Лютий 21, 2020 1 742 Переглядів

Розкривши потенціал місцевої громади, можна досягти неабияких результатів: досвід церкви «Благодать» м. Вараш

Недільний ранок, зал вщент заповнений людьми. Відчувається піднесена атмосфера, незвичайна радість охоплює душу: у серцях почуття вдячності, на обличчях щирі посмішки… Люди хвалить і величають Всевишнього Бога за Його любов, благословіння і підтримку. Упродовж двох годин читається Боже Слово, лунають пісні, декламуються вірші, звершуються спільні молитви за потреби. Після молитви «Отче наш» пастор об’являє про закінчення зібрання, але служіння на цьому не завершується… Життя місцевої церкви набагато цікавіше і змістовніше! Особливо, коли ми маємо на увазі церкву в місті Вараш (раніше – Кузнецовськ).

Церква «Благодать» м. Вараш нараховує 1074 члени, понад 300 дітей. Тут служать 4 пресвітери та 25 дияконів! Старший пастор Петро Каленик, окрім нього пресвітерське служіння звершують Ігор Овечко, Василь Дацький (відповідає за тюремне служіння) та Станіслав Милтанов. Тривалий час служіння старшого пастора сумлінно звершував Георгій Гейко, нині він є почесним пресвітером.

Активності цієї церкви багато хто позаздрив би! Аби познайомитися ближче з діяльністю громади, ми поспілкувалися з її служителями. Вони розповіли про увесь шлях, яким довелося пройти церкві «Благодать» з моменту її утворення до сьогодення. Як виявилося, масштаби її служінь і здійсненої роботи є набагато більшими, аніж нам здавалося на перший погляд.

Наприкінці 2005 року в церкві вже функціонувало три хори – основний і два молодіжних. Однак, в окремих молодих братів виникло бажання створити ще один хор – чоловічий. У результаті плідної і клопіткої праці сьогодні Варашівська церква має сім хорів: старший хор, три молодіжних, чоловічий, підлітковий і дитячий.

У 2009 році було створено сайт місцевої церкви, на якому регулярно публікувались анонси та репортажі зібрань, проповіді, духовні статті, радіопередачі, фото із життя громади. Аби охопити максимальну кількість людей, трансляцію зібрань звершують у аудіо та відео форматах, а також, для зручності, є можливість прочитати текстову версію богослужіння. Минає сім років з того часу, як створено YouTube-канал, який нині налічує майже 25 тис. підписників і досить активно розвивається (для прикладу, контент даного каналу тільки за один місяць переглянули 621 тис. разів). Окрім того, понад 10 років щонеділі по міському радіо звучала християнська радіопередача «Дорога до Бога», видавалася газета «Церковний вісник».

Належна увага приділяється і освіті, регулярно проводяться навчальні семінари, кілька років тому на базі церкви працювала філія Львівської Біблійної семінарії.

Впродовж 20 років здійснюється тюремне служіння у Полицькій ВК №76. Проводять зустрічі з тими, хто вже звільнився. На території колонії свого часу навіть побудували Дім молитви, який став чи не першим в Україні, розташованим в закладі такого типу.

Особлива увага надається місіонерському служінню. Так, за погодженням братів було прийнято рішення розпочати євангелізаційну роботу в навколишніх селах, і згодом там побудувати молитовні будинки.

«Сталося це після того, як розпочали проведення літніх дитячих таборів. Діти виявили бажання відвідувати Недільні школи, а оскільки не було приміщень, постало питання про відкриття у цих селах Домів молитви з кімнатами для недільної школи. Придбали землю, розпочали будівництво. І вже незабаром в одному із цих сіл за два місяці відкрили будинок», – розповідає старший пресвітер церкви Петро Каленик.

На даний час робота ведеться у шістьох селах. Щонеділі, а також у будні з Вараша туди їздять відповідальні служителі, молодь, вчителі недільних шкіл.

У селі Любахи вже практично побудований гарний та зручний Дім молитви, який може вмістити до 100 осіб. Нині тут близько двадцяти віруючих (відповідальний Віталій Ярошик). Також зусиллями церкви «Благодать» у селі відкрито реабілітаційний центр для алко- та наркозалежних. П’ятеро з мешканців центру  вже готуються до прийняття водного хрещення. Відповідальним служителем назначено Олега Ларичева (Станіслав Милтанов відповідальний за духовну роботу із залежними). Центр стрімко розширюється, на його території створюється господарство, ведуться посівні роботи, викопано ставок.

Аналогічний проект Дому молитви планується втілити також у селах Лозки та Заболоть. Вже придбано земельні ділянки, поставлено модульні вагончики і ведеться робота, паралельно готуються документи на реєстрацію. Відповідальними служителями назначені Микола Мельник (с. Лозки) і Леонід Журавський (с. Заболоть).

У селах Суховоля і Балаховичі зібрання проводяться в орендованих будинках, щонеділі проходять заняття недільної школи. Займатися з дітками їздить група молоді з Вараша. Володимир Городний розповідає, що на початках відчувався певний опір з боку місцевого населення, але нині, в результаті тривалої євангелізаційної і соціальної діяльності, люди змінили свої думки. Побачивши любов і доброту, лід холодних сердець став танути.

16 лютого 2020 року відбулося відкриття Дому молитви в с. Бабка Володимирецького р-ну. Зусиллями Варашівської церкви був придбаний будинок, проведено його реконструкцію, оздоблено територію і закріплено відповідального з цієї церкви для подальшого звершення служіння у даному молитовному будинку (Олександра Сніжка).

Історія свідчить, що в часи п’ятидесятницького пробудження, коли нашими містами і селами проходили перші місіонери, у цій місцевості люди відкинули благу вістку, прогнавши Божих посланників. Але у Його передбаченні був задум знову звістити тут Благу Вістку, і навіть утворити церкви. Ще десять років тому, пригадує Володимир Городний, вони їздили з братами та сестрами на служіння в село Сопачів. Дорога їхня пролягала через Бабки. Якось, повертаючись із служіння і проїжджаючи це село, через одну із стареньких сестер прозвучало пророцтво: «Бабка, Бабка, краю содомський! Настане час, Я дам вогонь у серця Своїх посланників, і вони пройдуть по цьому селі і зберуть тих, хто призначений до спасіння в житниці Мої».

Григорій Данилович пригадує видіння, яке було показано одній сестрі в той час, як тільки розпочинались проведення дитячих таборів: з молитовного будинку у Вараші у всіх напрямках йде рілля, досягаючи ближніх сіл.  Так і сталося – в результаті дитячого служіння, розпочавши з міста, у сторони навколишніх сіл почала оратися земля і на ґрунт людських сердець сіятися зерно Божої правди.

«Згадані села змінюються на очах! Змінюється ставлення людей до нас. Бачачи нашу роботу, змінилося ставлення до віруючих і з боку інших конфесій. Люди бачать результати праці. Так, наприклад, ми зробили автобусну зупинку в Любахах, піклуємося про тамтешніх стареньких людей. У Вараші допомагаємо міській лікарні. Проводимо соціальну роботу з дітьми-сиротами, наші сім’ї готують їм подарунки. В реабілітаційному центрі для інвалідів проводимо благодійні заходи. Постійність дає свої результати. Бо якщо робити якісь одноденні заходи, раз чи двічі на рік, то результату не буде», – переконаний Георгій Данилович.

Під час військових подій церква активно надавала допомогу на схід. І це далеко не все, що вдалося їй зробити, реалізовуючи потенціал громади. Наразі ведеться праця у найрізноманітніших напрямках служіння.

У 2014 році Кузнецовська міська рада нагородила пастора Георгія Гейка грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків, активну громадську діяльність у територіальній громаді міста, розвиток національної ідеї. А в червні 2018 році його було нагороджено нагрудним знаком «за заслуги перед містом», за вагомий особистий внесок у розвиток духовності та благодійну діяльність міста Вараш, присуджено звання «людина року».

Старший пастор Петро Каленик, підсумовуючи розмову, зазначив, що церква буде успішною тоді, коли виконуватиме доручення Ісуса. А можливостей для його реалізації достатньо:

«Нині є багато можливостей, запитів суспільства, викликів для Церкви. Щороку ми хрестимо близько 40 людей, до 40% з яких це люди зі світу. Ми помітили, що масові євангелізації вже не дають такого великого результату, як раніше, тому робимо акцент на особистому євангелізмі, на практичному служінні. Ми хотіли б отримати землю і збудувати ще один молитовний будинок у Вараші. Зараз розглядається це питання».

Справді, не так давно у Вараші був збудований новий молитовний будинок, але нині і він стає замаленьким.

«Ми хочемо відкрити ще один Дім молитви. Такі великі церкви, я вважаю, доцільно поділити так, щоб у кожній громаді було біля 200 людей. Це церква, яку ти можеш осягнути, яка працює, і в якій відчувається атмосфера сім’ї. Інакше вона перетворюється на прихід», – каже Георгій Данилович.

Він мріє про таку церкву, де служитимуть молоді брати. У діючій громаді багатьом дияконам ще не має тридцяти років, такого ж віку брати поставлені відповідальними у селах. Пастор переконаний, що кожне покоління служителів має відповідати за своє покоління:

«У багатьох церквах є великий розрив між молоддю і пасторами. А цього бути не повинно… Служитель має бути відкритим, близьким до людей. Багато що залежить від пресвітера. Дивлячись на його служіння, інші мають загорітися бажанням служити. На жаль, є віруючі пасивні та бездіяльні, вони вважають за краще обрати спокійний спосіб життя без зайвих турбот».

Одне із прагнень Георгія Даниловича впродовж усього життя було зруйнувати стереотип про «штунду».

«Віруючих сьогодні розпізнають по тому, що вони не курять, не п’ють, не говорять поганих слів. А треба, щоб впізнавали нас не по тому, що ми не робимо, а по тому, що ми робимо. Ісус Христос сказав: «Не ви мене вибрали, а Я вибрав вас, щоб ви йшли та приносили плід». Це заклик до активності, ревності і жертовності. Оце справжній християнин!» – переконаний служитель.

Якось один із місцевих посадовців сказав Георгію Даниловичу: «Ви навіть не уявляєте, що ви зробили для міста!». І чомусь одразу згадався сотник, якому юдейські старшини також давали позитивну характеристику: «Він достойний… Бо він любить народ наш…» (Лук.7:4,5). Ця любов виявляється у добрих справах, у постійній підтримці та допомозі, у відкритості, щирості. О, як би хотілося, щоб подібним чином відгукувались про всіх, хто носить величне ім’я християнина! Саме таким і має бути його життя, бо так заповів Христос: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матв.5:16).

Досвід Варашівської церкви вартий уваги, аналізу і перейняття. Розкривши потенціал громади, можна досягти величезних результатів у служінні Богу та принести хороші, рясні плоди для Царства Божого! А скільки таких церков є ще на Рівненщині, Волині та й, зрештою, по всій Україні… Якщо дванадцять апостолів та 120 учнів Христа у свій час зуміли поширити Євангелію до краю землі, то яких результатів можна було б досягнути сьогодні, використовуючи на повну сучасні можливості і наявний потенціал?!

Вірю, що Господь дасть вогонь у серця Своїх посланників і вони підуть, і проллється пізній дощ Божого благословення… Чи чуєте ви Його клич і шум дощу?..

Олександр Геніш,
редактор газети «За віру Євангельську»

 

Попередня  «Ми молилися про Азію, і коли місія запропонувала поїздку на Філіппіни, зрозуміли – це від Бога» -  випускники місіонерської школи «Глобальне партнерство»
Наступна Календар  сестринського  служіння: Волинь, лютий 2020

Вам також може сподобатися

Новини регіонів

Чверть століття Божих милостей: церква «Філадельфія» в Кривому Розі відзначила 25-річчя

У вересні Криворізька церква «Філадельфія» відзначила своє 25-річчя. На початку

Новини регіонів

Дитячий табір “Пілігрим” у Солотвино

Солотвино – це звичайне українське провінційне містечко, в якому немає ані кінотеатру, ані аквапарку, чи взагалі будь-якого розважального центру. Попри те, що Солотвино відомий курорт

Новини братерства

Міносвіти буде визнавати дипломи духовних навчальних закладів

   Уряд затвердив Порядок державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами.