У Львові відбулася обласна капеланська конференція на якій мер Андрій Садовий вручив Подяку волонтерам УЦХВЄ

Конференція для капеланів та волонтерів Львівщини «Капелан – відповідь для України» відбулася у церкві «Голгофа» м. Львів 9 грудня. Понад сотню християн отримали інформацію, підбадьорення та натхнення для праці від служителів та чинних капеланів. Почесним гостем заходу став мер міста Андрій Садовий.

Вітаючи учасників, старший пресвітер області нагадав, що сам Христос для здійснення своєї місії мав помазання від Отця. Звісно, і нам потрібне помазання для якісного служіння, а для цього важливо мати чисте серце.

Пастор Михайло Дрен, відповідальний за соціальне служіння на Львівщині, надихнув присутніх прикладами із життя капеланів, а також закликав бути активними та не проходити мимо того, хто «застряг» і не може сам вибратись.

Директор Соціального департаменту УЦХВЄ В’ячеслав Когут ознайомив присутніх зі служінням капеланів, напрямками роботи та їх завданнями у час війни.

Поліна Хаботнякова, к.ф.н, магістерка теології презентувала тему «Інформаційна безпека в соціальному служінні» та розповіла про ворожі диверсії в інформаційній сфері.

Почесний гість заходу мер м. Львова Андрій Садовий розповів про муніципальний проєкт реабілітації для постраждалих від російської агресії UNBROKEN, який презентував мініфільм. Також мер висловив щиру подяку вірянам Львівського обласного об’єднання УЦХВЄ за працю волонтерів та вручи Подяку старшому пресвітеру об’єднання Володимиру Якиміву.

Актуальним та цікавим був блок «запитань-відповідей». Говорили про життя та адаптацію військових, про доступні види реабілітації, мобілізацію, досвід капеланів у вирішенні непростих ситуацій.

Оргкоманда та модератор заходу Маркіян Клепач подбали про атмосферу невимушеності, щирості та комфорту. У хвалі й поклонінні присутніх повів гурт «Пенуел» з церкви «Жива Надія» м. Львів. Учасники заходу, спільно з пастором місцевої церкви Володимиром Кравчишиним, щиро помолилися про перемогу і Божу охорону нашого народу.

Кілька історій від капеланів з Львівщини

(імена капеланів не згадуємоз етичних міркувань)

Як я став капеланом?

«Однієї ночі я прийняв у себе вдома полковника і його помічника, які їхали з похорону побратима. Коли ми прощалися, гості щиро подякували за турботу й запросили до себе на передову, що на Бахмутському напрямку. Вже за декілька днів я був у штабі цього полковника. Ми спілкувались, разом молились… і побачили як Бог змінює ситуацію та людей. Так почався мій шлях у капеланстві».

Хлопцям дуже потрібна підтримка

«Втрати війни не забуваються. Ти повертаєшся з війни, але війна ще довго біля тебе. Надзвичайно добре, що серед капеланів у війську є християни нашого братерства. Хлопцям на передовій дуже потрібна підтримка, особливо моральна, бо те, що доводиться переживати, залишає глибокий слід у свідомості.

Християни мають бути готовими до служби у війську. Хлопцям на передовій потрібна заміна. А тим, хто повернувся – потрібна потужна підтримка та усвідомлення власної потрібності».

«Є ті, хто не проти привласнити роботу церков»

«Маємо бути мудрими. Ми – соціально відповідальні люди й належимо до соціально відповідальної Церкви. Наші церкви роблять дуже багато для підтримки держави у буремний час. Це добре, що ми можемо про це розповісти. Але є люди, які мають інші наміри: вони пропонують нам гарну дружбу та співпрацю, але насправді їх цікавить привласнення роботи наших фондів, організацій та церков. Тому будьмо мудрими, щоб розрізняти та розуміти як чинити правильно»

Олег Левицький, Оксана Сухарина.

Фото Роман Боренько.