26 Липня, 2012 0 1640 Переглядів

Випробовуй діло своє. XVIII конференція місії «Голос надії»

18 липня 2012 року Християнська місія “Голос надії” зібрала своїх місіонерів на щорічну конференцію, яка проходила в мальовничому місці поряд з Олександрією, що на Рівненщині. В роботі конференції взяло участь близько 400 делегатів, які протягом трьох днів спільно навчалися, молилися та ділилися досвідом.
Нижче вашій увазі пропонуємо репортажі з кожного дня конференції.

День перший

На старт, увага, руш! Коли усі прибулі місіонери сиділи під нещодавно збудованим накриттям на території дитячого табору «Берізка» в Олександрії і директор місії говорив перші слова привітання, мабуть небагато хто думав про те, скільки пішло зусиль  для прийняття, поселення та харчування близько 400 делегатів та гостей з’їзду.

Все це тепер сховано від очей стороннього спостерігача. Все йде спокійно і злагоджено, без збоїв та непорозумінь (ну, майже…) — що якраз і є свідченням чиєїсь напруженої праці.

Відомому чемпіону Мохамеду Алі, належать слова: «Бій виграється чи програється далеко від свідків — за межами рингу, у спортзалі, де тебе ніхто не бачить, тобто задовго до того, як ти б’єшся під софітами».

…А тим часом пастор місцевої церкви Анатолій Яковець уже говорить проповідь до молитви, у якій зазначає цікаву думку: «У злочинному світі найбільше не люблять свідків. Тому диявол особливу боротьбу веде з тими, хто є свідками Ісуса Христа. Та Ісус сказав: ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, ви зможете свідчити про мене і дияволу не вдасться вас знищити!»

Загалом хід служіння йшов майже точно згідно запланованої програми. Єдиним винятком став хор із Нововолинська, який з певних причин служив замість олександрійського. Крім того співали гурти «Суламіта» та «Левит», а також завідувач аудіо служінням ЦХВЄУ, бандурист Анатолій Коренівський. Одна із пісень, яка особливо торкнулася серця — «Я — один из тех…» у виконанні «левитів».

Конференцію привітали голова Волинського об’єднання ХВЄ Михайло Близнюк, керівник місії «Добрий самарянин» Ростислав Боришкевич, пастор-євангелист Сергій Вінковський, регіональний директор місії «Братерство без кордонів» Микола Богданець, заступник голови «Спілки християн підприємців» Рівненщини Ігор Ясенюк, політик і державний діяч Петро Кравчук, пастори Володимир Грицак, Анатолій Тарасюк, Микола Климчук.

До вашої уваги найцікавіші із висловлених думок:

«Це найбільш благословенна праця, яка є на планеті Земля. Незалежно — 10 людей чи одна людина приходить до Христа, це свято для моєї душі! Я розумію братів і сестер, які телефонують і кажуть: у нас сьогодні свято — покаялась одна людина!» (Ростислав Боришкевич).

«Девіз конференції — «Випробовуй діло своє». Люди по-різному оцінюють вашу працю. Хтось недооцінює, хтось переоцінює. Та оцінить справедливо — тільки Господь: «Я знаю твої діла!»  Він знає недоспані ночі місіонерів, Він знає сльози місіонерів, знає їхні труднощі, скорботи і переживання» (Володимир Грицак).

«Писання каже: «Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, що зробить її солоною?» Сьогодні служителі б’ють тривогу: молитва згасла, вогню нема… І я дивлюся — сьогодні тут поправді зібралася «сіль»! У солі різні властивості — і всі добрі. Вона запобігає псуванню, консервує, надає смак, викликає спрагу, відбиває охоту лазити по чужим садкам… Якщо ми сіль цього світу, то хто перевіряє на смак? На смак перевіряє Господь! І у нас дуже відповідальна позиція. Наше завдання — не втратити силу!» (Сергій Вінковський).

«На минулому тижні я був присутній на одному заході, де було багато впливових людей і мова пішла про родинне дерево — ким був батько, дід і т. д. Коли дійшла черга до мене, я розповів, що мій дід і дядько були пасторами. Пам’ятаю, як у той час, коли було дуже важко дістати Біблію, нам із дружиною випала нагода відвідати Польщу і ми привезли 139 Євангелій і 5 Біблій. Тоді один із присутніх генералів промовив: «Так, час змінився… Мій батько вивозив з Волині тих, які служили Богу, проповідували. А зараз на великий подив можна і в готелі, і будь-де побачити Євангелію!» Дорогі місіонери, хай кожна ваша молитва, кожне ваше слово приносить плід, «як дощ і сніг сходить із неба і назад не вертаються…» (Іс. 55:10)» (Петро Кравчук).

Запам’яталися усім присутнім вражаючі свідоцтва навернення до Бога колишнього майора КДБ Слісаренка та місіонера Яна Апсетарова, що в минулому був зануреним у кримінальний світ.

А ось остання статистика місіонерської праці, яку оприлюднив директор Микола Синюк. З 1989 року, відколи діє місія, і до 2012 року було охоплено 506 населених пунктів, утворено понад 200 церков (близько 6000 членів), обладнано або збудовано 134 молитовних будинки, ведеться 139 недільних шкіл. За останній рік було проведено 110 літніх таборів, 353 людини прийняли хрещення, створено 36 центрів реабілітації (через яких пройшли близько тисячі людей), відвідано 27 тюрем.

Серед інших було звершено дві особливі молитви. Микола Петрович передав привітання від сімей жертводавців, які не змогли бути присутніми на заході, але завжди з постійністю підтримували місіонерів. Усі в молитві дякували за них Господу. Також молилися за нових місіонерів, які стали працівниками місії у 2011 році.

Завершальну проповідь виголосив старший служитель Рівненщини єпископ Віктор Боришкевич. Його найвлучнішою фразою була: «Так хотілося б щоб кожен християнин був підтягнутий, енергійний, життєрадісний і працьовитий! Щоб був живою людиною! Сперджен казав: «Если у вас унылый вид, вам лучше работать на кладбище!» Християнин має бути привітним, його очі мають горіти любов’ю!»

Дивлячись на кілька сотень радісних облич, я подумав, що кожен із цих людей, які зібралися сьогодні в Олесандрії, кожне свідчення, яке лунатиме впродовж конференції, кожна велика перемога місії і маленька особиста перемога місіонера, яка проглядається зараз в сяючих очах — результат невидимої важкої праці, яка була звершена далеко від прожекторів, — у містах і селах, які може й не відразу відшукаєш на карті… Але тепер ця перемога настільки явно і сильно промовляє, як слова проспіваної пісні:

Я один из тех, кто поёт Тебе песни,
Я один из тех, кто любит Тебя,
Я один из тех, кто с Тобой будет вместе
В Царстве Небесном во веки веков.

Иисус, я один из многих,
Чьи пути-дороги
К Тебе ведут.
Иисус, Ты готовишь город,
Нас там будет много.
Я – один из них.

День другий

Навіть важко сказати який день конференції був більш насичений — другий чи третій, вони не поступалися один перед одним цікавими свідченнями, бесідами та семінарами.

Щось мені підказує, що місіонери спали зовсім мало, адже багато з них проїхали тисячі кілометрів, щоб побачити друзів та співпрацівників і не могли витрачати дорогоцінний час навіть на сон. Спів та гамір на подвір’ї не змовкав до глибокої ночі…

А другий день почався з ранкового служіння, яке вів заступник директора місії Віталій Оніщук та місіонери із республіки Комі (Російська Федерація). Сім’я єпископа Федора Величка порадувала чудовим співом, а також співав для присутніх гурт «Сіон». Найяскравішим моментом ранкового служіння стало свідчення Марії Величко про благовістя серед своїх однокурсників у музичному коледжі. В результаті використання потужного «арсеналу» Божого всеозброєння їй вдалося познайомити з Ісусом Христом кількох своїх друзів. А Федір Величко у своїй проповіді зазначив важливу думку: «Нам, місіонерам, потрібно допомагати прибирати невігластво з путі. Невігластво — це відсутність істинних знань. «Пізнаєте істину і істина зробить вас вільними!» Мені дуже хотілося б, щоб на наших конференціях звучало якомога більше вчення, якомога більше глибоких проповідей, які допомогли б нам преображатися в образ Христа».

Впродовж двох днів паралельно з ходом конференції була проведена і програма для найменших, тому діти теж мали можливість відпочити і з користю провести час.

Відомий в Україні та за її межами служитель Сергій Вінковський, запрошений на конференцію в якості основного спікера, відрізняється надзвичайним почуттям гумору, простотою і силою викладу думок, тому його присутність створила особливий настрій, атмосферу щирості та відвертості. Багато місіонерів отримали нагоду вперше поспілкуватися з ним особисто.

Всього впродовж з’їзду Сергій Петрович провів два семінари («Особистий євангелізм», «Християнська сім’я») та бесіду для братів.

Основні 4 тези семінару «Особистий євангелізм» наступні. По-перше, цей метод доступний кожному, оскільки кожен має своє особисте свідоцтво про зустріч з Ісусом Христом. По-друге, пастор Сергій Віковський сформулював принцип «торкнутися і штовхнути» (за аналогією до вагонів, які штовхаються тягачем), який полягає у тому, щоб знайти точку дотику з людиною перш ніж проповідувати їй Євангеліє. Цією точкою дотику може бути горе, радість, робота, їжа, допомога, хвороба тощо. Третя теза: особисте свідчення на відміну від проповіді в аудиторії завжди досягає цілі, бо орієнтується на унікальні потреби людини. І останнє — принцип «принеси плід за родом своїм», який орієнтується на використанні у справі благовістя своєї професії, зацікавлень, місця перебування і т. д. Наприклад, лікар може легко проповідувати лікарю, вчитель — вчителю, пасажир літака, поїзда — пасажиру, що сидить поруч.

Після семінару виступили із свідченнями та піснями місіонери із трьох областей: Астраханської (РФ), Полтавської та Волгоградської (РФ). А потім усі місіонери щиро помолилися про благословення праці у цих регіонах.

В цей же день відбулися окремі братська та сестринська бесіди, які проводили Сергій Вінковський та Тетяна Боришкевич.

В кінці дня своїми свідченнями поділилися місіонери з Криму, Львівщини та із Свердловської області Росії, за яких в свою чергу звершили молитву.

З-поміж свідчень хотілося б вирізнити три розповіді.

Брат Сергій із Полтавщини розповів, як Господь відкрив двері для проповіді євангелії в одній з лікарень. Там він зустрівся із чоловіком, який назвав себе «православним атеїстом». Після того, як в дитинстві за один день втратив батька, матір та меншу сестричку, він дуже розчарувався в Бозі і навіть слухати нічого не хотів про спасіння. Проте Сергій продовжував приходити до нього, приносив йому морозиво, допомагав ліками і врешті той звернувся до Господа у молитві покаяння. Після цього йому стало краще і він навіть виписався з лікарні додому, проте, нажаль, невдовзі несподівано помер.

Один із місіонерів Криму розповів про дивні Божі відповіді на молитви. У його вагітної дружини після молитви була зцілена грижа, та сильна ангіна, у дочки — перелом руки.

Брат Олександр із Свердловської області, який опинився один на місіонерській точці і переживав деякі труднощі, розповів як Бог піклувався про нього через трьох жінок похилого віку, яких, як не дивно, усіх звали Олександрами.

Служіння завершилось близько 19 години, тому цілий вечір залишився для такого бажаного дружнього спілкування.

День третій

Між місіонерами, що вже майже два дні перебували в тісному спілкуванні, зміцнюючи стару дружбу і набуваючи нових знайомств, тепер іще більше відчувалася атмосфера великої родини.

Щоправда ранок третього дня приніс і ледь помітний присмак близької розлуки. Але попереду ще цілий день, тож потрібно випити його солодку чашу до дна.

А почався день із свідчень місіонерів двох областей — Івано-Франківської та Житомирської. Вів програму заввідділом євангелізації Ігор Скоць. Після обідньої перерви місіонерські свідчення продовжили Нижньогородська область (РФ), Хабаровський край (РФ), Болгарія і республіка Марій-Ел (РФ). Ось найцікавіше з почутого.

На Житомирщині є село Дивин, у яке місіонери довгий час безуспішно намагалися пробитися з проповіддю євангелії. Особливістю села є сильний окультний вплив — там жив чаклун, до якого за життя масово з’їжджалися прості люди і навіть впливові чиновники. І після його смерті продовжують приходити на могилу і підставляти голови під кам’яну руку, що піднімається більше як на метр від землі. Незважаючи на це Павло Скумін, який служить там, поділився радістю — сьогодні, через 10 років боротьби, у селі є церква Бога Живого!

Олександр Цибушкін із Хабаровського краю добирався на конференцію трьома літаками, трьома автомобілями та одним поромом! Він та його сім’я проживають у Ніколаєвську-на-Амурі, де люди вкрай негативно ставляться до християн — це відчувають і діти у школі, і члени церкви просто на вулиці. І хоча навіть мер міста є віруючою людиною — він теж постійно зазнає морального та інформаційного тиску з боку населення.

Зі слів місіонера Івана Серта подібні утиски переносять і християни Болгарії.

Сестра Аліна із Татарстану прийшла до Господа через місіонерів «Голосу надії». Вона зворушливо розповіла про те, як спочатку вороже ставилася до християн, яким мама дозволила збиратися у їхній квартирі. Та отримавши у відповідь безкорисливу любов і наполегливу турботу, Аліна не могла не віддати життя Ісусу Христу. А згодом покаялася перед Богом її матір і навіть дехто з родичів.

Впродовж дня служили співом гурти «Левит», «Маяк спасіння», місіонерські гурти, а ввечері приїхав хор церкви «Свята Трійця» (м. Рівне). Соло співали бандурист Анатолій Коренівський та місіонерка Лілія Зламанюк.

Одним із найцікавіших моментів третього дня конференції став семінар Сергія Вінковського «Християнська сім’я» або «Разом на місії», цінний особистим досвідом пастора. Перш ніж перейти власне до теми, Сергій Петрович прочитав результати міжнародного дослідження Крістіана Шварца «8 якісних ознак ростучої церкви»: 1) Керівництво, що наділяє повноваженнями; 2) Співпраця, яка базується на дарах; 3) Пристрасна духовність; 4) Доцільна структура церкви; 5) Надихаюче богослужіння; 6) Малі групи; 7) Євангелізації, орієнтовані на потреби; 8) Сповнені любові відносини. Моніторинг 1000 церков у всьому світі виявив, що у кожній ростучій громаді присутні усі цих 8 ознак.

А ось ключові цитати семінару: «Для мене — неповна картина, якщо я знаю навіть успішного служителя, але не знаю його дружини», «Служіння жінки та чоловіка — воно єдине. І не може бути по-іншому», «Я дотримуюсь думки: Бог — на першому місці, а служіння та сім’я — нероздільні», «Бог ніколи не мав на увазі, щоб, підіймаючи Його служіння, ми руйнували свої сім’ї», «В едемському саду не було тата, мами, бабусі, дідуся, тещі, тестя, свекрухи, свекра… І це місце називалося: «РАЙ», «Шлюб має бути чимось більшим, ніж просто виконання партнерами своїх функціональних ролей: чоловік — голова, дружина — покоряється. Це ще не все», «Дружина повинна бути включена у місію свого чоловіка. Чоловік повинен розуміти і знати її унікальні дари, якими можна служити Господу», «Помічниця — не означає щось другорядне, принизливе. Але вона і не голова», «Жінка, що підпорядкована чоловікові — це захищена жінка. Вона має владу!», «Нестача батьківської уваги породжує у дітей ненависть до служіння — бо служіння украло у них тата», «Сильна небезпека — коли наші дружини не стають членами нашої місії, а поряд з’являються помічниці, секретарки і т. д.», «Дружина бачила мене роздавленим, у сльозах, але казала: «Ти — мій герой! Вставай!» Вона приймала удар на себе. І я підіймався!»

…Коли пролетіли ці короткі три дні? Ось і заключне служіння. І що? Невже отак все й закінчиться? Так хочеться, щоб на кінець відбулося щось особливе! Чекаємо чуда…

Словом діляться керівник молодіжного відділу ХВЄУ Богдан Левицький, пастори Петро Янюк, Віктор Прохор. Сильне слово про прекрасну наречену Ісуса Христа від старшого пресвітера республіки Крим Павла Федорука.

І заклик — такий простий і водночас такий глибокий — здається із самого серця єпископа Миколи Петровича. А по суті — із серця Отця: «Маю на тебе, що ти покинув свою першу любов!» А потім — потім до сцени почали йти молоді люди, щоб посвятити своє життя Йому і Його справі! І до неба піднялася молитва торжества!

Ось воно — чудо…

Та все ж… Згасли софіти, стільці та лави повернулися до актового залу табірного корпусу, валізи вмостилися у багажниках автомобілів… І знову — туди, де ніхто не бачить, де мало хто підтримає, де міліметр за міліметром, де передова… Туди, де біль, де страх, де не можна розслаблятися, де повільно і важко переміщаються кордони Божого Царства… Туди, де невидимо кується видима перемога наступної місіонерської конференції! Хоча, може Христос не забариться і проведемо її вже у вічності?

Ну що ж, друзі — вперед! Хай береже вас Господь.

Дмитро Довбуш

Більше фотографій на сайті місії “Голос надії”


Попередня Професор Василь Костицький вважає, що ВРЦіРО стала потужним важелем у вирішенні державних питань
Наступна “Християнська молодь є духовною інтелігенцією, яка має показувати зразок для наслідування всій українській молоді”

Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/chve/chve.org.ua/www/wp-content/themes/trendyblog-theme/includes/single/post-tags-categories.php on line 7

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко звернувся до українського народу зі сцени Софіївської площі

22 січня в Україні відзначили державне свято – День Соборності та Свободи. З цієї нагоди в Києві відбулася низка офіційних та громадських урочистих заходів, в яких взяли участь представники українських Церков і релігійних організацій, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Соціальне служіння

Подушки-«кісточки» для поранених військових шиють віряни фастівської церкви «Воскресіння»

Кімната служителів у молитовному домі, в якій зазвичай проходять наради

Новини братерства

Комітет ЦХВЄУ оголосив 2014-й роком християнської сім’ї

На засіданні Комітету ЦХВЄУ, що відбулося 12 грудня 2013 року, старші пресвітери братерства відзвітували про роботу за рік. А також  визначилися із пріоритетом служіння  на майбутнє – це сім’я та її цінності.