Травень 7, 2020 0 393 Переглядів

«Вас Бог прислав, бо вже десять днів як холодильник порожній…» – у Києві християни роздають продуктові набори малозабезпеченим

Ініціативу однієї київської родини, котра на початку карантину за власний кошт закупила продукти й почала роздавати стареньким сусідам, одразу підхопило чимало християн. Сьогодні акція «Допоможи ближньому» набирає обертів. Розповісти про проект у Києві (аналогічні служіння виникли вже і в інших містах), ми попросили його ініціатора В’ячеслава Когута, який з недавнього часу обіймає посаду директора Департаменту соціального служіння нашого братерства.

  • В’ячеславе, разом із карантином «стало на паузу» і соціальне служіння церков: лікарні, виправні колонії, школи, де служать християни, зараз закриті для відвідування. А от ідея роздавати продукти виявилася дуже актуальною…
  •  Справді так. Коли на початку карантину по усіх каналах почали говорити, що літні люди – найбільша група ризику і вони мусять сидіти вдома, виникло логічне запитання: а що вони їстимуть, якщо не будуть виходити навіть до магазину? Добре, коли поряд є діти, або свідомі сусіди. А якщо ні?.. Чимало пенсіонерів зараз живуть за межею бідності та потребують як матеріальної допомоги так і душевної уваги. Думаю, через недостачу останньої стареньких, все ж таки, можна часто побачити на вулиці.
  • Саме їм і почали роздавати набори?
  • Спочатку так. Почалося з того, що ми зі старшою донькою закупили продукти в супермаркеті, на скільки дозволяв бюджет, а потім усією родиною поїхали їх роздавати. До справи одразу приєдналися брати та сестри із нашої церкви (нова громада ХВЄ «Альфа» зараз на етапі реєстрації – ред.) Усі разом скинулися фінансами, надали свій транспорт. Один брат-підприємець з іншої євангельської церкви, який попросив не згадувати його імені, побачив інформацію про нашу роботу у Фейсбук і загорівся. Він закупив продукти одразу на кілька тисяч наборів, 800 з яких безкоштовно передав нашій громаді. Загалом зараз ми уже роздали більше тисячі продуктових наборів.
  • До речі про Фейсбук. Є християни, яких дратує подібна інформація про благочинність, і апелюють вони до вірша у Біблії, у якому сказано «нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права».
  • Одразу скажу, ми виставляємо пости про благочинні акції, зовсім не для того, щоб показати, які ми молодці чи щось таке. Моя мотивація – запалити інших людей допомагати нужденним. І, як показує багаторічна практика служіння, це дуже гарно діє. Крім того сам Ісус сказав : «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5: 16).
  • Розкажіть, що входить до продуктового набору?
  • Пляшка олії, пачка цукру, борошна, вермішелі та гречки (це набори, які благословив брат-підприємець). Ми до подібного набору додавали ще по консерви та борщової заправки. Може не так багато, але для бідної людини це уже щось. У комплекті також пакети з написом «Бог тебе любить!» та флаєр-молитовник.
  • Ви кажете, що роздавали виключно на вулицях тільки на початку, а потім?
  • Спочатку нам допоміг міжнародний благодійний фонд «Карітас Київ», заснований Римо-католицькою церквою, якому ми надали більш як півторисотні наборів для їхніх підопічних, це особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї та люди похилого віку. Потім через голів районних адміністрацій у місті Києві отримали списки нужденних: тих, хто не ходить, людей із ДЦП та ін.

Передали частину продуктових наборів військовим капеланам. Та понад сотню комплектів з продуктами направили на Житомирщину у села Магдин і Личмани Овруцького району, що погоріли під час лісових пожеж. Туди ми завезли ще чимало іншої допомоги, у тому числі будівельні вагончики, у яких можна жити.

  • Щоб ви порадили, якщо хтось із читачів захоче наслідувати ваш приклад, але думає – «ну, кому я роздаватиму, у мене немає списку адрес, а на вулицях мого міста стареньких рідко зустрічаю?»
  • Головне зробити перший крок, адже на ділі знайти справді нужденних людей не так складно. Наприклад, наш брат Роман разом з мамою повезли набір до бабусі, про яку знали, що вона бідує, а та розповіла ще про одну таку бабцю, а та – про наступну… Як правило, такі нужденні люди один одного знають, вони підкажуть куди іти.

Я особисто знаходжу таких бабусь і дідусів біля Укрпошти, де вони «крутяться» в очікуванні, що щось капне на карточку (пенсія чи допомога – 300 грн від міста або 1 тис. «президентських»). Також біля АТБ у черзі, де людей у магазин пускають поодинці. У Києві майже гарантовано можна зустріти стареньких людей у дворах хрущівок.

  • Як люди реагують на допомогу?
  • По-різному, але в основному дивуються, а потім щиро дякують. Усі, хто розвозить набори, кажуть, що люди часто плачуть та й ми коло них наплакались… Це і вчасно, і зворушливо, і боляче водночас. Сьогодні молодим людям складно виживати, що вже казати про стареньких.
  • Поділіться кількома такими історіями.
  • Історій насправді багато. Днями ми з дружиною Оленою їхали містом, помітили бабусю, повз яку вже проїхали, але щось защеміло у серці й повернулися. Як виявилося, старенька навіть нести того пакета не може, бо після інсульту. Доставили її до під’їзду, помолилися. Бідна жінка заплакала, каже, що й не сподівалася, що звичайні люди на вулиці їй допоможуть.

А одного разу в супермаркеті я побачив літню жіночку, яка увійшла, подивилася на ціни й мовчки вийшла. У прозорому пакеті в неї було пів буханки хліба і пакетик дріжджів для випічки. Промайнула думка, що треба її наздогнати. Але коли вийшов на паркову, старенької вже не було, тому поїхав навмання у бік старих будинків. І таки наздогнав, уже аж біля під’їзду, подарував пакет з продуктами, молитовник. А вона: «Синок, вас Бог до мене прислав. Тільки Він знав, що у мене їсти немає. Вже десять днів холодильник порожній».

Виявилося, що більше як тиждень тому жінка пішла на пошту, щоб подивитися чи прийшли обіцяні мерією 300 гривень. Грошей не виявилось, а дорогою назад ще й спіткнулася, упала, думала, що зламала ребро, бо щось всередині ніби обірвалось. Весь цей час лежала вдома, ніхто не заходив, а тепер ось зібралася з силами, нашкребла трохи дріб’язку і пішла купити щось поїсти…

Поки говорили з цією жінкою, підійшла друга, їй також наділили продуктовим набором. Старенька подякувала і сказала, що віднесе його іншій жінці, Галі з 9-го поверху: вона лежача, їй потрібніше. Слава Богу, що у нас було і для Галі що передати.

  • Це гарна нагода засвідчити людям про любов Божу, яка цілюще діє, і на них і на нас самих.
  • Перед Пасхою ми з дружиною поїхали по старих районах, зупинилися біля православного храму, де заговорили із дуже вбого одягненою бабулькою, Лєна дала їй продукти й молитвослов. Дивимось, а вона повернулася до церкви, стала під деревом і почала читати молитви із того маленького молитовничка. До речі, я часто бачив, що люди, яких ми благословляли одразу сиділи й починали читали молитви.
  • А які молитви у тому молитовнику?
  • Перше – це молитва покаяння; молитва за себе, як зберігати серце у чистоті; за своє місто; за Україну. І, звичайно, «Отче наш!» Ми пояснюємо як важливо, щоб якнайбільше людей сьогодні об’єдналися в молитві. Бо те, що не можуть здійснити люди — під силу Богу!
  • Дякую за цікаву розповідь.
  • Я теж дякую Господу і кожному, хто долучився до акції «Допоможи ближньому!» та інших соціальних проектів під час карантину. Хай Бог вас рясно благословить!

Попередня Михайло Паночко зареєструвався в популярній соцмережі Інстаграм
Наступна ВРЦіРО запропонувала уряду пом’якшити карантин для релігійних організацій

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Олег Гайдаров: «Якщо твоє покликання – місіонерство, то навіть, залишивши цей шлях, ти не знайдеш кращої дороги»

80 місіонерів з різних куточків України знову зустрілися на черговій річній місіонерській конференції, яка відбулася 8-9 червня 2012 року в місії «Добрий Самарянин» (м. Рівне).

Новини братерства

У Києві завершилася перша сесія десятої Школи «Агапе»

19 жовтня завершилася тижнева сесія десятої Біблійної школи «Агапе», що пройшла на базі Київського Біблійного інституту. Цього року на навчання приїхало більш як 30 студентів: п’ятеро з Білорусі, один з Росії, всі інші – з різних куточків України. Це люди, які на практиці знають що таке робота з дітьми-сиротами.

Новини братерства

ІІ Всеукраїнський форум сім’ї: Резолюція представила стратегію захисту родинних цінностей

   15 листопада у Києві відбувся ІІ Всеукраїнський форум сім’ї. У міському будинку вчителя зібралися представники українських церков, науковці, громадські та політичні діячі, щоб обговорити стратегію порятунку традиційної родини.