ОСНОВИ ВІРОВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ
ПРО БОГА
Ми віримо в єдиного істинного Бога, який відкривається у трьох особах: Отця, Сина і Святого Духа (Бут. 1:26; Мт. 28:19; 1 Ів. 5:7).
Бог Отець – Творець неба і землі, всього видимого і невидимого:
– Бог є Дух | Ів. 4:24 |
– Безсмертний | 1 Тим. 6:16 |
– Святий | Лев.11:44; 1 Петр. 1:15-16 |
– Всезнаючий | Рим. 17:1; Мт. 19:26 |
– Бог є любов | Ів. 3:16; 1 Ів. 4:16 |
ПРО ІСУСА ХРИСТА
Божественність Господа Ісуса Христа, однородженого Божого Сина, зачатого від Святого Духа, народженого від Діви Марії, Якого було розп’ято за Понтія Пилата і поховано, і Який третього дня воскрес із мертвих, вознісся на небо і сів праворуч Свого Отця (Кол.1:12-18).
– Він є Бог | 1 Ів. 5:20 |
– Вічний | Кол. 1:17; 1 Ів. 5:20 |
– Єдиний Спаситель | Дії Ап. 4:11-12 |
– Первосвященик Нового Заповіту | Євр. 4:14-16; 9:11 |
– Заступник | Євр. 11:15 |
– Переможець | Кол. 2:15; Об. 3:20 |
– Хрестить Духом Святим | Мт. З:11; Дії Ап. 1:8; 2:4; 11:16-17 |
ПРО ДУХА СВЯТОГО
Третя особа Святої Трійці (2 Кор. 13:13; Мт. 28:19). Святий Дух має Божественні Якості (Рим. 5:19; Дії Ап. 5:3-4).
– Дух Правди | Ів. 16:13 |
– Святий | Ів. 14:26; 1 Ів. 5:7; Еф. 4:30 |
– Всезнаючий | 1 Кор. 2:10 |
– Всемогутній | Бут. 17:1 |
– Він освячує | 1 Кор. 6:11 |
– Чудотворець | Дії Ап. 19:6 |
– Відроджує | Ів. З:3-6; Дії Ап. 2:39 |
– Підтверджує усиновлення | Гал. 4: 6-7 |
– Утішитель | Ів. 14:26 |
– Наділяє дарами і сповнює силою | Дії Ап. 4:31; 1 Кор. 12:7-11 |
Необхідність прийняти Святого Духа з ознаками різних мов: Дії Ап. 1:4-8; 10:44-46; 19:2-7.
ПРО БОЖЕ СЛОВО
Основою нашого віровчення є Святе Письмо (Канонічна Біблія) Старого і Нового Заповітів.
Святе Письмо дане Господом, як єдине і цілком достатнє джерело для пізнання Бога і нашого спасіння (1 Тим. 3:15-17; 2 Тим. 1:21).
Віруючому необхідно :
– Досліджувати Святе Письмо | Ів. 5 :39 |
– Вірити в Святе Письмо | Мр. 1:15 |
– Не спотворювати Божого Слова | 2 Кор. 4:2:1; 1 Петр. 4:11; Іс. Нав. 1:8 |
– Нічого не додавати і не відіймати від Божого Слова (Пр. 30:6; Об. 22:18-19; Мт. 5:19).
ПРО ЛЮДИНУ
Бог створив людину на Свій образ і подобу (Бут. 1:27). Людина має вільну волю (Мих. 6:8; Повт. Зак. 15:19). Людина триєдина: має дух, душу і тіло – те, що становить людську істоту (1 Сол. 5:23).
Людина порушила Боже веління і згрішила. Через гріхопадіння першої людини Адама все людство успадкувало гріх і смерть (Рим. 5:12; 1 Кор. 15:21–22).
Родоначальником гріха є диявол, грішний ангел, який через гордість і неслухняність став ворогом Бога і Його Церкви; він є батьком неправди і всякої брехні. Він переможений Христом і буде вкинутий в озеро вогняне (Єз. 28:12-17; Об. 20:10).
ПРО СПАСІННЯ ЛЮДИНИ
Ми віруємо, що людина сама не може спастися (Мт. 16:26). Ні своєю праведністю, ні якими-небудь іншими своїми ділами (Рим. З:22-25; Ів. 12:46-47; Еф. 2:8-9), ні через інших людей (Пс. 49: 8).
Бог пропонує прощення всіх гріхів, вічне життя з Богом даром, через віру в Ісуса Христа (Ів. 3:15-18; Йов. 5:24). Святий Дух і Боже Слово відроджують людину до нового життя (Як. 1:18). Кожній людині для спасіння необхідно увірувати, покаятись, народитись згори, охреститися по вірі й одержати дар Святого Духа (Мр. 1:15; Дії Ап. 2:38; Ів. 3:5).
ПРО ХРИСТОВУ ЦЕРКВУ
Ісус Христос створив Церкву (Мт. 16:18) і є головою Церкви (Мт. 16:18; Кол. 1:18; Еф. 1:22-23). Основою Церкви є смерть Ісуса Христа на Голгофі й зішесття Святого Духа в день П’ятидесятниці (Іс. 53:10; Дії Ап. 1:4-8). Від дня П’ятидесятниці Святий Дух через проповідь Христових учнів почав будувати Божу Церкву. Церква будується на основі вчення апостолів і пророків і має Ісуса Христа наріжним каменем (Еф. 2:20-22).
Церква складається з викуплених кров’ю Христа, з усіх народів, націй і племен, які живуть у цьому світі і вже спасенні у Господі (Євр. 12:22-23; Ів. 10:16; Об. 5:9-11).
Всі хто увірував у Христа як особистого Спасителя, народжені згори, охрещені Святим Духом, хрестилися в одне тіло, є членами Христової Церкви (Дії Ап. 11:26; Об. 2:1,8,12,18; Кол. 1:1-2; 1 Кор. 1:2).
МІСЦЕВА ЦЕРКВА
Місцеву Церкву складають відроджені душі, об’єднані одною вірою і сповіданням для духовної праці за територіальним місцем проживання. Її обов’язки – проповідь Євангелії, утвердження своїх членів через Боже Слово у вірі, святості, Божій силі, а також служіння добродійності і милосердю (Дії Ап. 2:42-47; 9:13; Еф. 2:10; Як. 4:17; 1 Петр. 2:5; Євр. 13:2).
Умовою вступу до місцевої Церкви є покаяння, визнання гріхів, прийняття водного хрещення. А віруючим, які прибули з інших місць, необхідно мати усне, при свідках, або письмове свідоцтво з інших Церков, членами яких вони були (Рим. 10:9-10).
Участь в житті Церкви беруть члени Церкви, а також діти, які прийняли Господа своїм особистим Спасителем (Пс. 78:3-7; Вих. 12:24-27). Члени місцевої Церкви можуть вибирати і бути вибраними на різні духовні служіння, більше того, брати участь у членських зібраннях, бесідах, розв’язанні усіх питань Церкви (Дії Ап. 6:3; Вих. 18:21-22).
Кожний член Церкви має право у благоговінні й мирі, як належить святим, вносити пропозиції й зауваження щодо поліпшення духовного стану Церкви (1 Кор. 14:3,11,16; 3:1-3).
Кожен член Церкви зобов’язаний:
Коритися служителям Церкви | 1 Петр. 5:5; Євр.13:17 |
Гідно брати участь в Господній вечері | 1 Кор. 11: 23-30 |
Зберігати мир і єдність у Церкві | Євр.12:14 |
Брати участь у служінні і житті Церкви | Євр. 10:25 |
Брати участь у матеріальному служінні Господові через десятину з своїх прибутків, інші добровільні пожертвування для нужд святих на розсуд Церкви | Мт. 23:23; Мал. З:8-10; Бут. 14 :20; Євр. 7:4-6 |
ДОМАШНЯ ЦЕРКВА
Благословення і благополуччя місцевої Церкви багато в чому залежить від святого упорядкування домашньої Церкви, яка складається із членів сім’ї. Обов’язком домашньої Церкви є святе і зразкове життя батьків перед Богом, дітьми і навколишнім світом. Батьки зобов’язані: виховувати дітей у слові правди, разом молитися, співати духовні пісні, читати Святе Письмо. Разом з дітьми відвідувати Богослужіння, брати активну участь у житті місцевої Церкви.
ЦЕРКОВНЕ СТЯГНЕННЯ
До членів Церкви, які ведуть нехристиянське життя, або піддались якій не-будь духовній омані, спокусі, псевдовченню, вживаються заходи церковного впливу:
1. Докір | Юди 22, 23 ; 1 Тим. 5:20 |
2. Напоумлення | Мт. 18:15-16; 1 Сол. 5:14 |
3. Заборона | 2 Тим. 4:2 |
4. Зауваження | 2 Сол. 3:14-15 |
5. Відлучення | Мт. 18:17; 1 Кор. 16:22 ; Тит. 3:10 |
Відновлення в членах Церкви :
Покараний приносить перед Богом і Церквою достойний плід покаяння в тій Церкві, в якій його було покарано, і за рішенням Церкви міра покарання знімається. На членських зборах його відновлюють у членах Церкви.
Примітка: недостойну поведінку членів Церкви та інші конфлікти спочатку розглядають на братських радах Церкви, і якщо необхідно, виносять на членські збори.
ПРО СЛУЖИТЕЛІВ ЦЕРКВИ
Для служіння в Церкві Бог настановляє:
1. Єпископів | 1 Тим. 3:1-7 |
2. Пастирів, Пресвітерів | Тит. 1:5 |
3. Пророків | Еф. 4:11-12 |
4. Євангелістів | Еф. 4:11-12 |
5. Учителів | Еф. 4:11-12 |
6. Дияконів | 1 Тим. 3:8-13 |
Єпископ ХВЄ | Обирається з’їздом, конференцією Союзу ХВЄ і є опікуном усіх церков ХВЄ. Його рукопокладають після обрання. |
Керівний /старший/ пресвітер | Обирається на регіональній конференції. Над ним звершується молитва посвячення в момент обрання. Достойно керуючий старший пресвітер Радою єпископів Союзу може бути рукопокладений у сан єпископа. |
Пресвітер | Пастир місцевої Церкви обирається на членських зборах Церкви і після випробувального терміну, на основі Тит. 1:5-9; Дії Ап. 14:23 рукопокладається вищестоящими служителями у присутності Церкви. |
Євангелісти | Обираються Церквою, конференцією чи з’їздом, рукопокладаються старшими служителями з правом священнодійства і служать за місцем обрання чи призначення. |
Пророки | Служать для збудування Тіла Христового і вдосконалення святих (Еф. 4:12; 1 Кор. 14:3). Вони підкоряються настановам Церкви і працюють під керівництвом пресвітера, виконуючи Господні заповіді (1 Кор. 14:26,29, 33-37). |
Диякони | Церкви обираються членськими зборами Церкви на основі Божого Слова (Дії Ап. 6:3; 1 Тим. 3:8-10). Його рукопокладають старші служителі. |
Дияконів і вчителів | Обирає місцева Церква. Над ними звершують молитву благословення без рукопокладання. |
ПОЗБАВЛЕННЯ ДУХОВНОГО САНУ СЛУЖИТЕЛІВ
За допущені порушення Божого Слова, гріх, помилку, псевдовчення служителі позбавляються духовного сану вищестоящими служителями. Міра покарання служителів така сама, як і членів Церкви. Служителі, які згрішили або втратили сан служіння до священнодійства не допускаються.
ПОСТАНОВИ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА ДЛЯ ЦЕРКВИ
Ісус Христос залишив для Церкви дві постанови:
1. Хрещення у воді.
а) передує хрещенню, проповідь і повчання (Дії Ап. 2 :29-36; 10:34-43);
б) звершується над тими, хто покаявся й увірував у Господа Ісуса Христа (Дії Ап. 2: 29,36; 8:14; 8:36-37);
в) означає обітницю Богові доброго сумління (1 Петр. 3:21), смерть і воскресіння для нового життя у Христі (Рим. 6:2-4);
г) здійснюється служителями індивідуально кожного у відкритих водой¬мах чи баптистеріях з повним зануренням у воду (Дії Ап. 8:37-38).
2. Господня вечеря:
а) установлена Господом (1 Кор. 11:23-25).
б) нагадує про страждання і смерть Господа Ісуса Христа (1 Кор. 11:26).
– хліб символізує тіло Ісуса Христа (Лк. 22:19).
– вино символізує Кров Ісуса Христа (Лк. 22:20).
Примітка: треба, щоб було виноградне вино (Лк. 22:18).
в) установлена для участі членів Церкви Тіла Христового (Мт. 26:18; 1 Кор. 10:15-17).
г) за установленням Церкви може відбуватися з обмиванням ніг або без обмивання (Ів. 13:1-15; 1 Кор. 11:23-30).
д) осуджує за неблагопристойність, тому не приймається членами Церкви, які перебувають під Церковним покаранням (1 Кор. 11:27-30).
СВЯЩЕННОДІЙСТВА У ЦЕРКВІ
У Церкві ХВЄ священнодійства звершуються рукопокладеними служителями.
– Шлюб (Мт. 1:18; 19:3-7).
– Молитва за благословення дітей (дитину служитель бере на руки або покладає руки (Лк. 2:27-28; Мр. 10:13-16).
– Молитва над недужими (з покладанням рук або помазанням оливою (Мр. 16:18; Як. 5:14-16).
ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ
Ми віруємо: Хрестить Святим Духом Ісус Христос (Мт. 3:11; Ів. 14:16; 16:7).
– відбувається: під час проповіді (Дії Ап. 10:44);
під час молитви (Дії Ап. 2:1);
за інших обставин (Дії Ап. 8:39; 9:17);
– підтверджується ознакою інших мов (Мар. 16:17; Дії Ап. 10:45-46, 19:6);
– ознака інших мов, походить від Святого Духа і не може бути вивчена від людей (Дії Ап. 2:4).
МОЛИТВА
Молитва є звертанням до Бога з усіма потребами, подяками, бажаннями (Фил. 4:6; 1 Тим. 2:1-2). Молитва Богу чиниться в Ім’я Ісуса Христа (Ів. 16:23; Еф. 5:20). Молитися можна на однині і спільно (Дії Ап. 2:14; 14:24; 10:9). Можна молитися розумом і духом при сповненні Святим Духом (1 Кор. 14:14-5). Моляться, як правило, стоячи на ногах або схиливши коліна (Лк. 22:41; Дії Ап. 20:36). Молитися духом треба постійно (Еф. 6:18; Ів. 4:21-24). Господня молитва «Отче наш» звершується на початку або в кінці Богослужіння за рішенням Церкви.
ПІСТ
Піст – це добровільне утримання на деякий час від їжі і подружніх стосунків (Мт. 4:2; 1 Кор. 7:5). Піст є виявом смиренності людини перед Богом (Іс. 58:3; Лк. 4:2). Постові передує щиросердне приготування (Іс. 58:3; Лк. 4:2). Піст супроводжується читанням Божого Слова (Йоіл. 1:14; 2:15; Єр. 36:6; Дії Ап. 13:2; 14:23). Піст повинен виражати конкретну потребу (Мт. 17:21). Постити можна як індивідуально, окремими групами, так і всією Церквою (Лк. 2:37; Мт. 6:16; Дії Ап. 13:1-2). Церковний піст установлюється Церквою або рішенням єпископів області, союзу за особливих обставин (Дії Ап.14:23).
СТАВЛЕННЯ ДО БОЖОГО СЛОВА
Свідоцтвом належного духовного стану віруючого є любов до вивчення Божого Слова – Біблії, яка стає для нього найдорожчою за всі книги і блага (Пс. 1:1-3; Ів. 5:39). Читання Святого Письма дасть християнам життя, освячення і радість. Віруючий зобов’язаний уважно вивчати і досліджувати Біблію (Як. 5:39 ; Пс. 1:1-2 ; 119; 140-167).
СПОВІДЬ
Віримо, що сповідання гріхів необхідно здійснити при:
а) покаянні тих, хто увірував (Мт. 3:16; Дії Ап. 19:18);
б) освяченні членів Церкви, які згрішили (1 Ів. 1:9);
в) прогрішенні служителів (1 Ів. 1:9).
У всіх випадках сповідатись необхідно перед Богом в Ім’я Ісуса Христа (1 Ів. 2:1-2).
В деяких випадках належить сповідатися в присутності служителя, який вислухає, дасть настанову і вчинить молитву освячення (1 Сам. 2:22-25; 12:23).
Члени Церкви повинні сповідатися і перед тими, перед ким вони згрішили (Мт. 18:3-4).
Сповідь потрібна для збереження членів Церкви і служителів у святості (1 Сол. 4:7).
Служителі Церкви зобов’язані зберігати таємницю сповіді (1 Тим. 3:9).
ПРО ШЛЮБ
Шлюб установлений Богом (Бут. 1:27-28) і підтверджений Ісусом Христом і Апостолами (Мт. 19:4-6; 1 Кор. 7:2; Євр. 13:14). Тому його не можна розривати (Мт. 19:6-9). Шлюб є союзом любові між віруючими чоловіком і жінкою, укладається тільки в Господі для взаємної допомоги і підтримки, для продовження роду людського, щоб разом пройти життєвий шлях у любові і злагоді, поки смерть не розлучить їх (Бут. 2:18; 1 Кор. 7: 38 ; 1 Петр. 3:1-7).
Шлюб у Церкві благословляє настановленням священнослужитель, у Слові Божім і через молитву Церкви (Кол. 3:17; Еф. 5:22-23).
Шлюб як Боже установлення і громадський акт оформляється за законами країни. Подружнє життя повинно проходити у страху Божому чисто і при повному взаєморозумінні подружжя (1 Кор. 7:3-5; Гал. 5:13).
В разі смерті одного з подружжя Боже Слово не забороняє тому, хто залишився в живих, стати до шлюбу, але тільки в Господі (1 Кор. 7:39).
Батьки повністю відповідають за народження дітей, за виховання у Євангельському дусі, повазі до людей, до праці, до суспільства (Бут. 1:28; Пс. 139:13-16; Пс. 127:3; Лк. 1:44).
НЕДОТОРКАНІСТЬ ЖИТТЯ
Тільки Бог дає життя (Бут. 1:27; Дії Ап. 17:25). У Своєму Слові Бог показує, що кожний відповідає за своє життя, за турботу про ближнього. Віруючий зобов’язаний з почуттям відповідальності зберігати і розпоряджатися цим дорогоцінним даром – життя (Пс. 139:13-16). І лише один Бог володіє винятковим правом його закінчити, ніхто не має право посягнути ні на власне своє життя, ні на життя іншої людини (Мт. 5:21; 26:52; Бут. 9:6; Пс. 5:9).
СТАВЛЕННЯ ДО ІНШИХ КОНФЕСІЙ
У стосунках з віруючими інших конфесій потрібно керуватися почуттям братолюбства, християнської поваги і миру (Рим. 12:10,18). При будь-якій нагоді прагнути до співробітництва і духовного зближення з усіма віруючими християнами. Не виявляти ворожнечі, «народжених згори», вважати Божими дітьми. Шукати те, що служить миру і взаємному повчанню (Рим. 14:19).
ПРО ВЛАДУ ЛЮДСЬКУ
Віримо, що владу установив Бог (Рим. 13:1-11). Ми визнаємо, що належить віддавати «кесарю кесареве, а Богові Боже» (Мр. 12:17). Христова Церква не від світу цього (Ів. 18:36), визнає своїм Головою Христа і не перебуває під світською владою, але діє силою і любов’ю Святого Духа і Божого Слова, як заповідав Господь (Мт. 20:25-28).
ПРО ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ ІСУСА ХРИСТА, ВОСКРЕСІННЯ МЕРТВИХ І ВОЗНЕСІННЯ ЦЕРКВИ
Ми віримо у друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа (Мт. 25: 31; Дії Ап. 1:11).
Другому пришестю передуватиме воскресіння померлих у Христі, а також зміна тих, хто зостався у живих (1 Сол. 4:13-18). Підхоплена Церква зустрінеться з Ісусом Христом у силі і славі на хмарах (Лк. 21:27).
Віримо, що всі стануть перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що він робив, живучи в тілі, – добре чи погане (2 Кор. 5:10).
Визнаємо також, друге воскресіння усіх мертвих і праведний суд Божий, перед білим престолом (Об. 20:11-15).
«Блаженний, хто має частку в першому воскресінні, над ним друга смерть не має влади» (Об. 20:6).
НОВЕ НЕБО І НОВА ЗЕМЛЯ
А ми за Його обітницею дожидаємо нового неба і нової землі на яких пробуває правда (2 Петр. 3:13; Іс. 65:17).
Церква і спасенні народи вічно житимуть з Христом на новому небі і новій землі (Об. 5:10).
АМІНЬ
ОСНОВИ ВІРОВЧЕННЯ