Грудень 20, 2012 0 367 Переглядів

Три семінари на 2500 чоловік або Що спільного у церкви “Святої Трійці” та ноєвого ковчегу?

Делегації з Волинської, Рівненської, Хмельницької та Тернопільської області взяли участь у міжобласній молодіжній конференції Західного регіону, яка відбулася 8.12.2012 у приміщенні церкви “Святої Трійці” (м. Рівне).

Хоча дім молитви, обраний для проведення конференції – один з найбільших в Україні, та всі можливі й неможливі місця в ньому були зайняті. Адже зібралося близько 2500 чоловік молоді. Хто приїхав пізніше, зіткнувся з проблемою ― як не те що знайти місце, а потрапити всередину приміщення. Але, як висловився один із старших служителів, «це не проблема, коли ми не маємо де вмістити молоді, проблема – коли її немає». Сотням молодих людей довелося перевірити силу своїх ніг, а дехто, як у часи апостолів, розмістився просто на підлозі.

Після вступного слова заступника старшого пресвітера Рівненської області Анатолія Яковця та вітального слова завідувача молодіжним служінням ЦХВЄ України Богдана Левицького було представлено гостей з’їзду.

Першим доповідачем конференції був кандидат історичних наук Михайло Мокієнко. Він запропонував семінар на тему «Ціна служіння»,за основу якого взявши рядки з Євангелії від Матвія, 5:10-16. Михайло Михайлович  наголосив: «Ми не маємо права абсолютизувати історію, так само як і демонізувати її». За його словами, церква має три основі функції: місія благовістя, місія доброчинності й пророча місія. Найбільшу увагу викладач звернув на п’ять постатей, які взяли цю пророчу місію й виконали її до кінця. Іван Воронаєв, Порфирій Ільчук, Лукаш Столярчук, Любов Коб’яко, Мати Тереза – це люди прості, але вони покорилися Богу й прийняли Його дари, надприродну спроможність робити щось надзвичайне. Богу потрібні люди, які готові платити ціну, прийняти Його Слово і харизму, виконати волю Його до кінця.

Впродовж конференції співом служили хор Церкви Святої Трійці та гурт «Голгофа».

Варто відзначити проповідь єпископа Закарпатської області Івана Хрипти, який у притаманній йому життєрадісній манері розмірковував на тему прояву гніву (див. Гал.5:16). За його словами: «Гнів – це 10 стаття діл плоті». Чи маємо ми право на гнів, і навіть справедливий? – НІ! Єпископ дав пораду, що робити, коли опановує гнів – «Видалити його! Бо коли з’являється гнів, то перестає працювати здоровий глузд».

Наступний семінар почався після обіду. Його провів завідуючий відділом освіти ЦХВЄ України Віктор Вознюк. Тема: «Підмінений статус». За його словами, «статус – це позиція людини в рамках соціальної системи». Свій виступ він побудував, базуючись на Посланні ап. Павла до филип’ян, 2:6-11. Кожна людина має головний статус та приписуваний, який вона не вибирає (наприклад: країна, віра). Також кожен може мати набути певний статус, через який підтверджується головний. «На землі є два головних статуси: або ти дитина Божа, або ти дитина диявола. Дитина Божа – це головний статус!» – наголосив служитель. «Кожен вік має свої турботи і свою «планку» досягнення статусу, пропонуючи зосередитися на видимому. Ми діти Божі, і через своє життя маємо підтвердити це. Диявол знає, що це дуже великий статус, і тому старається переключити християн на інші, пов’язані, наприклад, із зовнішнім виглядом, матеріальними цінностями і. т. ін. Душа ― важливіша за «рамочку», тобто за нашу зовнішність», – наголосив Віктор Вознюк, закликавши молодь цінувати великим статусом дитини Божої.

Останній семінар конференції на тему «Слабка ланка» провів старший пресвітер Хмельницької області Ростислав Мурах. На біблійних прикладах він показав, що може статися з людиною через її вразливе місце (див. Суд.16:19-20). «Крім багатьох сильних сторін, Самсон мав одне слабке місце, і оця слабка ланка призвела до втрати статусу назорея», – наголосив викладач. За його словами, Бог може використовувати людину із слабкою ланкою – людина приймає це за норму і, як правило, зживається зі своїми недоліками, не працює над ними (див. Мт.7:22). Ростислав Мурах назвав також небезпеки й складнощі слабкої ланки, дав поради, як поводитися зі своїм вразливим місцем, і що робити, коли ми бачимо слабку ланку в інших. Закликав молодь цінувати тим, що дав нам Господь: служінням, церквою, роботою, здоров’ям, батьками, бо, «спокушуючи Бога, можемо заплатити надзвичайно велику ціну».

За вікнами уже стемніло, але молодь нікуди не поспішала, навіть ті, хто весь день простояв на ногах. Це мене приємно вразило. Конференція підходила до свого закінчення. Із завершальним словом звернувся до зібрання Богдан Петрович. Він розповів про працю молоді, подякував служителям і керівникам молоді за співпрацю, наголосивши, що «мати таку благословенну Богом конференцію – це не наша заслуга, це заслуга наших попередників та Ісуса Христа».

Конфереція завершилася щирою молитвою молоді.

Прямуючи засніженими дорогами додому, хтось з молодих братів та сестер роздумував над статусом дитини Божої, над тим, як може насміятися над душею сатана через її слабку ланку. А хтось віз у серці бажання служити Господу, навіть якщо за це доведеться платити велику ціну. Сергій Рачинець писав: «Ім’я твоє – християнин. Чи мало це? А чи багато?.. Ти достеменно мусиш знати, Сягнувши істини глибин». А що значить для тебе статус християнина – дитини Божої?

Інна Мельник

Богдан Левицький, відповідальний за Відділ молодіжного служіння Союзу ХВЄУ

― Оскільки ви їздите по усій Україні і знаєте молодь, скажіть, чим відрізняється молодь Західного регіону? Що вам тут найбільше подобається і над чим потрібно ще працювати?

― Мені подобається, що ви збережені в такому дусі і в такій культурі, у якій я виростав. Ви знаєте ці старі пісні, на яких я виростав. Багато новоутворених церков сходу не знають справжнього смаку благодаті. Там ― духовна пустиня. Хоча потрібно їх розуміти і допомагати. Що є погано ― серед великої кількості молоді західних церков дуже багато пасивності. У великих церквах це проблема. Хотілося б, щоб усі молоді люди пережили особисто дотик Божий у своєму житті.

― Яким ви бачите це покоління молоді скажімо через 20 років?

― Ці молоді люди ― мають добрих вчителів. Вчителів, які знають істинну Божу благодать. І тому, як буде далі я не знаю, але це покоління ― воно ще збереже віру. Бо сіється істинне зерно ― не емоції, почуття. Я хотів би бачити їх у майбутньому активними в служінні. Хоча тут прогноз дати дуже непросто. У багатьох європейських країнах ― зараз проблеми з молоддю у церквах. У нас ― ще золота молодь. І Бог їх підніме!

Віктор Вознюк, відповідальний за Відділ Освіти Союзу ХВЄУ

― Запитання до вас, як до завідувача відділом освіти: на ваш погляд які головні прогалини існують сьогодні у духовній освіті і які сфери потребують особливої уваги?

― Вважаю, на сьогодні ― найбільша прогалина в тому, що до недавнього часу у нас не було систематизованого навчання по конкретних напрямках. Наприклад, у таких сферах як дитяче служіння, підліткове служіння, молодіжне служіння, сімейна проблематика, підготовка до шлюбу… Все це йшло такою інерцією передавання досвіду якимись такими невербальними засобами, мовляв, дивіться на нас і так чиніть. Але виклики нашого часу змушують нас думати інакше: люди хочуть отримати інформацію логічно і не узагальнено, а конкретно. Цього не вистачає у євангельських церквах, коли люди приходять, щоб отримати відповіді і, не отримавши, розчаровуються. Тому, систематизована освіта ― це питання №1. Відповідно ми відділом освіти у цьому напрямку і працювали, зокрема над створенням підручника «Засади віровчення» і мене тішить, що почалося запровадження активного навчання за цим підручником (на кінець літа була зафіксована цифра ― 800 церков). У деяких церквах дуже важко йшов цей процес, бо люди не звикли до навчання. Але згодом у них прокидається інтерес. Ось це ― основна проблема. А результат цієї проблеми ― наші християни (зі стажем у 20-30 років) не готові дати конкретну відповідь на запитання із зовні.

― Ви багато викладаєте і знаєте сучасну молодь, яким ви бачите це покоління через років 20?

― Дуже хороше запитання. Я не уникаю можливості взяти участь у формуванні молоді. У нашого відділу освіти основна стратегія спрямована на вкладання ресурсів у молоде покоління. Інакше ми можемо прийти до формату Європи, яка зараз деградує у духовному плані і основна причина цього ― зосередження на зовнішній місії, занедбавши внутрішню. Праця з молоддю сьогодні ― це «Єрусалим», це внутрішня місія. І ми очікуємо, що через 20 років побачимо результат. І основне, що ми бажаємо побачити ― попри всі досягнення, які молодь може мати у соціальному просторі ― щоб вона найперше зберегла міцні усвідомлені стосунки з Богом і практику таких стосунків, адже це гарантує стабільність і непохитність за будь яких обставин.

Розмовляв Дмитро Довбуш


Попередня Вузенькою стежкою джунглів
Наступна Звітна конференція дитячих служителів

Вам також може сподобатися

Новини братерства

АНОНС: 3 жовтня в Українському Домі відбудеться форум «Місія в професії»

 Як поєднуються християнські цінності та ділові стосунки? Як проявляється наше християнство з понеділка по п’ятницю? На ці та багато інших запитань дасть відповіді Міжнародний молодіжний форум «Місія в професії»

Новини братерства

«У фокусі – робота з переселенцями, пораненими воїнами, молоддю» – нотатки з облаcних конференцій у Запоріжжі та Каменському

   10-11 березня 2017р. відбулися річні звітні конференції церков ХВЄ у двох південно-східних областях України…

Новини братерства

Президентом Міжнародної Асамблеї християн віри євангельської обрано польського єпископа Марека Камінського

12-14 листопада 2014 року, у Варшаві  відбулася конференція Міжнародної Асамблеї християн віри євангельської (МАХВЄ). Уперше в історії  Асамблеї…