Лютий 25, 2021 0 651 Переглядів

Олександр Попчук: «Благовістя в Україні – що маємо за тридцять років служіння?»

Ми всі свого часу станемо перед Богом. Саме тому нам потрібно вчитися робити висновки, аналізувати виконану роботу, вносити корективи, а найголовніше – готуватися до великого іспиту перед Господом. Кожен з нас, хто служить Господу, має потребу бути підзвітним, адже такими були й апостоли. «А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам» (Дії. 14:27).

У цій статті постараємось проаналізувати історію євангельського руху в Україні з 1990 по 2020 роки. Що ми мали, чого набули, що втратили, і які виклики стоять перед нами сьогодні?

Україна перед тим, як здобути незалежність, довгий час була в складі Радянського Союзу. На межі розпаду атеїстичної країни, у 80-ті роки, зібрання були, але євангельського вчення не вистачало. Це був час, коли навіть не порушувалися питання про відкриття нових церков або місій. У країні майже не було Євангелій, Біблій, пісенників. Щодо транспортних засобів серед народу Божого, то найчастіше, це був велосипед, правда, хтось мав мотоцикл, і дуже рідко траплявся автомобіль. В основному, засобами сполучення для віруючих слугували потяги, електрички й рейсові автобуси. На жаль, майже ніхто не займався спеціалізованою працею з підготовки кадрів для служіння.

Сьогодні ми спостерігаємо, що на початку 90-х з’явилося таке духовне визначення, як: «Бог відкрив двері». Що ж це за «двері»?! По-перше, для волі віровизнання; по-друге, для поширення Євангелії; по-третє, для еміграції. Водночас у країнах СНД також «відкрилися двері» для найрізноманітніших єресей та всіляких гріховних можливостей. Отже, багато християн зайшло в різні двері… На жаль, увійшли майже в усі вищезгадані.

Також у цей час в Україну стало прибувати багато нового, невідомого, раніше незнаного. Серед усього – нові пастори та місіонери з різних країн. На відміну від православних, на пострадянському ґрунті активізували свою діяльність євангельські братства баптистів та п’ятидесятників; розпочали свою працю харизмати та адвентисти… Почалася конкуренція між служіннями й між братерствами. Було завезено мільйони Євангелій та Біблій, надано багато грошей для благовістя й місіонерства, надходила гуманітарна допомога. Розпочалась активна євангельська праця, а разом із цим – велике випробування для всіх християн (через свободу дій, гроші, одяг, авто, еміграцію тощо). У цей час важливо було вистояти і залишитися мудрими.

Попри існування багатьох крайностей, було чимало братів і сестер, які вирізнялись здоровим віровченням. Саме вони за покликом Божого Духа взялися за інтенсивну працю на ниві Господній. Так, у 1991 році було засноване наше євангельське братерство, в тому ж році утворилося й Біблійне Товариство. Розпочали свою діяльність біблійні навчальні заклади, були відкриті християнські місії. Також започаткувались різні служіння: благовісників, християнських хорів, співаків, музичних гуртів, духових оркестрів і т. д.

У 90-их Бог почав підіймати нових служителів, відкривати нові церкви, організовувати нові служіння (сестринське, дитяче, у в’язницях, безхатченкам). Що важливо – було сформовано віровчення. У ці ж роки прийшло до нас вчення про прославлення, десятину, освіту, чого не було в радянські часи. За цей період благовістя поширилося по всьому СНД, охопило майже всі міста, села, заводи, будинки культури, стадіони та ін. Були започатковані євангельські газети, журнали, теле- і радіопрограми. Щодо світських ЗМІ, то варто зазначити, що вони майже не поширювали євангельську звістку і не висвітлювали події, пов’язані з цим. Така картина спостерігається й до сьогодні.

За 30 років незалежності України кількісно зросли всі євангельські братерства. З’явилось таке явище, як утворення церков в орендованих приміщеннях, чого не було раніше. Тому чимало християн виступило проти цього. На цьому підґрунті виникло непорозуміння між різними поглядами на благовістя. Значна частина християн піднялася, щоби «йти і проповідувати», але були й такі, що казали: «Нехай Бог іде й «прилагає спасаємих», а ми і пальцем не порухаємо». І що цікаво, вони є і донині…

За останніх 30 років було проведено сотні євангельських конференцій, звершено тисячі спеціальних молитов за уздоровлення та хрещення Святим Духом. Ми з вами стали свідками справжнього євангельського феномену. Декілька років тому, мотивуючи річницею Пересопницького Євангелія, наше братерство офіційно звершило 1704 євангелізації за рік.

25 років українські місіонери служили на території Росії та інших країн СНД. А за останні п’ять років Бог відкрив перед нашими благовісниками і місіонерами усі європейські країни. Зокрема, нашим братерством започатковано в Європі та США десятки євангельських церков. Українська церква допомагає їм служителями та вчителями, а вони підтримують фінансами і місіонерськими командами. Крім того, сьогодні в багатьох країн Африки також служать місіонери з України. Більшість служителів нашого братства здобули теологічну освіту в різних християнських закладах.

***

За ці три десятиліття у вітчизняну богослужбову практику прибуло багато закордонного: нові пастори, проповіді, нове західне вчення. На служіннях у окремих церквах почали проявлятись нові чуда (падіння людей, сміх, дмухання, темрява, дим, золотий пил, пір’я та багато інших різних шоу). І в нас щодо цього є серйозні питання, адже ми навчаємо, що Євангеліє дане для спасіння, а не для розваг, заробітку, кар’єри чи самозвеличення.

За цей час побудовано багато нових молитовних будинків. Пам’ятаєте, коли починалося це будівництво, то третина братів була проти, бо вважала, що повернуться комуністи й усе відберуть. Але й до сьогодні будівництво продовжується. До речі, у багатьох місцях питання побудови молитовних будинків просувається краще, ніж благовістя, що є негативним явищем.

Неможливо оминути увагою той факт, що в нашу практику прийшли нові форми богослужіння: на початку зібрань почали практикувати спів, який став називатися прославленням; виникло таке явище, як «ходячі проповідники» (бо раніше стояли виключно за столом чи кафедрою); з’явилося плескання в долоні. Останні 10-15 років на церкву почав впливати так званий «дух моди». Поступово стало нормою одягатися в модний одяг на світську манеру, користуватися косметикою, робити стильні зачіски, манікюр і т. д. У проповідях з’явилися теми про різні фінансові крайності.

Крім того, стали яскраво вираженими два напрямки нашого християнства: одні тримаються харизматичного, а інші – п’ятдесятницького вчення. Відповідно, одні налаштовують проти інших, і навпаки. А необхідно нести світу Євангелію! Нам не личить висловлюватися негативно про інші церкви, деномінації чи пасторів. Ми маємо меч, але неприпустимо використовувати його проти брата. Є правило: старший брат ніколи не дивується примхам меншого. Ми дорослі люди в Христі Ісусі. В одних одні традиції, в інших – інакші… Прикро, що ці дві сторони, замість того, щоб проповідувати Євангеліє, донині займаються змаганнями та протистояннями. Слава Богу, що серед тих і інших є активні команди, які проповідують Благу Звістку, і через них Господь спасає людей.

***

Нині дл служіння благовістя УЦХВЄ залучено багато молодих братів та сестер. Це і місіонери, і проповідники, і вчителі Божого слова, і пророки. Активнішими в питаннях освіти, а також у дитячому та сестринському служіннях стали сестри. Написано чимало нових книг, християнських пісень та гімнів. І це добре! Якщо в церкві є діти та онуки, то в цієї спільноти є завтрашній день. Важливо, щоб пастори та батьки були на своєму місці.

Молоді служителі почали більше застосовувати новітні технології в служінні. Тобто, сьогодні ми майже всі маємо автомобілі, користуємось авіасполученням, володіємо комп’ютерами, телефонами, освоюємо різноманітні програми. Багато чого служить на користь, але є речі, що заважають духовному росту. Сьогодні в багатьох церквах дуже важливими є питання формату зібрань та озвучення. На жаль, багато що церква копіює зі світу (наприклад, мелодії). Те, що я бачив до увірування на дискотеках, тепер візуально присутнє в церкві. Навіть спостерігається і така тенденція: зібрання проходить в темряві, сцена чорна, і лише один проповідник у світлі.

На жаль, у багатьох молодих служителів є ціль сподобатись, показати себе. Проте не треба забувати, що наша основна мета – привести людей до Бога. А це може тільки Ісус, Євангеліє і благодать Божа. І замінити цього не зможе ніхто (ні телевізор, ні авто, ні зібрання в темряві). Ми – слуги, не пани. Наша ціль – привести до Бога максимальну кількість людей.

***

Так, для християн з’явилися нові випробування. Ми маємо багато всіляких зібрань, розмаїття проповідників – потрібна неабияка мудрість, щоб розібратися, кого вибрати, що слухати. Тенденцією сьогодення є віртуальне життя. Інтернет – злодій нашого часу, а також руйнівник живого спілкування. Крім того, що він приніс багато інформації, а разом із нею ще й спокус.

Християни України мають достаток, а дехто – багатство. Це й непогано, але з ним прийшли ще одні випробування. На жаль, багато християн цього екзамену не склали колись, і не складають досі. Матеріальне прибуває, а духовний вогник гасне. Наше традиційне християнство продовжує випробуватися бурштинокопанням, і результати невтішні. Потрібно перескладати іспит. На жаль, матеріальні блага переважають, поклик Духа до служіння зменшується. Про це ми читаємо в Писанні: як тільки до Ізраїлю приходили мир, спокій та достаток, тоді він одразу ж починав відступати від Бога й приліплятись до гріха та ідолів. Теж саме можемо спостерігати й сьогодні.

Нові можливості в благовісті принесли нові виклики, на які потрібно правильно реагувати й робити висновки. По-перше, ми знаходимось не в тоталітарній, а в демократичній країні, де треба йти голосувати – бути активним, а не пасивним християнином. По-друге, церкву знову втягують у політику, хочуть використати, як інструмент у досягненні своїх цілей. По-третє, маємо таку велику проблему, як війна. І церква на це повинна мати свою, правильну, здорову позицію. По-четверте, все активніше наступають гендерна політика, гей-паради, проблеми гуманізму й атеїзму. По-п’яте, знов з’явилися величезні можливості для еміграції. І це все впливає на духовних людей України. Є ще й така проблема, як «електронна Біблія»: для когось це норма, а для когось велика проблема і гріх.

Пам’ятаймо, Євангеліє має бути проповідано до краю землі. Бог вибирає собі людей для проповіді, то ж цінуймо Господом, спасінням, покликанням, щоб бути учасниками великої справи благовістя.

***

Підсумуємо вплив благовістя на прикладі невеличкого містечка в Україні. На початку 90-х там була одна євангельська церква, до складу якої входило шістдесят осіб. За ці 30 років проведена велика кількість євангельських заходів. Нині в кожного жителя цього містечка вдома є Євангелія. Всього в місті налічується чотири євангельські церкви. В одній – понад 100 членів, в другій – більш як 30, у третій – понад 50, а в четвертій – більше ніж  350 членів. Це все результат велетенської праці за ці три десятиліття.

Щодо нашого братерства, то в 1991 році нараховувалось 400 церков, станом на 2000 рік – 1239, а на 2020 – приблизно 1730 церков. Навіть під час війни відкривається від 30 до 40 церков за рік.

Брати й сестри! Будьмо вдячні за Господні милості до нас. Ми побачили руйнування великої атеїстичної системи. Сьогодні спостерігаємо, як Україна будується, підіймається і звершується багато євангельської праці. Народ Божий має все для життя й побожності від Господа.

Такого сприятливого часу в Україні ще не було ні в матеріальному, ні в духовному плані. Багато людей увірувало, сотні церков відкрилося – праця Святого Духа продовжується. Отже, потрібно шукати Бога, Його сили та справжніх євангельських результатів. Знаючи це, треба мудро користуватися сучасними технологіями, пам’ятаючи, що людям допоможе тільки Євангеліє і Спаситель – Ісус Христос! Наразі Церкві Божій потрібно ще більше об’єднуватися, наповнюватися Духом і продовжувати активно благовістити. Праця Божа продовжується – благовісники, вперед!

(З 1990 р. по 2020 р.)
Фото з інтернетресурсів різних років

Попередня Заява ВРЦіРО щодо початку процесу вакцинації від COVID-19 в Україні
Наступна «Місіонерство і благовістя залишаються ключовим напрямком служіння на Полтавщині» – Михайло Роман

Вам також може сподобатися

Новини братерства

У КБІ – випуск служителів жіночного служіння та богословів

   29 травня 2014 року в Київському Біблійному інституті (КБІ) відбувсявипуск. Дипломи отримали двадцять п’ять студенток за спеціальністю «жіноче служіння». Та ще  п’ятеро випускників стаціонару…

Новини братерства

Віктор Вознюк: «Питання християнської моралі у концепції нової школи не має бути винесеним на маргінеc»

     Завідувач відділу освіти 14 грудня 2016р. взяв участь у засіданні Громадської ради з питань співпраці з церквами при Міністерстві освіти і науки України.

Новини братерства

День Подяки у кримських церквах

22 жовтня в м. Сімферополі відбувся День подяки церков християн віри євангельської Автономної Республіки Крим.