Християнство без Христа

«Бути людиною, а потім християнином…» Саме такі гасла останнім часом стали популярними в деяких висловах служителів церкви і в християнських ЗМІ. Ідея цих назв в тім, що можна бути хорошими і порядними людьми самими по собі, тобто без Христа. Я розумію, що автори подібних лозунгів заперечать і скажуть, що я все перекрутив (переплутав), або не так зрозумів. Я також розумію добрі наміри авторів таких гасел, що вони хотіли сказати наступне: деякі християни хваляться своєю вірою, а залишаються далекими від чисто людської порядності, людяності, світської культури, етики. У такому випадку треба виходити не з етичних міркувань. Бо по суті, якщо так, то з духом Христовим у таких християн не все в порядку (Рим. 8:9). А до чого тут культура?

     Прочитавши одну з таких статей (назва «Бачити людину»), у одному християнському журналі прийшов до висновку, що можна бути порядною людиною і зовсім не мати потреби в Ісусі Христі. Які б благі наміри не були у автора цієї статті, ідея статті цілком суперечить вченню Христа. Звичайно її на «ура» сприймуть прихильники такого собі ліберально-демократичного християнства або ж християнські філософи-поети, які можуть годинами говорити про моральність, порядність, культуру, етику і естетику, ходити «вокруг да около», а конкретно назвати речі своїми іменами так і не наважаться. А Христос каже конкретно, прямо й однозначно: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять» (Ін. 15:5-6). Виходячи тільки з цього євангельського вірша, можна зробити висновок, що без Христа ми не можемо бути порядними, добрими. «Що називаєш мене добрим? Ніхто не є добрий, крім Бога Самого» (Мрк. 10:18). Це слова Господа Ісуса, які прямо перекреслюють думку, що можна бути добрим і порядним без Христа (вне Христа – рос.).

     Мені доводиться інколи чути, як кажуть про ту чи іншу людину: та серце у нього (неї) добре. А Бог при другому Завіті (з Ноєм) сказав до людей так: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Бут. 8:21). Ми знаємо, до чого люди дійшли «самі по собі»: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно» (Бут. 6:5). Бог бачив неспроможність людини своїми силами виправитися, бути людиною (в розумінні людяності), залишатися схильною до добра, увесь її нахил був на зло і відповідно – на самознищення: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). А гріх веде до смерті. Тому Бог явив милість людству в особі Ісуса Христа. Через віру в Христа до грішних людей прийшло не лише вибавлення від гріхів, спасіння, а й відповідно – спроможність надбати людяність, добро, милосердя, любов.

Апостол Павло мав добре виховання, найвищу етику, культуру, освіту, по суті він був надзвичайно порядною людиною. Але він не соромився про себе повторювати наступне: «Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я» (1 Тим.1:15). Він стверджував, що Христос з’явився йому, як якомусь виродкові (недоноску, извергу – рос.) (1Кор.15:8). «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Флп. 3:8). То чи зможе людина, яка вважає себе доброю, порядною і хорошою (сама по собі) так себе принижувати? Апостол Павло запитує: де те, чим би він міг хвалитися? (Рим. 3:27). І дає відповідь: його нема, воно знищено. Ми хвалимося виключно Господом Ісусом Христом – в усьому і в усім. Спогляньте на себе, хто ви? – запитує апостол (1Кор.1:26). Погляньте на ту глибину рову погибельного, в якому ви перебували і з якого по милості Божій ви були витягнені Божою рукою (Іс. 51:1). Тож, чи потрібна культура? Так, безсумнівно. Але якщо без Христа, то толку з цієї культури… Куди вона приведе? Тож, чи потрібно християнство? Якщо без Христа, то не потрібно. Христос – життя, Христос – світло, Христос – вісь усякого добра, культури, освіти. Без Нього нічого доброго робити не можемо… Вся слава Господу! Він Один достойний! Амінь.