28 Червня, 2014 0 2733 Переглядів

Михайло Паночко: «Події останніх місяців і днів голосно свідчать про необхідність втілення християнських цінностей у всіх сферах життя та діяльності суспільства»

     (Доповідь під час Міжнародного лідерського саміту, 24-25 червня 2014, м. Київ)

     Суспільно-політичні події, що відбуваються в Україні, досить потужно вплинули на свідомість нашого народу, а також зворушили політичну атмосферу в Європі і затривожили «необьятные просторы» Росії. Сьогодні увага багатьох країн світу прикута до ситуації, яка склалась на сході України.

     Власне, на фоні таких подій ми маємо сьогодні і цей Міжнародний лідерський саміт, і я, особисто від себе, висловлюю вдячність організаторам цього заходу.

     На мою думку, перш ніж висвітлювати таку важливу тему, як взаємовідносини між владою та Церквою, необхідно зробити аналіз та дати оцінку ситуації в Україні після проголошення незалежності у 1991 році. Мрія багатьох поколінь щирих українців збулась, нарешті на карті світу з’явилася суверенна держава з населенням більш як 50 мільйонів людей із територією більше як 600 000 кв. км. Подібно народу Ізраїлю, що вийшов з-під гніту Єгипту, так і український народ розпочав свій історичний шлях до розбудови вільного демократичного суспільства.

     Щоб змінити світогляд єврейського народу, що був сформований більш як 400-літним рабством, Богу потрібно було сорок років. Потрібен був час, щоб звільнити націю від внутрішнього рабства. «Советское» рабство було ще страшнішим по своїй суті, ніж єгипетське. Безбожна система, що утворилась після 1917 року, безжально знищувала все велике і святе, та встановлювала свої порядки і піднімала своїх «божків», свої цінності, і насильно нав’язувала їх суспільству починаючи з першого класу в школі.

     Я і мої ровесники пройшли цей етап, і ми на собі відчули всю лживість, бездуховність та насилля цієї атеїстичної системи. За 70 років цей дух проник майже у всі сфери суспільства. Єдина духовна інституція – Церква – ніяк не хотіла змиритись з правилами атеїстичної системи, і система це знала. Були кинуті великі зусилля і ресурси, щоб нейтралізувати вплив церкви на обездолене суспільство, яке катастрофічно наближалось до свого занепаду. Звичайно це був період виживання Церкви в таких непростих умовах, а про вплив у більших масштабах не було й мови.

     І ось прийшла незалежність, нова епоха в історії України, але біля керма держави від президента до сільського голови стояли старі кадри, яким було важко перебудовуватись, бо думали, що це ненадовго, і все повернеться на «круги своя». Минає 23 роки, як Україна стала незалежною державою, і за ці роки становлення повільно відбувались переміни. Церква отримала право вільно розвиватись, і самі реалії підказували та вимагали більш активної діяльності для уздоровлення суспільства. Мусимо визнати той факт, що з приходом незалежності прийшла велика свобода для релігійної діяльності. Хоч керівництво країни по своїй суті було далеке від духовних понять, але вони розуміли, що по старому вже жити неможливо, і вбачали свободу для церкви, як засіб зміцнення суспільства, яке хоче розвиватися по своїх законах. Особливо, активно проявився євангельський рух в Україні, почався воістину довгожданий ренесанс в житті багатьох людей у різних куточках нашої країни. Ми отримали право проповідувати Євангелію майже всюди.

     Тільки у Церкві ХВЄУ за роки незалежності відкрито більше 2000 громад, збудовано 1150 Молитовних будинків, більше 300 місіонерів працюють в інших країнах. Таких як Росія, Болгарія, Іспанія, Польща, Африка, Індія. Ведеться праця у 110 тюрмах, працюють 78 реабілітаційних центри, ведеться активна соціальна робота у різних напрямках. Звичайно, ми вдячні Богу за цей благоприємний час, у якому влада не перешкоджала діяльності церков і більше того, почався процес формування нових відносин між церквою та владою, і це великий позитив, який мав би привести до більш результативних наслідків по уздоровленню суспільства. Необхідно також зауважити і непрості моменти, коли владні мужі хотіли використати церкву у своїх політичних цілях, але їм це не вдалося, як у ті старі часи. З приходом до влади В. Януковича, який напевно знав, що не всі церкви підтримували його у боротьбі за перше крісло, дистанціювався від них на деякий час.

     Характерно, що ми стали зауважувати зміни того курсу, який був закладений попередніми очільниками держави, особливо у освітній та гуманітарній сферах, але сподівались на покращення з плином часу. «Але не так сталося, як гадалося». Виявилося, що у влади були свої цілі та плани, які були приховані від більшості людей, які очікували якісних перемін у державі. Можна охарактеризувати відносини між владою останніх років і Церквою, як різно-векторні напрямки: хоч постійно наголошувалося на встановленні концепції партнерських відносин, нажаль цього не відбулося. При зустрічах, на вищих рівнях, майже ніколи не стояло питання очільників до релігійних діячів про моральний стан суспільства, що мене дуже дивувало. Могла йти мова про будь що, але тільки не про духовні речі. Тепер зрозуміло, як сказано у Святому Писанні «Чим переповнене серце, те промовляють уста».

     Відомі всім нам події на Майдані засвідчили – суспільство виявилось на голову вище за очільників. Очевидно, що суспільство набагато більше довіряло і довіряє Церкві, аніж різним гілкам влади. В тому і виявився вплив християнських цінностей на простих людей, але, нажаль, не на чиновників різних рангів. Це, власне і привело до трагічних наслідків на Майдані, і продовжує завдавати великої шкоди у східних областях України.

     Події останніх місяців і днів голосно свідчать про необхідність втілення християнських цінностей у всіх сферах життя та діяльності суспільства. Це виклик для всієї Церкви в Україні і не тільки, бо подібні потрясіння можуть статися в будь-якій країні світу, якщо Божі закони будуть знехтувані людьми. Є написано в Біблії: «Не скоро звершується суд Божий над лихими вчинками людей, тому серце людини не боїться робити зло». Моє особисте переконання полягає в тому, що Церква зобов’язана позитивно вплинути на владу, на суспільство, як та сіль, що зберігає продукти від псування, і ми будемо винні перед Богом, якщо втратимо силу впливу, як та «сіль, що звітріла».

     Це торкається і сімейних цінностей, які сьогодні під великим тиском новітніх ідей «толерантності», величезних прав людини, яку хочуть підняти на небезпечну висоту, з якої можна впасти і розбитись. «Сім’я» – це святе слово. Вона має бути високо оцінена і збережена у нашій країні. Ніхто так не шанує і не піднімає цінність сімейних стосунків, як Святе Писання, Його треба пропагувати на всіх рівнях, щоб не дати суспільству деградувати до содомського стану.

     Як жаль, що християнство західної Європи втрачає свій вплив, свій, Богом даний, авторитет, щоб бути голосом правди, світлом для світу, совістю нації. Сатана зібрав у свої ряди зіпсутих, деградованих людей, але вони при грошах і вже проникли у владні коридори (я був у Брюсселі і чув це від депутатів Європарламенту), і їхнє зіпсуте нутро хоче заразити проказою мужеложства, педофілії, і іншими гріхами всю Європу, яка колись горіла огнем пробудження. Ціль їх дощенту зруйнувати основи сім’ї, принизити гідність і честь людини створеної за образом і подобою Божою. Скажіть, хто як не Церква, має встати в проломі за сім’ю, за родину, за країну – щоб Господь, як прийде не вразив людство прокляттям? (Єзк. 22:39, Мал.4: 6).

     Нам, що живемо наприкінці історії людства, випала велика честь і велика відповідальність, сміливо і з любов’ю нести світло Євангелії, якої не соромився апостол Павло «Бо Вона є на спасіння кожному, хто вірує, бо в Ній є Сила Божа для уздоровлення кожної людини, сім’ї, влади, і всього суспільства». Хай нам у цьому допоможе Господь!

Попередня Українські та американські християнські лідери обговорили роль християнських цінностей в українському суспільстві та політиці
Наступна Пастор из Узбекистана Денис Подорожный: «Как мы говорили по-русски в Западной Украине»

Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/chve/chve.org.ua/www/wp-content/themes/trendyblog-theme/includes/single/post-tags-categories.php on line 7

Вам також може сподобатися

Звернення єпископів

Слово старшого єпископа Михайла Паночка у програмі «Вічне»,Перший національний телеканал:

Слово старшого єпископа Михайла Паночка у програмі «Вічне»,Перший національний телеканал:

Звернення єпископів

Михайло Паночко: “Закликаю до посту і молитви з 3 по 5 сiчня про Божий захист, прощення і мир в Україні!”

Дорогі сестри i брати! Враховуючи дуже складну ситуацію в Україні, закликаю всі церкви до молитви та посту 3-5 січня 2017 року.

Звернення єпископів

Відійшов у вічність єпископ Іван Андрійович Хрипта

     27 березня 2015 року пішов до небесних осель єпископ, старійшина нашого братерства Іван Андрійович Хрипта.

    Його батьківське серце було відкрите для всіх дітей, молоді та кожного, хто шукав його допомоги. Майже три десятиліття пасторував він у рідному селі Великі Ком’яти. Потім ніс служіння єпископа церков Закарпатської області, скарбника ЦХВЄУ та члена Ради Старійшин Церкви. Його служіння залишило добрий слід у житті тисяч людей. І ми вдячні Богу за величезну працю єпископа.