«Таке відчуття було, як батько вмер…» – пастор із міста Середина-Буда про знищення російським обстрілом Дому молитви

24 червня 2026 внаслідок російського обстрілу у прикордонному місті Середина-Буда на Сумщині згорів Дім молитви церкви ХВЄ. Будівля, яка понад два десятиліття була духовним осередком міста та місцем допомоги тисячам людей під час війни, згоріла до тла. Про пережите розповів пастор церкви Анатолій Величко, який багато років служить на Сумщині.

За словами Анатолія Олександровича, це вже не перша втрата для громади. Трохи більше ніж пів року тому внаслідок обстрілу було знищено двоповерховий готель при церкві, а тепер російська атака забрала ще й Дім молитви. До кордону з росією звідси, як мовиться, рукою подати – десь пів кілометра, тож  не дивно, що більшість навколишніх будинків уже давно була зруйнована російськими обстрілами.

«Наш Дім молитви ще стояв, але зібрання там уже не проходили. До останнього часу ми збиралися по домах», — каже пастор.

До повномасштабної війни церква активно розвивалася. Спочатку богослужіння проходили у придбаному будинку, де сім’я пастора-місіонера жила в одній частині приміщення, а інша була облаштована для служіння. Згодом, коли громада зросла, віруючі придбали іншу будівлю, реконструювали її та облаштували просторий зал для богослужінь.

Сьогодні пастор Анатолій із родиною тимчасово проживає у Шостці. Разом із дружиною вони виховують дев’ятьох дітей.

Попри втрату, він не сумнівається: після перемоги України громада повернеться додому і відбудує свій Дім молитви.

«Це ж зруйнована не церква, а зруйноване лише приміщення. Мені одна жінка дзвонить і каже: «Ваша церква згоріла». Я її поправив: згорів лише будинок. Бо Христос сказав: «Я збудую Церкву Свою, і брами пекла не здолають її».

Разом з тим, пастор не приховує болю, що пронизав серце, коли почув звістку про приліт: «Коли брат Василь Дворецький, пастор церкви у Ямполі, повідомив про наслідки обстрілу, таке відчуття було, як наче батько вмер… Це ж не просто будинок згорів — це історія наша згоріла».

Як розповідає Анатолій Величко, нині потрапити до місця, де стояв Дім молитви, майже неможливо. Дорога постійно перебуває під ворожим вогнем, а міст, який вів до міста, зруйнований.

Попри небезпеку, у Середині-Буді залишаються люди, переважно літнього віку. Пастор неодноразово пропонував їм евакуацію чи допомогу, однак багато хто свідомо вирішив залишитися вдома.

Особливо боляче, говорить служитель, згадувати, скільки добра було зроблено через цей будинок за роки війни: «Дім молитви відпрацював десь 23 роки. А від початку повномасштабної війни через нього пройшли просто тисячі людей. Паніка, яка була в місті, була потушена саме в цьому Домі молитви. Люди приходили туди — і паніка зникала з їхніх сердець».

За словами пастора, саме через цей молитовний будинок було передано величезну кількість гуманітарної допомоги. «Через той будиночок та готель пройшли сотні тонн продуктів та різної гуманітарної допомоги — від одягу до інвалідного спорядження», — продовжує пастор. За його словами, церква регулярно приймала євангелізаційні та музичні команди, волонтерів, гостей із різних регіонів України, проводила численні дитячі табори.

Хоча будівля знищена, громада не втратила найголовнішого — віри та надії. Пастор Анатолій Величко переконаний:після звільнення української землі церква знову повернеться до Середини-Буди, щоб відбудувати Дім молитви й продовжити служіння людям.

Ірина БОРОВКОВА.