Березень 7, 2013 0 449 Переглядів

Не втомлюйтеся робити добро!

Бажання праведних – одне лиш добро…
Пр. 11:23

Кожен християнин старається робити діла милосердя, наслідуючи нашого Господа. Апостол Павло писав до церкви в Галатії (6:9-10): «А роблячи добре, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, коли не ослабнемо. Тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найперше одновірним». Ці слова стосуються не тільки християн-галатів, але й нас – теперішніх християн. Розповім про роботу деяких церков нашого об’єднання, які своїми добрими справами можуть бути нам за взірець.

Як поживає новонароджений «Добрий самарянин»

Не так давно, у вересні минулого року, було відкрито ще один дім милосердя, до цього їх було лише два. «Добрий самарянин» функціонує при церкві «Спасіння» селища Мар’янівки Горохівського району, пастор якої Микола Йосипович Лотоцький. Тут мешкає дві молодих сестри-інваліди – Поченюк Наталя (28 років) та Надія (31 рік), родом з Київщини. Крім них, ще проживають чотири бабусі: Гнатюк Галина Прокопівна, Мазурик Олена Олексіївна, яка, почувши про такий заклад при церкві, попросилася сюди сама, а також Раїса Петрівна, яка до цього жила на хуторі, та Антоніна Дмитрівна.

Будиночок нічим не відрізняється від інших добротних помешкань, хіба що особливою акуратністю і чистотою. Раніше він тридцять років був домом молитви, потім – проданий, а тепер подарований сім’єю Бойків для дому милосердя. Розрахований на чотирнадцять людей. Має гарно обладнані кімнати, санвузли, маніпуляційну кімнату, з пристосуваннями для інвалідних візків та поручнями. Живе «Добрий самарянин» своїм розпорядком. Прокинувшись, мешканці з допомогою нянечок приводять до порядку свій зовнішній вигляд, потім моляться. О дев`ятій годині сніданок. Після сніданку хтось із місцевих братів читає Слово Боже. Так вони проводять спільний час до обіду, тобто до 13-ї години. Відпочивають. О 17-й – підвечірок, о 19-й – вечеря.

Мешканці, залежно від фізичного стану, відвідують богослужіння, а в неділю ввечері молодь проводить спілкування в домі милосердя. Часто їх відвідують брати й сестри з церкви.

Штат працівників закладу складається із семи людей: лікаря, медсестри, двох кухарів, трьох нянечок.
Коли я відвідала цей дім, мене наповнило почуття домашнього затишку й щирої радості за тих людей, які потрапили сюди. Побачивши турботу, яку тут виявляють, кожен радітиме. Микола Йосипович, як своїх дітей, возив дівчат – Наталію та Надію – на обстеження до багатьох лікарень. У Луцькій міській лікарні №2 запропонували операцію одній із сестер. З Божої милості її здоров’я стане кращим.

Дорогі християни, «Добрий самарянин» – милосердний, але щоб допомагати іншим, він потребує вашої молитовної підтримки. Якщо ви знаєте людей, які опинилися на узбіччі життєвої дороги, стали самотніми й немічними, ви можете направити їх до «Доброго самарянина». З питаннями звертайтеся до Лотоцького Миколи Йосиповича – (050) 8064310, (097) 9261602 та Лотоцької Любові Федорівни – (097)9069493.

«Ковчег» – велика християнська сім’я, яка має сьогодні двадцять чотири дитини

Уже дев’ять років з милості Божої живуть і виховуються діти в Дитячому оздоровчому центрі «Ковчег», який розрахований на двадцять чотири дитини. Попри різні перешкоди, Бог береже цей Центр, благословляє і відчиняє двері для нових дітей.

Дитячий оздоровчий центр «Ковчег» – це благодійна організація, заснована Церквою ХВЄП «Ковчег» (пастор Олександр Йосипович Дудік) у 2003 році.

Основною причиною створення Центру стали нестерпні умови проживання в шахтарському місті. Ці умови були викликані закриттям шахт, заводу й фабрики, зростанням числа наркоманів і алкоголіків, збільшенням кількості розлучень і виїзду батьків за кордон на заробітки. Найбільше в цій скруті потерпали діти, позбавлені уваги батьків. Наш час – це той час, коли при живих батьках діти стають сиротами. Вони не відвідують школи, тиняються, крадуть, грабують. Більшає дітей на лавах підсудних. Але вони ж не винні, що потрапили в таку сім’ю, у такі обставини. Тому пастор, оцінивши ситуацію в Нововолинську, окрім центрів реабілітації для залежних від наркотиків та алкоголю людей, які діють на базі Церкви з 1998 року, створив Центр захисту дитини.

Діти, які прийшли в дитячий Центр – різні. Серед них є ті, кого батьки залишили напризволяще, діти, батьки яких алкоголіки й наркомани, діти-сироти й напівсироти. Деякі з них перебували на обліку в міліції, на обліку в психіатра, вони не проживали вдома, бродили, крали. Ось такими холодними, голодними, хворими й жорстокими прийшли вони до великої християнської родини.

За роки існування Центру отримали допомогу сімдесят дев’ять дітей. З них семеро повнолітніх прийняли водне хрещення і є активними членами церкви «Ковчег». Вони вчителі недільної школи, наставники в християнських таборах, хористи, а також вірні помічники для вихователів Центру. І це велика втіха для всіх, хто служить дітям.

Радість наповняє від того, що старші діти навчаються у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, адже до цього вони рідко відвідували школу й були серед «невстигаючих» учнів. Бог усе змінив у їхньому житті.

Діти допомагають вихователям. Старшим з дітей уже довіряють раз на тиждень готувати їжу для всіх. І вони з цим успішно справляються.

За словами Лілії Вакуліної, директора цього закладу, тут виховуються дітки не лише з Волинської області, а й Львівської, Рівненської, Хмельницької, міста Дніпродзержинська та Києва, віком від чотирьох до двадцяти трьох років.

Усі працівники: вихователі, кухарі, медсестра й директор Центру роблять все для того, щоб створити дітям домашній затишок, одягнути, нагодувати їх, розвивати їхні здібності і, звичайно, навчити любити, виховати їх вдячними Богу й людям за все, полюбити Слово Боже.
Хай з вашого серця лине молитва за вихованців Центру й працівників! А якщо маєте можливість і бажання допомогти матеріально – то поспішіть!

Хто забажає дізнатися більше про дитячий оздоровчий центр «Ковчег», звертайтеся до Вакуліної Лілії Іванівни – (096)7482284.

Свідчення

Мене звати Діана Лебідь. Мені 14 років. Маю багато неприємних спогадів з минулого, коли зовсім неможливо було жити. Постійні скандали, сварки, бійки. Я зовсім не могла вчитися, не могла бути спокійною й щасливою у своїй сім’ї. Жила з батьком, мамою, сестрою та братами. І мені тоді було 11 років.

У «Ковчег» мене привезли з притулку. Пам’ятаю, боялась їхати в Нововолинськ, бо там жили мої батьки. А я не хотіла їх бачити. Їхній спосіб життя і ту жорстокість, яку вони проявляли до своїх дітей, неможливо було забути. І я просила вихователів, щоб вони не пускали моїх батьків навіть на поріг того дому, у якому я мала жити.

Але згодом все змінилося у моєму розумі й у моєму житті. Чотири роки я вже живу в «Ковчезі». Мені тут дуже подобається. Нарешті, я спокійно сплю й не думаю про те, що прийде п’яний татко і буде, як завжди, жорстоко бити маму й нас, що разом з татком п’є мама і забуває, що в неї ще четверо неповнолітніх дітей, з яких я найстарша.

Там, де я тепер живу, зовсім інша атмосфера, інші цінності. Мене тут навчили прощати своїм батькам, навчили любити їх і поважати, навіть таких, які були і є у мене. З кожним днем проживання в цьому домі змінюється мій характер, думки, мрії. Колись я жила за законами цього світу: якщо мене ображали, то і я старалась образити. На мене говорили погані слова, я відповідала тим же. У мені жили образи, жорстокість, ненависть. Мою увагу привертали негативні герої, яких я хотіла наслідувати. Тепер я живу не за такими законами. Моїм ідеалом є Ісус Христос. Я вивчаю Його Слово, ходжу в недільну школу, на християнські служіння. Я дуже хочу жити за законами Божими і наслідувати Ісуса у своєму житті. Це інша дорога, яка веде догори, і нею нелегко йти, і не все виходить, але я стараюсь. Я не хочу, щоб моє життя було подібним до життя моїх батьків. Я молюсь за своїх батьків до живого Бога і вірю, що Бог сильний допомогти моїм батькам подолати їхню проблему.

«Ковчег» для мене – це корабель мого спасіння і підтримки. Тут мені показали приклад власним життям мої наставники, навчили мріяти й вірити, що й у мене буде щаслива християнська сім’я.

Нововолинський християнський реабілітаційно-оздоровчий центр

Уже десять років у місті Нововолинську функціонує Реабілітаційно-оздоровчий центр, опіку над яким має Церква Святої Трійці ХВЄП. Ще в 2003 році Наталя Нікітіна, яка була членом цієї церкви, з Божою допомогою започаткувала цю працю, хоч сама була в інвалідному візку через складну дистрофію м’язів. Після того, як Бог покликав її до себе, обов’язки директора покладено на її помічника – Скребньова Романа Миколайовича, який і розповів трішки про життя центру.

Сам заклад знаходиться в приміщенні міської лікарні. Розрахований на одинадцять людей, тому люди записуються в чергу наперед, за словами Романа Миколайовича, буває, що й на цілий рік. За цей час отримали медичну і, перш за все, духовну допомогу 1608 пацієнтів. Чому духовну? А тому, що тут нічого не робиться без молитви. День починається з читання Слова й молитви. Кожного четверга сюди приходить на тринадцяту годину молодь з церкви й проводить служіння. У кімнаті відпочинку майже завжди лунає спокійна християнська музика.

У центрі є три палати (жіноча, чоловіча, сімейна), кімнати ЛФК, кімнати для процедур, кімнати відпочинку, їдальня. На жаль, хворі не можуть тут ночувати. Брати вранці в церковному автобусі привозять усіх хворих, а ввечері розвозять по домівках.

Процедури хворим назначає лікар центру Матвійчук Ігор Геннадійович, який працює тут шостий рік. Пацієнтами стають християни не тільки євангельських церков, а й православних, мусульмани, і навіть був атеїст, як розповів лікар. Сюди приходять люди з ДЦП, після інсульту, привозять діток із родовими травмами та сколіозом, з остеохондрозом, з остеоартрозом та іншими хворобами. Бачать Божу допомогу і хворі, і працівники, коли людина, яку раніше годували, своїми руками тримає ложку, або той, у кого були нерухомі ноги – може стати на них.

Відкрити в наш час такий заклад – це Боже благословення! У роботі трапляється багато проблем та переживань, але з Божою допомогою все чудово вирішується. Так як центр перебуває під опікою і керівництвом Церкви Святої Трійці, то вона найбільше сюди вкладає. «Люди з церкви приходять і питають, що нам потрібно? Бог прихилив серце брата – і він зробив масажний стіл, брусся. Одна жіночка привезла м’яч для інвалідів. Хтось допоміг придбати електрокардіограф. Як то кажуть, з миру по нитці – та й щось назбирається. Хотілось би, щоб заходили й пропонували частіше», – каже Ігор Геннадійович. Міська влада скасувала плату за оренду й опалення. Тепер центр планує купити невеличкий басейн для діток, щоб краще й швидше відновлювалися їхні м’язи.

«Спрямування нашого центру – молитва і Бог. Я часто зустрічаю пацієнтів у місті, які підходять і кажуть: «Ви нам говорили ось таке Слово – і воно справді так». А я вже й не пам’ятаю що говорив, що Бог клав на серце – те й казав. Тут відбувається знайомство з Богом, не тільки фізичне оздоровлення, а й духовне відродження», – розповів лікар.

Тому хочу закінчити словами апостола Павла з Послання до римлян: «У потребах святих беріть участь».

Коли в когось із читачів з’явиться бажання пройти курс лікування або надати фінансову допомогу центру, звертайтеся до його завідувача Матвійчука Ігоря Геннадійовича – (03344) 49048.

Відгуки пацієнтів:
Ми буваємо тут два рази на рік. Слава Богу за такий центр (Ковалевські Віктор і Альона).

Я тут перший раз. Але мені тут подобається. Обстановка така домашня. І головне, що безкоштовно, і це в наш час! Де таке є? (Шульгач Анна Яківна).

Я спочатку не хотіла йти їсти, бо ж ми тут півдня, а нас ще й годують. Просто дивно! Я не чула, щоб десь так було. І є прогрес, Катя вже може сама крутити педалі на велосипедику (тренажер) (Бабуся Тетяна, яка перебуває тут зі своєю внучкою Катрусею).

Як добре, що є такий центр. Мені особливо тут подобається, коли читають Слово Боже – і благодать Божа сходить на нас і на лікарів (Кулінець Ганна Євгеніївна).

«Віфезда» нашого часу

Церква Святої Трійці ХВЄП трудиться не тільки в Християнському реабілітаційно-оздоровчому центрі та реабілітаційних центрах для алкоголе- та наркозалежних людей. Прямо на території дому молитви розташувався дім милосердя, який має назву «Віфезда». Мимоволі постає питання: у чому секрет успіху праці цієї церкви? Відповідь отримала під час розмови з пастором Володимиром Грицаком. Успіх і сила – у молитві! Щодня в нижньому залі о 12 годині розпочинається молитва, у якій і прохання за працю. У молитві беруть участь і мешканці «Віфезди».

Відповідальний за роботу центру Валентин Миколайович Кідайчук. Дім милосердя заснований церквою ще в 1998 році. Ідея його створення виникла тому, що в церкві було багато одиноких сестер, за якими потрібно було доглядати. Купили хатину біля дому молитви, яку переобладнали для дому милосердя. Нині тут перебувають люди з різних куточків Волинської та сусідніх областей. Розрахований на вісімнадцять мешканців. Зараз тут проживає сімнадцять жіночок, переважно похилого віку, хоча є й молодші. Було, що доставляли ще одне ліжко, тоді тут мешкало дев’ятнадцять людей.

У кожній кімнаті встановлено динамік, щоб транслювати зібрання, тому навіть ті, хто прикутий до ліжка, можуть брати участь у служінні.

Сюди потрапили люди з різними долями, різним характером, різним минулим. Від когось відмовилися діти, хтось самотній, когось рідні відправили сюди через скруту, хтось сам попросився на місяць, а вже перебуває тут восьмий рік… Жителі «Віфезди» не нудяться, діляться пережитим, читають Слово Боже, моляться. А дехто навіть займається рукоділлям. Галина Розумець (1941 р. н.) вишиває, а Лідія Баєнко (1944 р. н.) в’яже.

Кожен день починається з молитви і читання Слова Божого. Життєві потреби мешканцям «Віфезди» допомагає забезпечити цілий штат працівників: чотири нянечки, два кухарі, медсестра і прачка.
Щоп’ятниці сюди приходить молодь, вона проводить богослужіння; також частими гостями є сестри та брати з церкви.

Нехай ваша молитва (і не тільки) допоможе успішній праці з цими людьми. Із запитаннями звертайтеся до завідувача центру Валентина Миколайовича Кідайчука – (03344)22547.

Інна МЕЛЬНИК

Газета “Голос надії”


Попередня Рада євангельських протестантських церков України закликає спільно відстоювати інтереси украінського народу
Наступна Глави українських церков у Брюсселі

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Віктор Вознюк: «Питання християнської моралі у концепції нової школи не має бути винесеним на маргінеc»

     Завідувач відділу освіти 14 грудня 2016р. взяв участь у засіданні Громадської ради з питань співпраці з церквами при Міністерстві освіти і науки України.

Новини братерства

Учасники конференції «Європейські цінності в українській політиці» вчилися у минулого та планували майбутнє

19 жовтня під Києвом відбулася  конференція «Європейські цінності в українській

Новини братерства

ВАЖЛИВО: Нові правила оформлення віз для в’їзду в Україну

Уряд України затвердив нові Правила оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію. Про це йдеться в Постанові Кабінету Міністрів України № 567 від 1 червня 2011 року.