День подяки в Криму

Служіння проходило в Домі Молитви сімферопольської церкви «Дорога до життя», який ледь вмістив присутніх. Щоб разом дякувати Богові з’їхались брати і сестри майже з усіх церков Об’єднання, що функціонують на півострові.
Прожитий рік був непростим для Криму, багато відбулося неоднозначних подій, до яких, на жаль, навіть віруючі люди ставляться по-різному. Тим не менше, великою радістю було те, що попри всі роз’єднуючи фактори, Божої любові і благодаті достатньо, щоб Його народ в єдинстві, одним серцем дякував Богові!
Кримчани, переселенці чи місіонери з Сибіру і Західної України, кримські татари, армяни, українці і росіяни мали за що разом дякувати Богові. Вони хвалили Бога у псалмах, віршах, молитвах. Служителі мали актуальне благословенне слово, підбадьорюючи та зміцнюючи у вірі народ.
Дякували за хліб, який Господь посилає. Дякували за мир, усвідомлюючи, що все-таки не легкий час настає для всієї землі і молячись за тих, хто потерпає від війни та лиха. Особлива подяка була за спасенних Богом у прожитому році, та за нові церкви, які народжуються навіть у складні часи.
В заключній молитві служителі церков благословили народ, та разом віддали славу Богові, піднявши у згоді руки. «На жаль, на служіння так і не зміг прибути регіональний єпископ Олександр Бабійчук, простоявши в черзі на кордоні сім годин, але ми вдячні Богові за братерську підтримку і єдність» – зазначив старший пресвітер АР Крим Павло Федорук.

You might also like
Коли молитва об’єднує країну: у Миколаєві провели Молитовний сніданок
Старший пресвітер Миколаївського обласного об’єднання УЦХВЄ Андрій Свірдан взяв участь
На Буковині урочисто відкрили новий Дім молитви церкви «Святої Трійці»
У селі Великий Кучурів Чернівецької області на свято П’ятидесятниці 8–9
Я и не думал, что после моих проповедей Бог об этом будет говорить со мной
Леонид Витюков, пастор Одесской церкви «Благодать»
Семья
Я родился и вырос в Одесской области, в одном из сел. Вспоминаю то время, когда родители еще по ночам собирались на богослужения, были свои гонения в школе, и, можно сказать, мы понимали, что мир нас не принимает.