Лютий 16, 2021 1 161 Переглядів

Подорожуючи місіонерськими станціями Рівненщини

«Велике доручення – це не пропозиція, яку ви можете розглянути, і згодом прийняти чи відхилити, це повеління, яке ви зобов’язані виконати», – сказав колись китайський місіонер Хадсон Тейлор.
Мова, звісно, не про Китай. Подорожуємо селами Рівненщини.

Рівненщина – дивовижний український край, який славиться красою природи та духом історії. Щороку тисячі туристів приїжджають до області, щоб побачити природні феномени, старовинні замки, чудові краєвиди та відчути відгомін минулих епох.

Не сприйміть це як заклик до туризму, наша ціль – за час відпустки відвідати місіонерські станції області, а заодно познайомити вас з працею Місіонерського відділу при Рівненському обласному об’єднанні УЦХВЄ. А може колись і ви, дорогий читачу, маючи у своєму розпорядженні декілька вільних днів, забажаєте відвідати ці місця… Такий «туризм» не пройде даремно!

Отож, телефонуємо до завідувача місіонерського відділу Рівненщини Олександра Фінчука і домовляємось про зустріч. Відразу цікавимось: а як тут справи з проповіддю Євангелії?

 «У Рівненській області існує близько 600 населених пунктів, де ще немає євангельських церков ХВЄ. Саме тому майже два роки тому служителями об’єднання було прийнято рішення підсилити місіонерську діяльність. За цей час у місіонерських школах підготували та направили на служіння близько 30 молодих братів та сестер. Були побудовані модульні молитовні будинки, придбані земельні ділянки для подальшого будівництва, як для проживання місіонерів, так і для проведення зібрань», – розповідає Олександр Фінчук.

Спершу беремо курс на Сарненщину. Оточене звідусіль лісами, нас зустрічає село Любиковичі, що розташоване на річці Случ. У селі є клуб, школа, бібліотека, дитячий садок, амбулаторія. Тут проживає майже 1400 осіб.

 5 лютого минулого року сюди приїхало двоє місіонерок – Валентина та Галина. Двічі на тиждень, в середу та неділю, вони проводять зібрання, щосуботи займаються з дітками. Кажуть, немає нічого приємнішого, аніж бачити, як Господь змінює серця людей та зцілює їхні долі.

Поспілкувавшись з місіонерами в Любиковичах, попрямували до Олексіївки, де проживає близько 400 людей. Застали братів за будівельними роботами. Будівництво та євангелізаційну працю в даному населеному пункті проводять члени церкви села Вири. Їхніми стараннями було побудовано затишний  каркасний дім молитви на 70 сидячих місць. Пастор с. Вири Володимир Опалько ділиться планами на майбутнє, розповідає, що на території Дому молитви вже почали будівництво нового приміщення. Бажання членів церкви служити не лише своїм односельчанам, але й знедоленим сім’ям з інших місць, дітям-сиротам.

За 25 кілометрів звідси, за густими лісами, знаходиться інше село – Обірки, де також триває місіонерська праця. Їдемо туди. Охайний модульний молитовний будинок, який відкрили минулого року. «Це село потребує уваги, проповіді Євангелії. Активно допомагає у цьому церкви села Вири», – каже старший пресвітер Сарненського району Михайло Маковецький.

Дивуємось, як звичайна сільська церква реалізує свій потенціал! Згадується церква в місті Вараш…

Прямуємо далі до Стрільська – на іншому березі річки Случ. За однією з версій, Стрільськ заснували стрільці (озброєні люди-мисливці), які поселилися на пагорбі Грінці серед непрохідних боліт.  Незважаючи на складність рельєфу, бездоріжжя, тут розташований одноіменний зупинний пункт Рівненської дирекції Львівської залізниці між станціями Сарни та Дубровиця, на якому зупиняються приміські потяги. За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2 290 осіб.

 У молитовному будинку, який було збудовано у 2019 році, трудяться двоє місіонерок – Людмила та Надія. Чотири рази на тиждень тут проводяться зібрання, 12-15 дітей щотижня приходять на заняття Недільної школи. А нещодавно в Стрільську відбулося перше водне хрещення – вступили в заповіт із Господом троє людей.

 За якихось десять кілометрів знаходиться село Білятичі, а в іншому напрямку від Стрільська – село Кузьмівка, де також були збудовані молитовні будинки та працюють місіонери. Поспілкувавшись з тамтешніми служителями та разом помолившись Богу, залишаємо благословенну Сарненщину і прямуємо на південь області – у Млинівський та Демидівський райони.

По дорозі розташована ще одна місіонерська станція – у селі Шубків, Рівненського району. На сьогодні тут проживає понад 1700 людей. Аби донести Благу звістку до кожного жителя цього села, місіонери Олексій Стрільчук разом зі своєю дружиною невпинно звершують Божий труд. 

 Дорогою проїжджаємо невеличке село Верхівськ, де проживає близько 600 людей. Вже півтора року зусиллями місіонерів, Івана та його дружини, тут проводяться дитячі дозвілля, Різдвяні заходи, євангелізації. Служать місіонери і у сусідніх селах – Дядьковичі, Ясининичі, Кривичі.

Неподалік знаходиться село Бухарів, Острозького району. Тут теж розпочато подібну працю. І не лише тут, але й в інших районах Рівненської області. Колись у Бухареві Господь вчинив чудо, про яке стало відомо у всіх куточках землі. 19 липня 1978 року Бог зцілив безнадійно хвору Женю Поліщук. Тоді її хата стала постійним місцем зібрань віруючих. З часом церква розпорошилася, та тепер знову Бог турбує серця цих людей, кличе до спасіння – їхніх дітей, внуків.

 Місіонерка Діана розповідає про працю в селі Берестовець Костопільського району: «Впродовж двох років в даному селі покаялося двоє братів, вони вже прийняли водне хрещення.  Опісля покаялися ще люди. Бог робить Свою працю в серцях людей».

 На півночі області, в Дубровицькому районі, розташоване село Літвиця, в якому місіонерський труд звершує сім’я Сергія та Валентини Павлюків. З моменту їхнього служіння, а це вже рік часу, тут регулярно відбуваються служіння тричі на тиждень, праця з дітьми, яка охоплює п’ятеро окружних сіл. Не забувають і про доброчинність, допомагаючи малозабезпеченим та людям похилого віку.

 Нарешті бачимо при дорозі знак «Млинівський район». Проїхавши кілька кілометрів в’їжджаємо у Владиславівку. Село невелике, з населенням до 600 осіб.

Пастор церкви смт. Млинів, відповідальний за благовістя в Млинівському районі Леонід Полицяк розповідає про стан місіонерства в цьому районі:

«Ми з дружиною є працівниками місії «Голос Надії», працюємо в цьому районі вже третій рік. На даний час маємо п’ятеро місіонерів, ще троє закінчують навчання. Щонеділі у Владиславівці в збудованому модульному будинку проводяться зібрання, заняття з дітьми, роздаються християнські газети.

В селі Підгайці придбали земельну ділянку, де планується побудувати модульний молитовний будинок та будинок для проживання місіонерів.

В селі Береги, де ми проживаємо з дружиною, проводимо різноманітні євангелізаційні заходи (дитячі табори, уроки християнської етики тощо). Зараз знаходимося в процесі придбання земельної ділянки, яка слугуватиме місцем збору для служінь».

 Наступною нашою зупинкою є село Рогізне, що на Демидівщині. Бачимо невеличкий дерев’яний будинок, навколо – будівельні матеріали. Спілкуємось з районним служителем, запитуємо про стан справ.

 «На даний час завершуємо будівництво модульного молитовного будинку, для того, аби в цьому селі можна було проводити богослужіння. Зараз маємо десять членів церкви. Ця праця можлива завдяки згуртованості наших членів церков», – відповідає ст. пресвітер Демидівського району Василь Глабець.

Наступного дня прямуємо у Гощанський район. За десять кілометрів від районного центру знаходиться село Бочаниця, в якому проживає 1133 жителів. Селом протікає річка Безіменна, права притока Горині.

Оглянули земельну ділянку, яку придбали з метою побудувати тут Дім молитви. Є бажання, перспективи заснувати церкву. Як розповів мені згодом Віталій Євгейчук, в 2000 році, учачись в Рівненській Духовній Семінарії і Академії, ще при Павлу Купріяновичу,  студенти проходили тими селами, молячись за жителів сіл та благовістячи Боже Слово. Я вірю, що у Бога не залишається без уваги жодна молитва. Тим більше молитви за спасіння людей!

Останнім селом у нашому запланованому маршруті є село Головниця Корецького району. В селі знаходиться загальноосвітня школа, будинок культури, публічно-шкільна бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садочок. А проживає у селі більше 1300 осіб. Тут на постійній основі працює троє місіонерів.

«Кожної неділі ми маємо служіння, сестри працюють з дітками. Регулярно спілкуємось з жителями села, розповідаємо їм про Христа, даруємо газети. На Різдво намагаємось відвідати кожну домівку, звіщаючи радість народження Спасителя. Минулого року було збудовано та відкрито модульний молитовний будинок, поруч добудовуємо будинок для проживання місіонерів», – знайомить нас з працею місіонер Артем Яковець.

 Старший пресвітер УЦХВЄ Рівненщини Олександр Коток тішиться результатами в напрямку проповіді Євангелії, а також має наміри продовжувати цю справу.

 «Враховуючи великий географічний формат Рівненщини, велику кількість населених пунктів, Рівненське обласне Об’єднання УЦХВЄ зараз активно працює в напрямку місіонерства. Зусиллями церков Об’єднання, наших відділів, зокрема «Доброчинності», нам вдалося вже реалізувати ряд проектів. Окрему подяку хочеться висловити діаспорі Рівненчан, яка була одним із фундаторів в розвитку місіонерства в області. Ми плануємо й далі розвивати цей напрямок служіння. Бо ще є так багато сіл, де конче потрібна така праця», – розповідає Олександр Адамович.

Це далеко не всі церкви та населенні пункти, де ведеться місіонерська праця. Неможливо описати про всіх і про кожного. Та Євангелія проповідується, люди спасаються! Царство Боже невпинно зростає!

Ви ще й досі стоїте осторонь та спостерігаєте? Ну ж бо, до праці в Господньому винограднику! Залишилось попрацювати ще якусь останню годину… Вже чути кроки Господаря. Вже скоро кожен працівник отримає свою нагороду…

Олександр ГЕНІШ,

редактор газети «За віру Євангельську»

Попередня «Міністерство освіти готове до співпраці з церквами, особливо, коли йдеться про мораль» – Сергій Шкарлет
Наступна Ваша дитина бере участь в олімпіаді «Юні знавці Біблії»? Заявку можна подати до 1 квітня

Вам також може сподобатися

Церкви в Європі

Українська церква у Стокгольмі відсвяткувала річницю

В Українській церкві ХВЄ м. Стокгольма, Швеція, 29 лютого святкували

Відділ освіти

На базі КБІ запрацювала сьома місіонерська школа

4 червня 2018 року на базі КБІ відбулося відкриття місіонерської

Новини братерства

Вулична євангелізація з плакатами на Сорочинському ярмарку

Євангельські християни вже чимало років знайомі й, напевно, неодноразово в інтернеті бачили фотографії, читали у ЗМІ про людей з плакатами на собі, на яких написані заклики до покаяння…