«Він — Божий Син. Він небом обцілований»

* * *

Він — Божий Син. Він небом обцілований.
І відчували у синедріоні,
Що не вони, а Він, некоронований,
Сидить по праву на вселенськім троні.

Він був Дивак. Йому пропонувалися
Всі царства світу й слава їхня тлінна.
Відрікся. Бо від Нього вимагалося
До ніг упасти ворогу уклінно.

Він був Дивак. Усій безправній челяді
За друга й побратима був щоденно.
Він не боявся з ними повечеряти,
Зробивши святом їх життя нужденне.

Він був Любов, нічим не заплямована.
Її божественну Він ніс усюди.
Була любов і зраднику дарована,
Коли в смиренні ноги мив Іуді.

Підбитим птахом лиш Йому судилося
На хрест здійняти крила розпростерті.
Допити чашу, мовити: «Звершилося!»
І непідвладним стати навіть смерті.

Володимир Сад