Жовтень 26, 2012 0 1376 Переглядів

Найбільша сільська церква ХВЄ Волині відсвяткувала своє 85-річчя

Як багато Карпилівок, розкиданих по різних куточках і глибинках, має наша мальовнича Україна. Але сьогодні ми поговоримо лише про одну з них, про ту, яка причаїлася серед розфарбованих осінню ківецівських лісів, про ту, яка має перспективу і майбутнє, бо повниться дітьми, які виростають у здорових християнських сім’ях, про ту, жителі якої недільними ранками й тихими вечорами поспішають до церкви подякувати й помолитися Богові.

Сьогодні 14 жовтня. На вулиці по-осінньому вогко й туманно. У Карпилівці я вперше. Проїжджаємо вуличками із добротними будинками. Ось виринає перед нами знак (що в наших селах дуже рідко трапляється), який вказує, де стоїть дім молитви. Хвилина-друга – ми перед ним, великим і багатолюдним.

Зайшовши всередину, чуємо бадьорий спів: «Принесем плоди, принесем плоди, з радістю у серці принесем плоди…» Десь дівається щемлива туга за теплим літом, бо перед нами постає багата осінь, з відбірними плодами на столі й біля нього, які зібрали християни на своїх городах, садах і в лісі. До початку служіння цілих тридцять хвилин, а вже майже немає вільних місць. Серед гостей багато служителів.

Сьогодні церква Карпилівки відзначає потрійне свято, а я думаю, що навіть «почетвірне», бо просто зібрання – це теж свято. Чому потрійне: 1) церкві 85 років (а для євангельської церкви це немало!); 2) 20 років молитовному будинку, де збираються (не старожил, але ж кругла дата); 3) День подяки чи Свято жнив.

Служіння почалося щирою, сердечною молитвою. Потім старший пресвітер Борис Опанасович Тарасюк прочитав історію церкви. Віряни мали змогу побачити фото братів, які принесли їм благу звістку, пошанували їх піснею. У своїй промові старенький служитель наголосив на тому, що Бог беріг усі ці роки їхню громаду від віянь різних лжевчень. І знову лилася гаряча молитва-подяка за пройдений шлях і за наставників.

Слово мали служителі з сусідніх церков – с. Башлики, с. Холоневичі, с. Ромашківка. Старший пресвітер у Волинській області Близнюк Михайло Іванович у своїй проповіді наголосив, що карпилівчани отримали дуже велику милість від Бога й усе, що вони мають в матеріальному та духовному житті – це Господній дарунок. Він побажав їм і в подальшому житті такого ж великого благословення.

Єпископ Степан Веремчук зауважив, що під час своєї служби ніколи не мав проблем із членами карпилівської церкви, що їхні брати керувалися завжди діями Святого Духа, не дивились на лиця, хто й чому до них приїжджав, на встановлений владою регламент служіння. «Їх красить простота й великі сім’ї, твердість і неподатливість різним впливам» – наголосив він.

І справді, напевне тому, що в тяжкі радянські часи батьки всупереч заборонам вели дітей до церкви, ми бачимо в Карпилівці таку картину. На передніх лавках сидять дітки, внуки, а може, й правнуки, не пустуючи – цілих три години.

Закінчував святкове богослужіння єпископ Івано-Франківської області, заступник Михайла Паночка Юрій Веремій, який, власне, є вихідцем із цієї церкви. У подарунок для церкви він привіз велику Біблію, наголосивши, що немає більш справедливих законів, як Божий закон! (5М.4:4-9). Він також зауважив, що однією із ознак успішної церкви є те, що люди приходять за 30-15 хв. до початку зібрання, співають і моляться. Карпилівська церква серед таких!

Служіння закінчилося. Місцевий служитель робить оголошення і всіх запрошує на обід, правда, відбудеться він аж у три заходи.

Божа благодать оросила кожне серце, а ради цього, як співаємо в пісні, «варто смирятись, варто боротись, варто за це життя все віддати».

Отож, за 85 років свого служіння Богу Карпилівська церква пережила багато труднощів і випробувань, але з Господньою допомогою витримала все, народила сотні справжніх християн і в наші дні свободи залишається хорошим прикладом для багатьох церков.

Інна Мельник

З історії

Ще в далекому 1927 році прийшла добра вістка – вістка спасіння в село Карпилівку, а приніс її брат Лінник Остап Федорович. Прийнявши святе водне хрещення, став членом Церкви християн віри євангельської с. Котів Ківерцівського району. Остап Федорович разом з братами й сестрами Котівської церкви, які часто приїжджали на євангелізацію в село, сіяли Слово Боже, що проникало до людських сердець та робило свою роботу. Так односельчани почали навертатися до Ісуса Христа. Серед них Свіргун Федір Охрімович, Федорчук Петро Андрійович, Лінник Антон Васильович, Тарасюк Дорош Терентійович, Свіргун Петро Охрімович.

Згодом у 1942-1945 роках до Христа навернулося ще двадцять чотири жителі с. Карпилівка, і в 1945 році вже нараховувалося тридцять сім членів Церкви християн віри євангельської. Вони відвідували церкви в с. Котів та с. Клевань, а також проводили богослужіння по домах у своєму селі. Дуже нелегко було в ті часи братам-першопрохідцям, їх гонили, переслідували, їх не приймали, але Слово Істини сіялося й проростало.

У 1944 році почалися арешти. За відмову від прийняття військової присяги, а також за те, що не хотіли брати до рук зброї, брати Лінник Остап Федорович, Назарчук Семен Григорович, Тарасюк Опанас Терентійович, Лінник Йосип Антонович були осуджені військовим трибуналом на 10 років позбавлення волі. Лінник Йосип Антонович, який був зовсім ще молодим, не повернувся назад, він загинув у таборі.

У 1946 році Карпилівська церква ХВЄ отримала реєстрацію, а вже в 1947 році її було знято й церкву приєднано до церкви Євангельських християн-баптистів у с. Мощаниця. Перед християнами були поставлені вимоги, які не відповідали святому Писанню, тому наші брати й сестри не прийняли цих вимог і вирішили проводити богослужіння у своєму селі Карпилівці без реєстрації. Гоніння, штрафи й арешти не припинялися.

У 1958 році (так званий рік примирення) брати з сіл Цумань, Башлики, Мощаниця, які були членами Мощаницької церкви євангельських християн-баптистів, стали провідувати Карпилівську церкву. Браття дійшли до спільної згоди, щоб об’єднатися, а також просити у влади дозволу на реєстрацію церкви в селі Цумань. Прохання було задовільнено.

У 1963 році під тиском влади молитовний будинок було перенесено в село Башлики, у хатину брата Федорчука Терентія (Терешка) Андрійовича. У 1965 році до складу Башлицької церкви входили віруючі з одинадцяти сіл і налічувалося 234 члени, серед яких сто чотири карпилівчани.

У 1963 році за слово Боже та відмову від прийняття присяги на 5 років позбавлення волі був осуджений брат Тарасюк Борис Опанасович, котрий повернувся в 1969 році в рідне село. Згодом він був рукопокладений на дияконське служіння, яке ніс до 1978 року. У цьому ж 1978 році Тарасюка Бориса Панасовича було рукопокладено на пресвітерське служіння, яке він виконує до цього часу.

У 1979 році в Башлицьку общину входили 14 сіл, а саме: Карпилівка, Цумань, Башлики, Ромашківка, Дубище, Путилівка, Мощаниця, Котів, Дерно, Олика, Грем’яче, Яківці, Скреготівка, Берестяне – і нараховувалось 383 члени. Будинок, у якому збиралися християни на богослужіння, став замалим, і тому брати й сестри, які проживали в селі Карпилівці, 19 серпня 1979 року відокремилися й стали проводити зібрання у своєму селі, у хаті брата Федорчука Петра Андрійовича. Пресвітерське служіння виконував брат Тарасюк Борис Опанасович.

У 1981 році з хати Федорчука Петра Андрійовича зібрання перейшло до брата Феня Талимона Захаровича, а в кінці 1986 року було проведено реконструкцію хати брата під молитовний будинок.
20 жовтня 1987 року Карпилівська церква християн віри євангельської, пройшовши немало труднощів, все-таки отримала реєстрацію.

Церква росла та з кожним роком збільшувалася. Молитовний будинок (хата брата Талимона) став тісним, тому перед братами постало питання будівництва нового. У травні 1990 року з Божою допомогою було розпочато будівництво, а вже 27 вересня 1992 року християни с. Карпилівки мали радісний день – День відкриття молитовного будинку.

Також хочеться зауважити, що молитовний дім у с. Городище (з травня 2007 року це окрема громада) було побудовано й відкрито завдяки спільним зусиллям членів Карпилівської церкви.

Тепер (14.10.2012 р.) Карпилівська церква християн віри євангельської нараховує 490 членів. Пресвітерське служіння виконують Тарасюк Борис Опанасович та Федорчук Сергій Степанович.

За словами Віктора Федорчука (місцевого керівника молоді) у церкві близько 130 чоловік молоді. Вона задіяна в молодіжному хорі, відвідує хворих, проводить молодіжні служіння в своїй церкві, а також регіональні, виїжджає в інші церкви, особлива увага звертається на маленькі церкви. У церкві понад 300 дітей.

Ми бачимо, яку величезну роботу зробила благодать Божа, з малесенької жменьки братів утворилася велика й міцна християнська родина, «тож пам’ятайте шлях ваш, яким вів вас Господь Бог ваш»!

Попередня Ніщо так не об'єднує людей, як спілкування
Наступна Кожна з нас - Божа коштовність

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Київська церква «Скинія» розвиває служіння для дітей, хворих на аутизм

   В Україні гостро не вистачає спеціалізованих центрів для дітей, які страждають аутизмом. У аутистів повільно розвивається мова, вони часто замість слів використовують жести і не відповідають на посмішки. Замість  ігор з однолітками такі діти віддають перевагу самотності.

Новини братерства

Лідери церков запрошують долучитися до Національного дня молитви за Україну (ВІДЕО)

 Багатотисячна молитва християн різних конфесій і деномінацій відбудеться 27 травня 2017 у Палаці спорту в м. Києві. Початок о 17:00

Новини братерства

У Києві відбулася зустріч працівників Відділу підприємництва ЦХВЄУ

   9 травня 2016 року в приміщенні церкви ХВЄ «Філадельфія» (м. Київ) відбулася зустріч християн-підприємців, на якій були присутні представники 11 областей України, а також старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко та його перший заступник єпископ Микола Синюк