Олександр Попчук поділився із хмельницькими служителями тонкощами благовістя

    Головним показником для того, щоб іти і проповідувати є те, чи людина любить Бога, а не її приналежність до церкви чи деномінації.      – Саме Божа любов у серці спонукає людей проповідувати грішникам Благу звістку. Не варто забувати, що ми, проповідники не спасаємо людей, а лише повідомляємо їм благу звістку, яку залишив для нас Господь, – сказав Олександр Іванович.  
    Він зазначив, що благовістити не так просто, як здається, – це кропітка праця. Більшість прикладів Олександр Іванович приводив із власного досвіду, який здобув за тривалий час проповідування. Поділився він також проблемами у роботі на ниві благовістя і шляхами виходу з них.
    – Я такий дивак, що не накопичую гроші, а вкладаю у благовістя, – зізнався Олександр Попчук. – І взагалі хочу, щоб моє життя, сім’я, будинок, кошти і все, що в мене є, були для проповіді Євангелії. У нас вже є одкровення від Святого Духа, що ці благодатні води вже скоро зупиняться. Тому ми повинні зробити те, чого не зробили наші батьки і діди – пройти із проповіддю Євангелії всю Україну! Але при цьому варто пам’ятати, що люди важливіші за будь-яку програму благовістя, навіть найкращу.
    Ще одне побажання-вказівка – йти за відкриттям Святого Духа. Але для того, щоб отримувати відкриття, серце проповідника має бути чуттєвим до голосу Духа, а відтак – потрібно провадити своє життя у чистоті і святості. Дуже важливо у справі благовістя чути голос Святого Духа. Це – побудження Духом, натхнення Духа, покликання, свідчення Духа, побудження до писання, до молитви, до людини.
– Якщо ви приймете рішення свідчити людям про Господа і молитиметься про це хоча б тиждень-другий, то Бог обов’язково даватиме людей, саме тих, кому потрібно сказати про Нього, – настановив благовісник.
    Прес-служба Хмельницького обласного об’єднання ХВЄ