Серпень 27, 2020 0 580 Переглядів

«Нова церква в Семиполках – це свіжий подих для мене, гарний приклад місіонерської праці» – пастор Іван Коханевич

У селі Семиполки Броварського району, що на Київщині, 23 серпня уперше урочисто провели свято водного хрещення. Відзначали разом із материнською церквою «Дім Євангелія» із сусіднього села Тарасівки (шестеро з восьми охрещуваних були саме звідти).

На березі ставка, просто неба розташувалася імпровізована сцена та зал. Місцеві гурти вели прославлення, а «винуватці свята»  – серед них були як літні, так і зовсім ще юні люди – всі в білому, займали свої місця у затінку акацій.

Привітати охрещуваних прийшли представники місцевої інтелігенції, друзі та члени обох церков. Приїхав також старший пресвітер Київського обласного об’єднання церков ХВЄ Олександр Озеруга, який поділився щедрим словом наставлення. Уважно, з особливим трепетом у серці, слухали вони також своїх безпосередніх наставників – старшого пастора церкви «Дім Євангелія», завідувача відділу євангелізації в області Івана Коханевича та Станіслава Мініча, служителя цієї ж церкви, відповідального за працю в Семиполках.

«На першу євангелізацію прийшло двоє людей»

Як розповів потім пастор Іван Коханевич, служіння у Семиполках започаткували близько трьох років тому.

«Перший раз ми з дияконом Володимиром Мірком приїхали в це село вдвох, поспілкувалися з людьми і почали проводити тут домашню групу», – розповідає Іван Степанович. Вісім місяців він особисто, з командою молоді, їздив сюди з Тарасівки.

«Пам’ятаю, як ретельно планували першу євангелізацію, на яку із села прийшли аж… двоє людей – завклубу та її донька. Наші служителі тоді засумнівалися: чи варто взагалі проводити програму? Та вирішили – проводимо! Завклубу (вона ж завідувачка відділу культури в Семиполках), уважно вислухала і через кілька днів зателефонувала: «У вас класна програма, давайте співпрацювати!» Тож на Свято матері і дитини у нас уже був повний клуб людей. Наступний захід – День захисту дитини, зібрав понад 120 дітей, яким ми привезли подарунки та хорошу євангелізаційну програму. Зараз і далі продовжуємо співпрацювати з відділом культури».

Коли бачиш результати, це надихає

На сьогодні зібрання п’ятидесятників у новій церкві в Семиполках стабільно відвідує до двох десятків людей, половина з яких місцеві жителі. А хрещення першого, хто покаявся в зібранні, відбулося минулого року (тоді свято проводили у Тарасівці). Інші члени церкви – це переважно ті, хто раніше відвідував інші громади, та коли утворилася церква в рідному селі, перейшли сюди. Є й ті, хто ще тільки планує стати членом Божої родини, а зараз ще придивляються, бажають більше пізнати Слово Боже.

За словами Станіслава Мініча, Бог благословив молоду церкву приміщенням в Семиполках за адресою вул. Єсеніна, 3Б. Там щонеділі о 15:00 проходять зібрання, а щосуботи працює Недільна школа.

«Гарні плоди дає соціальне служіння. Також наша молодь нерідко збирається на стадіоні: в волейбол граємо, пісні співаємо та спілкуємось з місцевою молоддю, – розповідає Станіслав. – Бог дає натхнення служити, особливо, коли бачиш результати праці: люди каються, змінюються, Дух Святий оздоровлює і зцілює духовно».

Зараз при церкві живуть і працюють двоє випускників Школи міжнародного місіонерства «Глобальне партнерство» (з с. Скригалівка, Фастівського р-ну) Роман та Олександр. Хлопці справжня знахідка для молодої церкви. До речі, навідати своїх випускників та привітати охрещуваних цього дня до села приїхав і засновник та директор цієї Школи Joel Colon з дружиною.

Наступний крок – місто Бровари

«Для мене церква в Семиполках – це свіжий подих, гарний приклад місіонерської праці, – каже пастор Іван Коханевич. – Дякую Богу за неї.

По такому ж принципу ми почали працювати у місті Бровари. Там орендуємо приміщення, де щосуботи проводимо заняття дитячого гуртка, який регулярно відвідує 16 дітей, а в неділю проводимо зібрання».

Разом з місіонерами Ромою і Сашею там працює команда молоді з Тарасівки під керівництвом Павла Мініча.

Про улов та вудки

Чому одні церкви, як Тарасівська, ростуть кількісно та якісно, а інші розвиваються повільно, або й взагалі втрачають – про це зайшла мова після урочистості зі старшим пресвітером Олександром Озеругою.

«Справді, в останні роки окремі громади схильні впадати в «режим виживання» і втрачають, а інші, попри виклики сьогодення, цілеспрямовано займаються спасінням людей. Про це говорив і старший єпископ Михайло Паночко: немало церков у братерстві за минулий рік не охрестили жодної душі… Утім, ми не запитуємо пасторів: «Чому люди не хрестяться?» Ми їх просимо: «Покажіть ваші вудочки!» Тобто, які ви плануєте дії, щоб євангелізувати населення?

Сьогодні Бог багатьох спасає через дитяче служіння, через молодіжні проекти, соціальну роботу. Тому ми настоюємо на тому, щоб у «Плані на рік» кожної місцевої церкви були заходи, які є інструментом для досягнення людей, також спонукаємо знаходити і ставити на служіння здібних, обдарованих членів церкви. Образно кажучи, там, де служителі використовують «вудочки», рано чи пізно з’являється і риба», – пояснює Олександр Володимирович.

***

Цей недільний день виявився доволі спекотним, тож святкову програму трішки скоротили, і всі перейшли ближче до води, де на піщаному березі встановили білу арку, а на плесі ставка віддзеркалювався білий напис – «Вірую і обіцяю!».

«Вірую!», «Обіцяю!» – відповідали на питання пасторів охрещувані.

  • «Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління…» (1 Пт.3:21)

Тихий плескіт води, сонячні посмішки, обійми рідних людей і …квіти, багато квітів для нових членів сім’ї Божої! Є церкви, де водне хрещення приймають одночасно десятки, а то й сотні людей. І так, можливо, з часом буде і в Семиполках, але перше урочисте водне хрещення уже залишило свій слід в історії, яка фіксується не тільки на землі, а й на Небі.

Попередня Святкування Дня Незалежності України розпочалося з молитви
Наступна На Тернопільщині християнська молодь «заряджалася в Бозі» після суворого карантину

Вам також може сподобатися

Роздуми

Володимир Бобик: «Все частіше світогляд християн стає людиноцентричний, а потрібно щоб був христоцентричний»

Пастор-місіонер Володимир Бобик у вісімнадцятирічному віці покинув батьківську хату у

Відділ соціального служіння
Місіонерський відділ