«Пишу пісні для хору та бандури, поезія для мене це вияв віри» – Наталія Ковальчук  поетеса  з Львівщини

24 лютого двічі змінило життя поетеси Наталії Ковальчук: вперше у 2013 році, коли вона присвятила своє життя на служіння Богу, а вдруге – у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення і трагічні події та переживання вилилися у поетичні твори. Як вірші Наталії потрапили до альманаху митців Львівщини, чи «заважає» їй віра у роботі та творчості та чому пише про Бога – читайте у нашому інтерв’ю.

– Наталю, розкажіть трішки про себе

– Народилася у християнській сім’ї у с. Квітневе на Львівщині. Згодом переїхали у м. Новий Розділ. З малих років відвідувала служіння, читала Біблію, співала у хорі, але розуміла, що мені потрібні особисті відносини з Богом. І 24 лютого 2013 року я прийняла найважливіше рішення – покаятися і довірити Богу своє життя. На сьогодні продовжую трудитись у церкві с. Берездівці: несу служіння керівника молодіжного хору, відповідаю за загальний спів та служіння дівчатам. Пишу пісні для хору та бандури.

Почала писати ще у дитинстві, про природу та тваринок. Одного року на Різдво хор заспівав пісню, у якій довга перегра. Я, щоб прикрасити твір, написала Різдвяний вірш. Потім і на Воскресіння написала вірш до пісні. А трагічні події 24 лютого 2022 року дали поштовх до нового витка поезії. Також і до написання пісень.

– Ви пишете на християнську тематику і в людей, навіть невоцерковлених, ваші вірші отримують відгук…

– Я християнка і пишу про те, чим живу. Господь дав цей талант, тому відчуваю велику відповідальність перед Ним. Я завжди прошу Божої підтримки й мудрості.

Інколи, як музикант, починаю наспівувати – і з’являється вірш. Іноді обдумую певну тему. А буває, що одразу приходять римовані рядки.

– Де черпаєте натхнення?

– Найчастіше у Слові Божому та молитві. У житті бувають різні ситуації, і я отримую підбадьорення від Бога та ділюся ним з іншими. Для прикладу хочу розповісти випадок зі свого життя. Після закінчення навчання я шукала роботу. Ми дізналися, що у м. Миколаїв (Львівська обл.) є вакансія. Разом з батьками одразу туди поїхали та дізналися, що за декілька годин до нашого візиту уже взяли іншу дівчину. Я не розуміла, чому так трапилося, але відчувала глибоко в серці, що це не випадково. Сказала про це батькам і ми повернулися додому. У той вечір я подякувала Богу за те, що є і попросила вести й надалі. Серце наповнилось миром і спокоєм. Час ішов. І у вересні до нас прийшла моя вчителька з музичної школи. Вона розповіла, що іде в декретну відпустку, а на своє місце порадила адміністрації взяти мене. Для мене це було Боже чудо: працювати у рідному місті, на повну ставку (на попередній вакансії була тільки половина), з дітьми та людьми, яких люблю і поважаю. Ця подія ще раз дала можливість переконатися, що довіряючи Богу, ми маємо можливість отримати значно більше, аніж просимо.

Переосмисливши цей досвід, я написала вірш, який став підбадьоренням для інших.

– Як ставляться колеги до вашої чіткої християнської позиції?

– Дуже позитивно. Мене підтримують та заохочують писати ще. На Львівщині ми живемо у християнському суспільстві, тож така тематика близька багатьом людям.

– Багато сучасних християн «вірять у серці», бо вважають, що відкрите сповідування віри шкодить кар’єрі. Чи заважає вам християнський світогляд на роботі, у творчих осередках?

– Ні, не заважає. Навіть навпаки – приносить благословення. Я працюю у музичній школі. Тут всі знають мене ще з часу мого навчання, а, отже, знають, що я «віруюча» (так у нас називають вірян УЦХВЄ). Колеги підтримують. Часто просять написати пісні для їхніх учнів (клас бандури). У соцмережах діляться моїми віршами з друзями, залишають багато позитивних відгуків. Я вважаю, що не потрібно соромитися своєї віри. Потрібно ділитися з іншими тим великим Божим даром, адже у житті деяких людей ми можемо бути єдиною особою, хто розповість про Спасителя. Варто засвідчити, щоб потім не шкодувати про втрачену можливість.

– Ваші вірші потрапили до збірки поезій та місцевої газети. Як це трапилося?

– Наша музична школа співпрацює з бібліотеками. І одна моя колега при спілкуванні з директоркою бібліотеки, розповіла про мене і мої вірші. Мене запросили на літературну зустріч творчого колективу Креденсу «Барви». Я погодилася, адже це була чудова можливість поширити християнську поезію та розповісти про Бога. У той час поети працювали над альманахом на осінню тематику. Мені запропонували долучитися з тими творами, які у мене були. Бачу у цьому Божу руку, адже змогла розповісти багатьом людям про Нього.

– Ваш девіз

Біблія, Колосян 3:23 «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» Вважаю, що усю роботу потрібно робити на 100 %. Краще не робити, аніж робити аби як.

Розмовляла Оксана СУХАРИНА.

В ТОЙ ДЕНЬ, КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА…

В той день, коли закінчиться війна,

Подяка Богу щира залунає:

«Навіки слава Господу й хвала!» –

Народ наш український заспіває.

В той день, коли закінчиться війна,

Маленька донечка обійме свого тата

І скаже: «Кожен день молилась я,

Надіялась й чекала цього свята».

А син, який один був у батьків,

В обіймах батька дасть сльозам він волю,

Хоробрим був він на передовій,

Ну, а від щастя плакати – не сором.

В той день, коли закінчиться війна,

Коханого зустріне його мила

І Господу подякує вона,

Що Він почув її усі молитви.

Тоді весь світ побачить: З нами Бог!

І в небеса з сердець полине пісня:

«До цього місця допоміг нам Бог!

Йому подяка, честь і поклоніння!»

ПОДЯКУЙ БОГОВІ!

Подякуй Богові за все, що маєш:

За Його ласку, милість і любов,

За те, що в Церкві ти живій зростаєш,

Що в світі цім тебе Ісус знайшов.

Подякуй Богові, що своїми ногами

Долати відстані великі можеш ти,

Що працювати можеш ти руками,

Шляхом вузьким у небеса іти.

Що бачиш сонячне ясне проміння,

Світанки ніжні, вранішню росу,

За Господом дароване спасіння,

За благодать Його і доброту.

За те, що чуєш трелі солов’їні,

Вдихаєш квітів ніжний аромат,

Що проживаєш в вільній Україні,

Що простягається від Сходу до Карпат.

За те, що маєш друзів і родину,

Хліб і до хліба вдосталь на столі,

За усмішку просту дитячу щиру,

Молитви материнські на зорі.

Що бачиш ти усю красу природи, –

Ключ журавлиний високо вгорі,

Бурхливі ріки і джерельні води,

Лани пшеничні, ниви золоті.

Подякуй Богові за все, що маєш,

А маєш справді так багато ти…

Навіть якщо чогось в житті й не знаєш

Подяку й славу Господу неси!