Травень 7, 2020 0 556 Переглядів

«Вас Бог прислав, бо вже десять днів як холодильник порожній…» – у Києві християни роздають продуктові набори малозабезпеченим

Ініціативу однієї київської родини, котра на початку карантину за власний кошт закупила продукти й почала роздавати стареньким сусідам, одразу підхопило чимало християн. Сьогодні акція «Допоможи ближньому» набирає обертів. Розповісти про проект у Києві (аналогічні служіння виникли вже і в інших містах), ми попросили його ініціатора В’ячеслава Когута, який з недавнього часу обіймає посаду директора Департаменту соціального служіння нашого братерства.

  • В’ячеславе, разом із карантином «стало на паузу» і соціальне служіння церков: лікарні, виправні колонії, школи, де служать християни, зараз закриті для відвідування. А от ідея роздавати продукти виявилася дуже актуальною…
  •  Справді так. Коли на початку карантину по усіх каналах почали говорити, що літні люди – найбільша група ризику і вони мусять сидіти вдома, виникло логічне запитання: а що вони їстимуть, якщо не будуть виходити навіть до магазину? Добре, коли поряд є діти, або свідомі сусіди. А якщо ні?.. Чимало пенсіонерів зараз живуть за межею бідності та потребують як матеріальної допомоги так і душевної уваги. Думаю, через недостачу останньої стареньких, все ж таки, можна часто побачити на вулиці.
  • Саме їм і почали роздавати набори?
  • Спочатку так. Почалося з того, що ми зі старшою донькою закупили продукти в супермаркеті, на скільки дозволяв бюджет, а потім усією родиною поїхали їх роздавати. До справи одразу приєдналися брати та сестри із нашої церкви (нова громада ХВЄ «Альфа» зараз на етапі реєстрації – ред.) Усі разом скинулися фінансами, надали свій транспорт. Один брат-підприємець з іншої євангельської церкви, який попросив не згадувати його імені, побачив інформацію про нашу роботу у Фейсбук і загорівся. Він закупив продукти одразу на кілька тисяч наборів, 800 з яких безкоштовно передав нашій громаді. Загалом зараз ми уже роздали більше тисячі продуктових наборів.
  • До речі про Фейсбук. Є християни, яких дратує подібна інформація про благочинність, і апелюють вони до вірша у Біблії, у якому сказано «нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права».
  • Одразу скажу, ми виставляємо пости про благочинні акції, зовсім не для того, щоб показати, які ми молодці чи щось таке. Моя мотивація – запалити інших людей допомагати нужденним. І, як показує багаторічна практика служіння, це дуже гарно діє. Крім того сам Ісус сказав : «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5: 16).
  • Розкажіть, що входить до продуктового набору?
  • Пляшка олії, пачка цукру, борошна, вермішелі та гречки (це набори, які благословив брат-підприємець). Ми до подібного набору додавали ще по консерви та борщової заправки. Може не так багато, але для бідної людини це уже щось. У комплекті також пакети з написом «Бог тебе любить!» та флаєр-молитовник.
  • Ви кажете, що роздавали виключно на вулицях тільки на початку, а потім?
  • Спочатку нам допоміг міжнародний благодійний фонд «Карітас Київ», заснований Римо-католицькою церквою, якому ми надали більш як півторисотні наборів для їхніх підопічних, це особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї та люди похилого віку. Потім через голів районних адміністрацій у місті Києві отримали списки нужденних: тих, хто не ходить, людей із ДЦП та ін.

Передали частину продуктових наборів військовим капеланам. Та понад сотню комплектів з продуктами направили на Житомирщину у села Магдин і Личмани Овруцького району, що погоріли під час лісових пожеж. Туди ми завезли ще чимало іншої допомоги, у тому числі будівельні вагончики, у яких можна жити.

  • Щоб ви порадили, якщо хтось із читачів захоче наслідувати ваш приклад, але думає – «ну, кому я роздаватиму, у мене немає списку адрес, а на вулицях мого міста стареньких рідко зустрічаю?»
  • Головне зробити перший крок, адже на ділі знайти справді нужденних людей не так складно. Наприклад, наш брат Роман разом з мамою повезли набір до бабусі, про яку знали, що вона бідує, а та розповіла ще про одну таку бабцю, а та – про наступну… Як правило, такі нужденні люди один одного знають, вони підкажуть куди іти.

Я особисто знаходжу таких бабусь і дідусів біля Укрпошти, де вони «крутяться» в очікуванні, що щось капне на карточку (пенсія чи допомога – 300 грн від міста або 1 тис. «президентських»). Також біля АТБ у черзі, де людей у магазин пускають поодинці. У Києві майже гарантовано можна зустріти стареньких людей у дворах хрущівок.

  • Як люди реагують на допомогу?
  • По-різному, але в основному дивуються, а потім щиро дякують. Усі, хто розвозить набори, кажуть, що люди часто плачуть та й ми коло них наплакались… Це і вчасно, і зворушливо, і боляче водночас. Сьогодні молодим людям складно виживати, що вже казати про стареньких.
  • Поділіться кількома такими історіями.
  • Історій насправді багато. Днями ми з дружиною Оленою їхали містом, помітили бабусю, повз яку вже проїхали, але щось защеміло у серці й повернулися. Як виявилося, старенька навіть нести того пакета не може, бо після інсульту. Доставили її до під’їзду, помолилися. Бідна жінка заплакала, каже, що й не сподівалася, що звичайні люди на вулиці їй допоможуть.

А одного разу в супермаркеті я побачив літню жіночку, яка увійшла, подивилася на ціни й мовчки вийшла. У прозорому пакеті в неї було пів буханки хліба і пакетик дріжджів для випічки. Промайнула думка, що треба її наздогнати. Але коли вийшов на паркову, старенької вже не було, тому поїхав навмання у бік старих будинків. І таки наздогнав, уже аж біля під’їзду, подарував пакет з продуктами, молитовник. А вона: «Синок, вас Бог до мене прислав. Тільки Він знав, що у мене їсти немає. Вже десять днів холодильник порожній».

Виявилося, що більше як тиждень тому жінка пішла на пошту, щоб подивитися чи прийшли обіцяні мерією 300 гривень. Грошей не виявилось, а дорогою назад ще й спіткнулася, упала, думала, що зламала ребро, бо щось всередині ніби обірвалось. Весь цей час лежала вдома, ніхто не заходив, а тепер ось зібралася з силами, нашкребла трохи дріб’язку і пішла купити щось поїсти…

Поки говорили з цією жінкою, підійшла друга, їй також наділили продуктовим набором. Старенька подякувала і сказала, що віднесе його іншій жінці, Галі з 9-го поверху: вона лежача, їй потрібніше. Слава Богу, що у нас було і для Галі що передати.

  • Це гарна нагода засвідчити людям про любов Божу, яка цілюще діє, і на них і на нас самих.
  • Перед Пасхою ми з дружиною поїхали по старих районах, зупинилися біля православного храму, де заговорили із дуже вбого одягненою бабулькою, Лєна дала їй продукти й молитвослов. Дивимось, а вона повернулася до церкви, стала під деревом і почала читати молитви із того маленького молитовничка. До речі, я часто бачив, що люди, яких ми благословляли одразу сиділи й починали читали молитви.
  • А які молитви у тому молитовнику?
  • Перше – це молитва покаяння; молитва за себе, як зберігати серце у чистоті; за своє місто; за Україну. І, звичайно, «Отче наш!» Ми пояснюємо як важливо, щоб якнайбільше людей сьогодні об’єдналися в молитві. Бо те, що не можуть здійснити люди — під силу Богу!
  • Дякую за цікаву розповідь.
  • Я теж дякую Господу і кожному, хто долучився до акції «Допоможи ближньому!» та інших соціальних проектів під час карантину. Хай Бог вас рясно благословить!

Попередня Михайло Паночко зареєструвався в популярній соцмережі Інстаграм
Наступна ВРЦіРО запропонувала уряду пом’якшити карантин для релігійних організацій

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Найбільша сільська церква ХВЄ Волині відсвяткувала своє 85-річчя

Як багато Карпилівок, розкиданих по різних куточках і глибинках, має наша мальовнича Україна. Але сьогодні ми поговоримо лише про одну з них, про ту, яка причаїлася серед розфарбованих осінню ківецівських лісів, про ту, яка має перспективу і майбутнє, бо повниться дітьми, які виростають у здорових християнських сім’ях, про ту, жителі якої недільними ранками й тихими вечорами поспішають до церкви подякувати й помолитися Богові.

Новини братерства