Володимир Бричка: «Питання до молоді – «Хто піде?»

          Старший пресвітер Житомирського обласного об’єднання церков ХВЄ Володимир Бричка – людина з якою завжди легко, біля нього просто горіти ділом Господнім. Мабуть, тому молодь і любить єпископа. А він, у свою чергу, щороку старається відвідувати молодіжні з’їзди. Під час ХVIIІ з’їзду молоді ЦХВЄУ Володимир Дмитрович розповів про волонтерську роботу, яку координує у братерстві та  представив гостя, одного зі своїх постійних співробітників у благодійній справі з м. Слов’янська (Донецька обл.), пастора церкви «Добра звістка» Петра Дудника. Також молодь мала нагоду побачити документальний фільм про події річної давнини, коли Слов’янськ був окупований сепаратистами. До вашої уваги витримки із їх виступів.

     Єпископ Володимир Бричка:

     «Якщо людина має обов’язок, але не має любові, то стає дратівливою. Якщо має відповідальність, але не має любові, то стає безцеремонною… Справедливі люди без любові – жорстокі. Праведні без любові – критикани. Виховані без любові – дволикі. Розумні без любові – хитрі. Привітні люди без любові – лицеміри. Люди, що мають владу, але не мають любові, насильники… Багатство без любові робить людину жадібною. Віра без любові робить людину фанатом. Одна складова – любов, змінює усе наше життя і служіння докорінно!

     Коли прийде Син Людський у Своїй славі, Він сяде на престолі і відділить народ від народу, як відділяє вівчар овець від козлів – одних праворуч, інших ліворуч. Дві категорії людей, до яких Христос звернувся майже однаково: «…коли Я нагий був… коли голодував… коли в темниці був…» І обидві категорії відповідали майже однаково: «Господи, коли ми Тебе бачили?» Христос залишив нам заповідь – робити добро кожному з найменших.

     …За останній рік Церква християн віри євангельської України досить  багато попрацювала із людьми зі Сходу. Тільки з Рівненщини та частково сусідніх областей ми відправили на Донеччину та Луганщину 76 вантажівок гуманітарної допомоги. Кожен вантаж – це 20 тон продуктів, загалом – більше півтори тисячі тонн.  Понад півтора мільйони гривень було витрачено на речі для солдат. Більше чотирьохсот наших братів працювали на відбудові постраждалих міст. Крім того,  ми координували пересування вантажів, які надсилали церкви з інших областей.

     Минулого року, тут, у Малині молодь зібрала у зону АТО більше 40 тисяч гривень. Сьогодні ми продовжуємо працювати, і ситуація цього потребує. Проте ми бачимо, що люди потребують не стільки нашої матеріальної підтримки, скільки слова про Бога. Бо проблема, яка там існує, насамперед  духовна. Щоб настав мир в країні, мир між людьми, повинен бути мир в серці».

     З метою підготувати місіонерів спеціально для роботи у прифронтових зонах у Слов’янську було відкрито Біблійну школу.  Курс навчання передбачає перебування на Сході протягом чотирьох  місяців: місяць теорії та ще три практики.
Однак, як зазначив під час свого звернення до молоді Володимир Бричка, найактуальніше питання зараз: «Хто піде?» 

     Пастор Петро Дуднік:

«Спасибо Богу за то, что сегодня я могу быть здесь и стоять перед вами. Год назад  это было ужаснейшее время для Славянска. Поэтому трудно описать чувства, которые возникли у нас в сердце, когда впервые к нам приехали братья с западной Украины и передали продукты и деньги. На то время мы уже  организовали лагерь в Светогорске, куда привозили переселенцев, формировали команды и отправляли вглубь страны.

     Гуманитарная помощь в нашем понимании – это купленная в магазине вермишель на деньги с Запада. Но нам передавали домашнюю консервацию, засоленное сало в банках – это тот момент, когда ты понимаешь, что человек достал свое из подвала, от себя оторвал, и  отдал другому. Во время молитвы мы выставили эти банки на сцену, и я сказал людям: «Смотрите, это бандеры прислали!» Нам отдавали свои запасы – это стало огромным  доказательством  любви!

     Спасибо всем, кто посещал нас. Война однажды закончится, все успокоится, но люди будут долго вспоминать тех, кто помог им в критическую минуту, кто оказал добро. И так хочется, чтобы запомнили евангельских христиан и евангельскую церковь.

     Когда вы посещаете кладбище, вы видите на надгробиях даты: день рождения – тире – день смерти. У большинства людей вся жизнь остается таким тире. Родился человек, непонятно что делал, непонятно какой след оставил, и умер. Но мы пришли сюда, а чтобы оставить след – изменить этот мир к лучшему, повлиять на людей. Огромная проблема людей – это отсутствие в них правильных ценностей. И сегодня перед Украиной стоит вызов не только защитить свои границы, но и поменять ментальность людей. Это могут сделать только люди Божии, которые готовы идти и проповедовать.

     Можно много рассказывать о чудесах, которые Бог делает в Славянске. Расскажу только один факт, как к нам пришло освобождение. Мы сильно молились, исповедуя, что Славянск – это город-убежище. И в ночь с 4 на 5 июля Бог дал такой страх на сепаратистов, что они бросили все, что захватили, в том числе нашу церковь, и бежали из города. По-человечески это было невероятно: ведь, не смотря на  бомбежки, город был достаточно укреплен. Однако пришел Иисус, и к нам пришел мир.

     Сегодня время Божьего действия на Востоке. По-настоящему изменить ситуацию может только Церковь. Но для этого нужны люди. Для этого нужны вы».