте вашу країну з країнами колишнього Радянського Союзу – де ще є стільки віруючих? Ніде. А що, ви такі особливі? Та ні, ви покликані – у цьому вся історія. У Бога є план, і тому Він благословляє землі. Нам треба це розуміти» –  підкреслив Йоханнес Раймер.

Окрім служінь та блоку питання-відповідь родзинкою заходу став розіграш призів, серед яких термочашки, фітнес-браслети та суперприз – портативна колонка для євангелізацій.

Ми запитали учасників конференції «Час діяти!» про їхні враження і чи бачать вони себе в  служінні місіонера.

Богдан Пуйда, пастор церкви в м. Василькові:

– Я місіонер з 1997 року.  Наша церква була заснована після  євангелізації американського місіонера Річарда Гуденафа. Зазвичай він приїжджав у місто, брав два тижні посту, а потім цілий місяць день у день  проводив євангелізації. Це було у травні, а вже 7 червня ми охрестили 13 людей. Сам я з Івано-Франківська, закінчив Київський біблійний інститут після якого разом з дружиною почав молилися, щоб Бог направив на служіння, ось  так і потрапив у Васильків, уже 22 роки на місії.

Такі конференції як сьогодні, потрібні не тільки для молоді, яка шукає себе у служінні,  але й для пасторів, які формують світогляд людей у церквах, щоб спонукати їх до місіонерства. І для тих, хто служить  на місії, для підбадьорення і підтримки.

Марія Марченко, церква «Філадельфія» м. Київ.

– Дуже зацікавила тема конференції. Проповідник розповів унікальні факти зі свого  життя. Над тим чи готова поїхати на місію я ще не думала, але висновок зробила: треба вірити й шукати своє покликання.

Олександр Щербак, студент МШ «Глобальне партнерство»:

– У місіонерську школу мене привело бажання бути частинкою Божого плану, цеглинкою в Божому царстві.  На конференції дуже сподобалось свідоцтво Йоханнеса Раймера. Зрозумів, що все що було в моєму житті досі, було щоб я пришов на те місце, де є зараз. Хоча раніше я співав у церковній групі, не відчував, що це мій поклик, а зараз у школі відчуваю. Я хочу бути місіонером.

Станіслав Мініч, місіонер в с. Семиполки:

– Я з церкви с. Тарасівка Броварського району. Свій поклик «Час діяти!» я почув давно, час від часу трудився на місіонерських точках, допомагав. А у 2017 році пастор запитав: «Чи не хотів би ти взяти село і працювати?»  Відповів, що помолюсь. Поїхали у село,  познайомились… тепер служимо там усією сім’єю (також дружина і двоє діток): щосуботи/у суботу проходить недільна школа, у якій займаються до півтора десятка дітей, щонеділі/у неділю служіння. Цього року вже охрестили одну душу, ще чотири-п᾽ять невоцерковлених людей з села приходять постійно на зібрання.

На конференції мене по-особливому торкнулася притча про те, як нагодували п’ятьма хлібами та двома рибами п’ять тисяч народу: коли ти довіряєш Богові щось маленьке, Він це помножує. На власному досвіді можемо сказати, що це так.

Тетяна Івасінська, студентка МШ «Глобальне партнерство»:

– Я почула про місіонерську  школу на Малинфесті, потім почитала в інстаграмі та прийшла навчатися. На цій конференції я ще більше утвердилася у виборі, який зробила. Зрозуміла, що Бог кличе кожного бути місіонером на тому місці, де він є. Дуже хороше було слово!

Яків Нікітін, диякон церкви в смт Клавдієво:

– Такі конференції допомагають молодим людям. Йоханнес Раймер гарно відкриває тему призвання, деякі способи та моменти, як ми можемо розібратись у собі: кличе мене Бог чи ні, що для цього потрібно, наскільки я потрібен Богу в місії. І ця конференція дає відповідь на ці питання. Я особисто місіонер на місці, де живу. Диякон, займаюсь  молоддю. Своє покликання знаю, але у будь-якому випадку на конференцію не завадить поїхати, тому що Бог відкриває нові двері, нові ідеї, свіжість думок і т.д. Це актуально для всіх.

Попередня Десять цікавих та повчальних фактів із життя Віктора Боришкевича
Наступна Головою ради з питань душпастирської опіки при Міноборони обрано пастора Рустама Фатуллаєва

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Багатовекторність жіночого служіння

Жіноче служіння в Україні багатовекторне. Це і молитовний та соціальний напрямки, і праця у сфері освіти і душеопікунства, і милосердя та доброчинність. Про повноцінний розвиток усіх напрямків насамперед дбає відповідальна за жіноче служіння в Україні Віра Деркач.

Новини братерства

Вийшла друком книга Богдана Галюка «Скарб»

   У вівторок, 28 квітня 2015 року, в Івано-Франківську в приміщенні колишнього костелу Святого Йосифа (а тепер дому молитви Церкви християн віри євангельської України) відбулася презентація другої книги християнського проповідника та журналіста Богдана Галюка «Скарб».

Новини братерства

Старші пресвітери і єпископи апробують нову навчальну програму для місіонерів

   У незвичний спосіб співробітники відділу освіти УХЦВЄ вирішили презентувати новий навчальний проект братерства з підготовки координаторів за Програмою заснування нових церков.