Липень 21, 2011 0 533 Переглядів

В Тернопільській церкві відбулося хрещення

Це був святковий день для всієї церкви і для кожного нового члена церкви по особливому. Ось як про це розповідає Таня Дещаківська, одна з тих, хто в цей день пообіцяли служити Богу в добрій совісті….

Я є віруючою з дитинства. В церкву на Квітову мене привела моя бабуся коли мені було 6. Але до 14 років я вела пасивне християнське життя. 2009 року після табору замісник керівника молоді – Міша Потребко запросив мене на молодіжне служіння – гурток і так я почала проводити більше часу в церкві з молоддю. Потім настав момент, коли я захотіла чимось займатись в церкві, тобто нести якесь служіння. Тоді Зорянка Рудяк мені запропонувала брати участь у команді «Гостинність». Пройшов певний час і мені цього було замало, тому у вересні 2010 року я пішла в молодіжний хор. Навчаючись у школі я побачила в собі зміни. Тепер я жила в церкві. Якщо наступав понеділок, то я мала йти на гурток, але зранку потрібно було забігти у школу; у вівторок  в мене хор, і знову зранку в школу… Тобто кожен мій день починався з того, що насамперед мені потрібно було йти у церкву. Я жила церквою, а не світом…

Коли оголосили запис до водного хрещення, в мене в середині щось заворушилось. Ця думка мене переслідувала. Я часто переконувала себе що  ще не готова, ще занадто молода. Я боялась що не зможу зробити цей крок. Я дуже довго роздумувала над цим і таки піддалася цьому рішенню. Я просто захотіла офіційно підтвердити всім хто є мій Батько. Я вирішила пообіцяти Богу служити Йому і повністю віддати Йому себе…

Коли прийшла субота перед хрещенням, я дуже переживала. Погода була не з найкращих і у моїй голові крутились думки що це через мене, що ще є час відмовитись… Помолившись, я лягла спати, але сон не був міцним. Проснувшись зранку я побачила у вікні сонце і тоді зрозуміла наскільки Бог мене любить. Я зрозуміла що я таки маю прийняти водне хрещення…
Коли я стояла на березі озера в мені була якась боротьба. Я не переживала, але коліна все одно тряслись… Цей момент для мене був наче сон. Вийшовши з води я не могла повірити що я зробила. Мене переповняли почуття і емоції. Я не знала що мені робити чи плакати чи сміятись, в мене продовжували трястись коліна… Але наступило нове відчуття. Таке, наче твоє життя ця певна книжка, Бог забрав у тебе цю книжку і дав нову, щоб ти заново її писала… Але це лиш частинка того відчуття, яке в мені було. Я просто не можу підібрати слова, щоб його описати.

На завершення, я можу сказати лиш якщо хтось прийняв це рішення, то ви надзвичайно щаслива людина, а якщо ви ще вагаєтесь, то не бійтесь, просто довірте все Богу.

Матеріал із сайту http://kvitova.te.ua/161-obitnicja-gospodu.html

Попередня На Волині пройшли наметові служіння присвячені святкуванню 450-річчя Пересопницького Євангелія
Наступна Церква "Хліб життя" смт.Петриківка

Вам також може сподобатися

Новини регіонів

Интервью с епископом Анатолием Бескровным


ЕПИСКОП ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ АНАТОЛИЙ БЕСКРОВНЫЙ

Когда я стал епископом, в Объединении было 17 церквей. Не было никаких ни планов, ни видения, страх был очень сильный, я думал: «Братья такую ошибку сделали, что меня избрали, что они себе думали?..»

Желание было, чтобы церкви росли, чтобы церкви насаждались,

Новини регіонів

Кузнецовськ: церква у місті атомників пережила духовну зливу

     У травні на Рівненщині та Волині пройшли сильні дощі з грозами. Милосердний Господь зросив землю, а також, не залишив без життєдайної води – Його Святого Слова  серця свого народу.  Зокрема, у церкві ХВЄ у місті-супутнику Рівненської АЕС – Кузнецовську, недільний день 24 травня 2015 р видався щедрим на гостей та благословенні зібрання.

Новини регіонів

Семья, служение, позиция


СЕРГЕЙ ПЕТРОВИЧ ВИНКОВСКИЙ: заместитель епископа, пастор днепропетровской Церкви «Победа»
«Страсть по небу должна быть главным ориентиром жизни»

Личная встреча с Богом.
Мне было 15 лет, когда я в первый раз помолился Богу. Молился даже неискренно, мне нужно было показать, что я тоже могу.