Pro100 Camp – табір для молоді з запорізьких церков провели у горах

Pro100 Camp – табір для молоді з запорізьких церков провели у горах

Карпати завжди зустрічають по-особливому: свіже повітря, запах лісу, ранковий туман над вершинами і відчуття, що тут ніби легше зупинитися серед щоденної метушні та побути з Богом. Саме тут, з 17 по 21 червня, пройшов молодіжний табір «Pro100», який зібрав 85 юнаків і дівчат із різних церков Запорізького об’єднання.

Спочатку це мав бути просто молодіжний табір, без гучних назв і складних концепцій. Просто кілька днів разом, нові знайомства, гори, відпочинок і час із Богом. Але саме слово “просто” Бог поклав на серце організаторам, і вже під час табору стало зрозуміло, наскільки воно влучне, бо  найчастіше, важливе народжується саме в простоті.

Основною духовною темою стали слова Ісуса Христа: «Я є дорога, і правда, і життя» (Івана 14:6).

Кожен ранок починався зі служіння. Молодь разом співала, молилася, слухала Боже Слово й налаштовувала серце на новий день. Увечері всі знову збиралися на поклоніння, а після насиченого дня особливо тепло було сидіти біля багаття, співати, слухати свідчення і просто говорити про те, що Бог робить у житті кожного. Саме ці моменти багато хто згадуватиме ще довго.

Табір запам’ятався як служіннями, так і знайомствами та спілкуванням до пізнього вечора. А ще були командні ігри, змагання, багато руху й море позитивних емоцій. Одним із найяскравіших спогадів стало сходження на гору Маковицю. На шляху до вершини було  непросто, місцями хотілося зробити ще одну зупинку, але коли перед очима відкрилися карпатські краєвиди, уся втома ніби зникла.

І, мабуть, саме там ще раз відкрився сенс назви табору. Не потрібно чогось грандіозного, щоб Бог торкався серця. Іноді достатньо просто бути поруч із Ним, просто бути поруч один з одним, співати, молитися, просто прожити кілька днів так, щоб потім не хотілося їх забути.

Коли табір завершився, кожен повіз додому щось своє: хтось — відповіді на запитання, які давно носив у серці, хтось — натхнення рухатися далі. Та, напевно, всі повернулися з відчуттям, що ці кілька днів були справді особливими, та подякою Богові. Адже іноді Бог робить найбільші речі дуже просто.

Софія ФАТЄЄВА.
 

Previous  «Ціна мовчання та вихід із тупика» — Олексій Марченко про презентацію нового посібника «Протидія домашньому насильству»  

You might also like

Новини
Новини

Бог бачить кожну рану, зцілює серця та дарує душевний мир – у Чернівцях пройшло чергове навчання душеопікунів

У Чернівцях відбувся навчальний семінар «Зцілення душевних ран», який об’єднав