«Переважна більшість благовісників залишилася служити в Україні» – прозвітували під час робочої зустрічі благовісників у Рівному

Робоча зустріч для благовісників України відбулася 14-16 березня на базі місії «Добрий самарянин» в м. Рівне. Понад 70 служителів з різних областей зібралися разом, щоб навчатися під час триденної конференції. Такі заходи намагаються проводити щороку, адже вони приносять хороші результати у служінні.

Найперше було проведено аналіз благовісницького служіння за останні три роки. У непростий час пандемії та повномасштабної війни, справа проповіді Євангелії не припинялася. Жоден із посвячених благовісників не покинув країну, але, з ще більшою активністю, продовжили звершувати духовну працю. Кожен долучився до соціального служіння, реагуючи на потреби людей в умовах війни. Досить хороші результати продемонстрували Рівненщина, Волинь і Чернівеччина.

«Практично в кожній області стоять молитовні намети, проводяться табори. За рік було проведено 16 семінарів на тему індивідуального благовістя, адже саме воно показує найкращі результати, – розповідає директор Департаменту благовістя УЦХВЄ Олександр Попчук. – Упродовж цієї зустрічі ми вивчали такі теми, як особистий євангелізм, служіння та благовістя в першоапостольній церкві».

Послужили словом на конференції старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко, його перший заступник Анатолій Козачок та старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання Олександр Коток.

Михайло Паночко акцентував на тому, яким має бути життя і служіння благовісника, мотивував присутніх любити Господа, любити людей, горіти бажанням спасати.

Анатолій Козачок виклав бачення розвитку євангелізму в Україні на найближчі роки. Зауважив на необхідність благовісникам здобувати освіту, проходити курси риторики, посилити медіа служіння.

Особливу увагу спікерами конференції було акцентовано на необхідності служителю Євангелії сповнятися Святим Духом. Саме Дух Божий є ініціатором і рушійною силою в процесі спасіння людей. Для когось пандемія і війна стала потрясінням, випробуванням віри, а для інших – це був час навернення до Бога, пошуку тісних стосунків з Господом. Уже зараз у різних областях країни спостерігається поповнення церков новими людьми, які прийшли зі світу. Всупереч тому, що відбувся певний відтік людей через еміграцію, церкви не залишаються порожніми. Бог хоче спасати! Бог буде спасати!

Дякуємо Господу за кожного служителя на ниві проповіді Євангелії! Віримо, що такі конференції сприятимуть ще ефективнішому служінню і поширенню вістки Євангелії на теренах України.

Олександр ГЕНІШ.