Квітень 16, 2014 1 483 Переглядів

Християнство без Христа

«Бути людиною, а потім християнином…» Саме такі гасла останнім часом стали популярними в деяких висловах служителів церкви і в християнських ЗМІ. Ідея цих назв в тім, що можна бути хорошими і порядними людьми самими по собі, тобто без Христа. Я розумію, що автори подібних лозунгів заперечать і скажуть, що я все перекрутив (переплутав), або не так зрозумів. Я також розумію добрі наміри авторів таких гасел, що вони хотіли сказати наступне: деякі християни хваляться своєю вірою, а залишаються далекими від чисто людської порядності, людяності, світської культури, етики. У такому випадку треба виходити не з етичних міркувань. Бо по суті, якщо так, то з духом Христовим у таких християн не все в порядку (Рим. 8:9). А до чого тут культура?

     Прочитавши одну з таких статей (назва «Бачити людину»), у одному християнському журналі прийшов до висновку, що можна бути порядною людиною і зовсім не мати потреби в Ісусі Христі. Які б благі наміри не були у автора цієї статті, ідея статті цілком суперечить вченню Христа. Звичайно її на «ура» сприймуть прихильники такого собі ліберально-демократичного християнства або ж християнські філософи-поети, які можуть годинами говорити про моральність, порядність, культуру, етику і естетику, ходити «вокруг да около», а конкретно назвати речі своїми іменами так і не наважаться. А Христос каже конкретно, прямо й однозначно: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять» (Ін. 15:5-6). Виходячи тільки з цього євангельського вірша, можна зробити висновок, що без Христа ми не можемо бути порядними, добрими. «Що називаєш мене добрим? Ніхто не є добрий, крім Бога Самого» (Мрк. 10:18). Це слова Господа Ісуса, які прямо перекреслюють думку, що можна бути добрим і порядним без Христа (вне Христа – рос.).

     Мені доводиться інколи чути, як кажуть про ту чи іншу людину: та серце у нього (неї) добре. А Бог при другому Завіті (з Ноєм) сказав до людей так: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Бут. 8:21). Ми знаємо, до чого люди дійшли «самі по собі»: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно» (Бут. 6:5). Бог бачив неспроможність людини своїми силами виправитися, бути людиною (в розумінні людяності), залишатися схильною до добра, увесь її нахил був на зло і відповідно – на самознищення: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). А гріх веде до смерті. Тому Бог явив милість людству в особі Ісуса Христа. Через віру в Христа до грішних людей прийшло не лише вибавлення від гріхів, спасіння, а й відповідно – спроможність надбати людяність, добро, милосердя, любов.

Апостол Павло мав добре виховання, найвищу етику, культуру, освіту, по суті він був надзвичайно порядною людиною. Але він не соромився про себе повторювати наступне: «Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я» (1 Тим.1:15). Він стверджував, що Христос з’явився йому, як якомусь виродкові (недоноску, извергу – рос.) (1Кор.15:8). «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Флп. 3:8). То чи зможе людина, яка вважає себе доброю, порядною і хорошою (сама по собі) так себе принижувати? Апостол Павло запитує: де те, чим би він міг хвалитися? (Рим. 3:27). І дає відповідь: його нема, воно знищено. Ми хвалимося виключно Господом Ісусом Христом – в усьому і в усім. Спогляньте на себе, хто ви? – запитує апостол (1Кор.1:26). Погляньте на ту глибину рову погибельного, в якому ви перебували і з якого по милості Божій ви були витягнені Божою рукою (Іс. 51:1). Тож, чи потрібна культура? Так, безсумнівно. Але якщо без Христа, то толку з цієї культури… Куди вона приведе? Тож, чи потрібно християнство? Якщо без Христа, то не потрібно. Христос – життя, Христос – світло, Христос – вісь усякого добра, культури, освіти. Без Нього нічого доброго робити не можемо… Вся слава Господу! Він Один достойний! Амінь.

Попередня ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Наступна Д-р Арто Хамалайнен: «П’ятидесятницька спільнота Європи щиро підтримує українську церкву»

Вам також може сподобатися

Роздуми

Бродить привид по Європі. Ще одного «ізму»

        Ті, кому випадає подорожувати по Європі бачать гарні дороги, економічний розквіт, верховенство права, сите, гарне життя – це зовнішнє, видиме, і, звичайно, хотілось би це бачити в Україні. Однак є речі невидимі, але реальні і дуже впливові – це моральна криза, що вразила Європу, котра піднімалась на християнських цінностях попередніх поколінь. Сьогодні вона деградує, з’явились нові цінності, нові «ізми», що свого часу принесли великі руїни в народи світу.

Роздуми

ОСТОРОЖНО – ЖАДНОСТЬ!

Жадность – убийца!

«Великое приобретение – быть благочестивым и довольным. Ибо мы ничего не принесли в мир; явно, что ничего не можем и вынести [из него]. Имея пропитание и одежду, будем довольны тем. А желающие обогащаться впадают в искушение и в сеть и во многие безрассудные и вредные похоти, которые погружают людей в бедствие и пагубу; ибо корень всех зол есть сребролюбие, которому предавшись, некоторые уклонились от веры и сами себя подвергли многим скорбям».

1Послание к Тимофею 6:6-10

Роздуми

Рассуждая о Теле Господнем

Продолжая размышления о Вечере Господней (см.начало), хочется обратить внимание на то, что Павел начинает речь об этом с довольно простых и банальных моментов. Он возмущен тем, КАК проходит вечеря.

“Так вот, хотя вы и собираетесь вместе, это нельзя назвать трапезой Господа. Каждый из вас налегает на собственную трапезу. И вот один уходит голодный, а другой сыт и напивается” (1 Кор. 11:20-34. РВ).