Березень 24, 2021 14 378 Переглядів

«Ми націлюємо дітей і молодь з порушеннями слуху здобувати знання, що допоможуть у житті» –  засновники фонду «Кольори тиші»

Благодійний фонд «Кольори тиші» був заснований на Івано-Франківщині сім’єю Романа та Ірини Мельничуків у 2019 році. Спільно з волонтерами, вони плідно займаються соціалізацією, просвітницькою роботою та поширенням Євангелії серед людей з порушеннями слуху. Про специфіку цього  служіння та про діяльність фонду розповідає сім’я Мельничуків в інтерв’ю нашому кореспонденту Оксані Сухарині.

–  Розкажіть, хто або що надихнуло вас вивчати жестову мову?

Ірина: В одному з християнських таборів я познайомилась із людьми з порушеннями слуху, які спілкувались жестовою мовою. Це було фантастично! З дитинства я займалась народними танцями, де рухи тіла є специфічною та унікальною мовою, що передає всі аспекти людського буття, тому спілкування за допомогою рук здалося мені чимось неймовірним. Служіння людям з порушенням слуху для нас є особливим та знаковим через те, що саме в цьому служінні утворилася наша сім’я. Ми проживали в різних містах Івано-Франківщини, а познайомилися на курсах жестової мови в обласному центрі.

Роман: Переконаний, що нашу увагу на служіння людям з порушеннями слуху звернув Сам Господь.  Як написано: «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю»  (Фил. 2:13). Адже у наших родинах немає людей з інвалідністю.

– А чому вирішили створити благодійний фонд?

Роман: Ідея створення організації «Кольори тиші» визрівала декілька років. Ми були волонтерами у багатьох  благодійних проєктах, і часто стикалися з байдужістю та небажанням людей зрозуміти і прийняти соціально незахищені верстви населення. Весь цей досвід і переживання наштовхнули нас на ідею створення фонду, мета якого, наскільки це в нашій силі, змінювати суспільство.

– Які саме завдання стоять перед вашою командою?

Ірина: Це поширення Доброї Звістки серед осіб з порушеннями слуху. Ми організовуємо дозвілля, туристичний відпочинок, створили біржу праці для людей з порушеннями слуху.  Надаємо інформаційну допомогу членам родин. А також регулярно проводимо майстер-класи, тренінги, практичні заняття з розвитку лідерських якостей та фінансової грамотності, соціальної комунікації та побутових навичок. Щиро надіємося, що отримані знання  стануть  хорошою базою для наших підопічних та допоможуть їм стати більш впевненими у своїх можливостях і  брати активну участь у суспільному житті. Дуже дякуємо Богу, що маємо декількох постійних людей, які на волонтерських засадах допомагають розвивати служіння.

– Які інструменти використовуєте для цього?

Роман:  Основний акцент – це живе спілкування, показати власним прикладом, що Бог живий і діючий. Кожного місяця, при можливості (карантин вносить свої корективи), ми відвідуємо дітей у спеціалізованих школах, стараємося організувати активний відпочинок для дітей з порушенням слуху – це може бути ковзанка або велопрогулянка, екскурсія чи зустріч зустріч із дорослими, що також мають порушення слуху, але які досягли чогось у житті. Щороку організовуємо по 2-3 табори для дітей і молоді з порушенням слуху.

Розкажіть, де і як проводите ці табори, кого запрошуєте у якості спікерів?

Ірина: З Божої милості маємо можливість проводити такі табори в будь-якому куточку України, за винятком тимчасово окупованих територій. З моменту заснування Фонду восени 2019 року, провели табори у Карпатах, на березі Азовського моря, поблизу Львова та Києва. Маємо не лише велику кількість світлин, а й гарні засвідчення Божої дії серед підопічних.

Роман: Наша аудиторія – це діти та молодь з порушеннями слуху. Для кожного табору ми розробили аутентичні програми з урахуванням не лише психолого-фізіологічних особливостей, а й з акцентом на ключові християнські цінності. Діти та їхні родини були дуже задоволені роботою команди і самі активно брали участь у виконанні посильних завдань.

Ірина:  Щодо спікерів, то запрошуємо людей різних професій, аби мотивувати молодь з порушеннями слуху до саморозвитку, зміцнення життєвої позиції. Також шукаємо  спікерів-християн, зрілих віруючих, які є носіями жестової мови.

– Скільки людей, зазвичай, відвідують заходи, які проводите?

Ірина: Наше гасло: «Не кількість, а якість!» З досвіду знаємо, що найкраща кількість учасників проєкту – 20-30 осіб. Адже  тоді є можливість приділити більше уваги кожному. Звичайно, щоб охопити всіх охочих, потрібно проводити більшу кількість зустрічей. Дякуючи Богу і небайдужим людям, поки маємо таку можливість.

– З якими труднощами найчастіше стикаєтеся під час підготовки до таборів?

Роман: Мабуть, як і більшість волонтерських організацій, залучення коштів і людського ресурсу є завжди актуальними питаннями. Щиро просимо Бога про вирішення наших питань та потреб і можемо з певністю сказати: «Бог чує і допомагає!» Найбільша трудність наразі це карантинні обмеження.

– Хто та як підтримує життєдіяльність фонду?

Ірина: На даному етапі нас активно підтримують місцеві церкви, також маємо деяку підтримку від місцевого підприємця, співпрацюємо з Прикарпатською асоціацією ветеранів Афганістану та АТО. Важливо мати підтримку партнерів не лише у вигляді фінансів, хоча це необхідно, а й для обміну досвідом. Тому відкриті для співпраці і сподіваємося, що при Божій допомозі, зможемо бути гідними партнерами.

– Згадайте хоча б один випадок з життя табору, який вас найбільше вразив.

Ірина: У нас, що не захід, то купа вражень (обоє сміються). До прикладу, на останньому проєкті, у лютому цього року, ми організовували Християнський молодіжний кемпінг поблизу Львова. Серед учасників була дівчина, яка виконала силу-силенну бюрократичних процедур та дотримувалась суворих карантинних вимог, щоб тільки бути учасницею  цього проєкту. Такі приклади надихають.

– Що мотивує вас працювати у цій сфері?

Роман: Найбільше вражає унікальність цих дітей, їх життєрадісність, креативність, винахідливість та згуртованість. Дуже хочеться, щоб це вони зберегли на все життя, незважаючи на мовні та соціальні бар’єри суспільства.

– Які найближчі плани?

Ірина: Планів багато. Хочемо продовжити добру традицію організації таборів на березі моря. Плануємо проведення  ряду благодійних заходів та участь у грантових програмах. Просимо допомоги у Бога та чекаємо ініціативних людей для співпраці.

Оксана Сухарина.

 

Попередня На  Донеччині відкрився «Life центр» для жінок, які опинилися у важких життєвих обставинах
Наступна На Полтавщині влаштували свято для дружин служителів

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Пастор Віталій Яцюк: «Ми завезли допомогу на блокпост, а наступного дня його обстріляли з «Градів». Хлопці, яким ми свідчили, загинули…»

   Ця розмова  із старшим пресвітером Тернопільської області Віталієм Яцюком відбулася в канцелярії братерства у Києві, через кілька днів після того, як він повернувся із зони АТО.

Новини братерства

Полтавщина святкує і дякує Богові за врожай

У неділю, 8 жовтня 2017 р., у церквах ХВЄ Полтавщини відбулися декілька таких подячних служінь: у районних центрах: Решетилівці, Оржиці, а також у ряді селищ, де трудяться місіонери.