Вересень 2, 2020 0 440 Переглядів

«Біблійний інститут змінив мій погляд на п’ятидесятництво» – ректор КБІ Олександр Довиденко

Стартував новий навчальний рік, християнські виші розпочали викладання в умовах адаптивного карантину. Про вступну кампанію до Київського біблійного інституту та плани навчального закладу на 2020-21-й ми говорили у серпні з його ректором Олександром Довиденком. Сьогодні продовжуємо розмову з Олександром Віталійовичем та публікуємо його особисте свідчення про життя і служіння Господу, яке сьогодні вже важко уявити без викладацької діяльності.

«Християнська освіта? У нас нею нехтували!»

Родом я з Чернігівщини, де виховувався у благословенній консервативній церкві. Батьки – щиро віруючі люди, богобійність яких, напевно, найбільше вплинула на моє рішення в юначому віці прийняти водне хрещення. У той час я навіть гадки не мав, щоб іти навчатися у християнський ВНЗ. У нас було прийнято бути проти християнської освіти, і я був проти. Але Бог послав у моє життя двох людей, які спонукали змінити таку позицію.

Першим був пастор нашої церкви Микола Павлович Смаль, який казав: «Саша, якби я був молодшим, то пішов би вчитися. Ви молоді, ідіть…» Та остаточно переконала вступити до КБІ Віра Деркач, директорка Департаменту жіночого служіння УЦХВЄ. Ми готувались до євангелізації у Чернігівській жіночій колонії (я тоді ще з однією сестрою грав на бандурі), Віра Іванівна, поспілкувавшись з нами, зробила висновок: «Ти мусиш піти навчатися!»

Як виростають «Крила віри»

Це був 2002-й. Перший рік у КБІ був важким, адже мої «найбільш правильні» погляди консервативного п’ятидесятника поволі почали змінюватись. Я слухав предмети, аналізував, у думках намагався бути опонентом викладачам, та, чим далі, тим більше розумів, що не маю достатньо аргументів: Слово Боже говорить саме так, а не так, як я думав раніше. І це було непросто психологічно.

Ще одне, що найбільш вплинуло на зміну світогляду – це можливість поїздити по церквах України в складі інститутської вокально-інструментальної групи «Крила віри». У гурті я грав на бандурі, в тому числі виступав і з сольним репертуаром. В одній із церков, де ми служили, нас назвали харизматами. Чому?! Тільки за те, що ми грали на музичних інструментах?!

Дорогою додому у мене (раніше «найбільш правильного п’ятидесятника») в голові роїлися думки. Що ж таке харизматія, а що є класичне п’ятидесятництво? У чому суть прославлення, у чому суть віри загалом? Це сприяло тому, що я по-новому усвідомив, що в центрі всього стоїть Христос – а Він є Любов!

Зварювальник або викладач

Після закінчення інституту я повернувся в рідну церкву і почав служити керівником молоді. Розумів, що не маю права сидіти на задній лавці (хоча й до цього особливо не сидів), старався бути активним для Господа.

Паралельно з КБІ закінчив навчання у Чернігівському профтехучилищі на зварювальника, тому збирався йти працювати на завод. Я й сьогодні дуже люблю зварювальні роботи, коли два шматки металу стають одним цілим, а  шовчик виходить такий рівний… сам варю, правда, на побутовому рівні.

Та мої  плани піти на завод перебило запрошення на ще одну роботу – у КБІ. Оскільки за рік до того я вступив на навчання ще й до Острозької академії, між «зваркою» і викладацькою кафедрою обрав останнє.

У КБІ спочатку був відповідальним за практику та очно-заочну програму, а вже наступного року почав викладати предмет «Євангелія, життя Ісуса Христа», потім гомілетику (наука про правила церковного проповідництва), еклезіологію (наука про природу і властивості Церкви) та есхатологію (розділ теології й філософії про кінець світу та долю людства після нього).

Бог дав сім’ю, житло, церкву!

Зі своєю майбутньою  дружиною, Лесею, познайомились ще на навчанні в КБІ, коли прийшов на перший курс, вона вже навчалася на другому. Після випуску Леся на два роки поїхала місіонеркою на мою рідну Чернігівщину, тож у нас була можливість ще більше спілкуватися. У 2005 році ми одружилися.

Перший час після весілля обоє працювали в інституті, а жили при церкві «Сілоам» на Вітряних горах у Києві. Час ішов, сім’я росла і через чотири роки ми почали молитися Богу про більш просторе житло. Незабаром старший пресвітер церков Київщини, нині вже покійний Олександр Єрсонович Озеруга запропонував нам поїхати на місію. Дав кілька варіантів на вибір і ми обрали село Велика Снітинка Фастівського району. Тож у 2009 році з сім’єю  переїхали з Києва в село, де й живемо до сьогодні, вже майже 11 років. Бог зростив там чудову церкву ХВЄ «Джерело життя», де я служу пастором.

Який місіонер без труднощів?..

Сьогодні ми маємо гарний Дім молитви, велику, добре облаштовану територію в центрі села, транспорт. Дякувати Богу, церква має авторитет серед людей. Але не завжди так було.

 Перші п’ять років узагалі видались важкими. Для молодих людей, які потрапили в нову місцевість, складно психологічно: навколо незнайомі люди, які до приїжджих (і це природно) ставляться не так як до друзів або людей, знайомих з дитинства. Місіонерам завжди треба долати бар’єр неприйняття, іноді починаючи фактично з нуля. У нас  було трішки по-іншому, там вже існувала невеличка група віруючих, яку, однак, треба було якось об’єднувати, ставити цілі в служінні, щоб громада розвивалася. Крім того, треба було жити, орендувати житло, забезпечувати сім’ю…

Ми багато молились про всі ці потреби. А в один прекрасний момент мов би хтось провів невидиму межу і сказав: «А тепер буде по-іншому!» За наступні п’ять років Господь дав нам усе, про що тільки міг мріяти колишній випускник КБІ – пасторське служіння у готовому Домі молитви (підприємство нашого брата-забудовника, нині народного депутата Віктора М’ялика за рік звело чудове приміщення «під ключ»). З часом з’явилося і власне житло, і транспорт, і команда, яка може самостійно розвивати служіння.

Вірю, що нині ми є саме там, де Господь хоче нас бачити. У нас з Лесею троє дітей: Оленці 14 років, Віталіку – 10, а  Евелінці – 8. У минулому році мене запросили на роботу ректором у рідний КБІ. Дякую Господу за такі можливості та прошу про мудрість для подальшого служіння на Його ниві.

Попередня Вперше з'явився посібник з релігійних прав
Наступна До 100-річчя євангельської проповіді в селі Квіткове на Тернопільщині місіонери та підприємці подарували селянам дорогу

Вам також може сподобатися

Відділ освіти

Київський біблійний інститут у листопаді випустив майже півсотні випускників

Як розповів ректор КБІ Сергій Манелюк, черговий випуск інституту, що

Відділ освіти

Перша конференція українських місіонерів в Іспанії відбулася у місті Аліканте

Місто Аліканте зустріло нас своїм теплим морським повітрям. Їдучи в

Відділ освіти

Євангелістів прибуло

    Відбувся випуск студентів київської та рівненської груп очно-заочного відділення Київського Біблійного інституту за програмою євангелізаційного служіння – християнського служителя, вчителя-євангеліста, євангеліста та християнського працівника.