Листопад 20, 2012 0 310 Переглядів

Час формування перлин

Більше ніколи не буду відкривати своє серце людям, думає у розпачі сестра. І почувається найгіршою, нікому не потрібною і розчарованою. Це стан відкинення. Про те, чим він небезпечний і як його перемогти, роздумували християнки у Тернополі. Тут 10 листопада відбулася обласна жіноча конференція. Основний виклад під назвою «Відкинення: шляхи виходу» провела координатор очно-заочного навчання Київського біблійного інституту, викладач психології Оксана Маліщук. Кожна людина хоче почуватися повноцінною, потрібною, бажаною. Але часто трапляється, що її відкидають інші. Це приносить у серце страждання, викликає жаль до себе, замкнутість і відчай.
Відкинення виникає, скажімо, через фізичні вади, низький рівень достатку, зовнішній вигляд, нездатність виконувати певну роботу. Часто почуття відкинення формується ще з дитинства, коли любов батьків будується на певних умовах («Якщо будеш слухняна, мама буде тебе любити») або коли дитину часто порівнюють з іншими. Тоді дитя росте з розумінням того, що любов потрібно заслужити. Якщо така людина згрішить, вона думає, що Бог її відкинув, адже вона не виправдала Його сподівань. Мимоволі людина переносить образ земного батька на образ Небесного Батька.
Ми відкинуті, коли нас зраджують, перестають приділяти увагу. Часто людина почувається неповноцінною навіть через те, що з нею не привіталися брат чи сестра. Результатом такого стану стають замкнутість, підозрілість, схильність ображатися, бунт, намагання завоювати прихильність інших. А ще – звернення до оманливих втіх: їжа, «шопоголізм», телевізор, Інтернет.
Стан відкинення дуже небезпечний. Це атмосфера диявола, яка руйнує стосунки людини з Богом, з братами і сестрами.
Тож як з цим боротися? Найперше – признатися собі і Богові у тому, що відчуваєш насправді, визнати свою проблему. Потім спробувати подивитися на себе очима Бога. Він називає нас Своїми дітьми (1 Ів. 3:2), новим творінням (2 Кор. 5:17), прощеними (Еф. 1:5), переможцями (2 Кор. 2:14), Христовою запашністю (2 Кор. 2:15). Після цього – покаятися і простити людям, які нас відкидали. Бог не любить нашої гріховної природи, але любить нас. Так і ми повинні любити людей і відкидати не їх, а їхні гріховні вчинки.
Ісус Христос теж переживав відкинення: Його не приймали рідні, учні поснули в Гетсиманії, коли Ісус був у смертельній тривозі. На Голгофі Ісус Христос взяв повноту нашого відкинення на Себе, коли Його залишив Отець. Він виборов для нас перемогу над спокусами сатани. Тож потрібно вірити в Бога і не ввірити в неправду диявола.
«Відкинення може бути благословенням – це час формування перлин, можливість стати кращими», – підсумувала Оксана Маліщук.
Олена Бойчук.


Попередня Олександрійська церква відзначила своє 80-ліття
Наступна «PR – це інструмент популяризації християнських цінностей, а не конфесії», - прес-служба ЦХВЄУ

Вам також може сподобатися

Відділ сестринського служіння

Районне сестринське служіння відбулося у Шумську

14 жовтня 2018 року в церкві християн віри євангельської м.

Відділ сестринського служіння

Співзвуччя слави для Творця

Останньої неділі жовтня та першої неділі листопада у Лановецькому та

Відділ сестринського служіння

Сестри-тернополянки розмірковували над темою: «Думка, слово, життя»

     Обласна сестринська конференції церков ХВЄ Тернопільської області, відбулася 14 лютого в церкві, що в Тернополі на вулиці Довженка, 4.