«Зцілення через псалми плачу» – у селищі Текстильників міста Херсона в час війни ефективно працює жіноче служіння

У прифронтовому Херсоні небезпека чатує на людей на кожному кроці. Але зустрітися з друзями так хочеться! Тому запрошення на жіноче спілкування до місцевої церкви сприймається в селищі Текстильників майже «на ура».
У залі Дому молитви присутнім минулої вересневої суботи звучала тема: «Зцілення через псалми плачу», яку викладала відповідальна за жіноче служіння в церквах УЦХВЄ на Херсонщині Анна Веренич.
Для прикладу вона взяла псалми Давида, зокрема, 12-й. «Ми повинні бути відвертими з Богом, приходити до Нього з питаннями, які нас хвилюють, зі смутком, болем, переживаннями. Господь бажає з нами спілкуватись, чути зойк нашої душі, щоб потім підтримати, пояснити, втішити, зцілити, зміцнити у довірі до Нього. На щирість Він завжди відповідає щирістю», – підкреслила доповідачка.
«Я пересвідчилась на власному досвіді – ніколи Господь не залишав мене без відповіді, підтримки та реальної допомоги,- з впевненістю каже 88-річна Галина Нагорнюк. – Бувало, виплачусь перед Богом, а на ранок радість, отримала те, чого потребувала!»
«Подібні жіночі спілкування, як це сьогоднішнє, – долучається до розмови Олена Пивоварова, – це своєрідна Євангелізація. Сюди приходять жінки нашого селища, які, зазвичай, Богослужіння не відвідують. А на цей захід з’являються залюбки, ще й сусідів, знайомих приводять з собою».
На майстер-класі, що пройшов після семінару, поряд зі мною сиділи дівчинка-підліток із братиками. Вона замість запропонованого до поробки брилока, зробила гарний браслетик. Понесе його додому на втіху батькам, які ще, на жаль, поки ще не відвідують церкви.
«З цього жіночого спілкування, – зауважила його учасниця Раїса Підгайна,- я повертаюсь натхненою і більш впевненою людиною в тому, що Господь дійсно мій люблячий Батько і приймає мене такою, якою я є. Він цінує мою відвертість і обов’язково відреагує на мій біль, смуток чи запитання».
Жінки ділилися свідченнями про те, як проходячи через різні випробовування, хворобу, втрати, отримували відповідний досвід, відповіді на свої: «Для чого це сталося зі мною?»
«Сидимо тут, у Божому затишку, наче й війни немає!», – сказала одна з жінок на ім’я Ганна. Бо там, де Господь, завжди комфортно, і страх утікає.
Валентина ГЕРАСКІНА.
You might also like
Звернення християнських церков України щодо засудження агресивної ідеології «русского міра»
Загарбницька війна, розпочата Росією проти України у 2014 році та
На Київщині ще одна група пройшла навчання за програмою «Зцілення душевних ран» (ВІДЕО)
22 вересня завершився п’ятиденний курс кризового консультування за програмою Українського
Як рівняни захистили морально-етичні цінності, виступивши проти реклами хеловіну
Слово «хеловін» серед українців почало вживатися зовсім недавно. Більшість не