«Кочове Євангеліє» – служіння ромам на Львівщині

«Євангеліє має проповідуватися усім людям, навіть якщо це – малограмотні, відкинуті суспільством, кочові громади ромів», – вважає служитель церкви  ХВЄ м. Соснівки Зіновій Олексюк. Як порозумітися з циганами, стати для них довіреною особою і про результати 30-річного служіння – у нашому репортажі.

Церква п’ятидесятників у м. Соснівці, що на Львівщині активно підтримує гуманітарною допомогою ЗСУ, веде роботу з ВПО та пораненими військовими, а крім того активно розвиває багато інших соціальних проектів. Одним з таких проєктів є служіння ромам.

«У нашій місцевості багато вербових урочищ на р. Західний Буг. Саме ці місцини уподобали кочові роми. Тут вони заготовляють вербові гілки для кошиків, мітел та інших господарських приладь, – розповідає служитель Зіновій Олексюк. – Сюди приїжджають роми з Закарпаття (мадярські роми), з Одещини (молдавські роми) та зі Сходу країни. Усі вони мають різні діалекти, хоча живуть схожим життям».

Познайомилися віряни з першими таборами завдяки Українському Біблійному Товариству. Саме працівники Товариства п. Богдан та Ростислав Стасюки стали ініціаторами поширення Біблій серед ромів. Вони з командою приїжджали та вивчали ромські діалекти аби перекласти для них Біблію. І це був не просто переклад, а аудіо записи текстів Святого Письма, адже роми, переважно – неграмотні.

«Ми проводили зустрічі з роздачею гуманітарної допомоги. Роми приходили й отримували також касети із записами та магнітофони, – продовжує розповідь служитель. – Потім ми почали приїжджати до них у табір. Привозили продукти, медикаменти, одяг. До нас ставилися добре, але обережно. Повністю довіряти нашій команді стали після того, як пригостилися їхнім чаєм. Ми привезли чергову допомогу для табору і нас запросили «за стіл». Можете уявити, які почуття охоплювали кожного? Адже табір ромів, м’яко кажучи, далекий від санітарних норм. Ми помолились і вирішили випити чай, бо розуміли, що вода добре прокип’ячена. З того часу маємо з ними дуже гарні відносини. Наша молодь, вивчаючи мову, створила Біблійну абетку – на кожну букву алфавіту – біблійна історія. Ромам це дуже сподобалося. А якщо додати ще картинку – ілюстрацію – взагалі прекрасно».

Церква м. Соснівки часто навідує Сокальську в’язницю. Там відбувають терміни багато ромів. Частина з них стають християнами. Після звільнення дехто проповідує своїм у таборі, дехто їде на Закарпаття. Одним з таких щирих проповідників – ромів був Златан Рокоші. Деякий час він служив з командою тутешнім ромам, а потім поїхав на Закарпаття. На даний час зв’язок з ним втрачено. Хоча так стається з більшістю кочівників – приїхали, дізналися про Бога, поїхали далі. Багато з тих, хто був у таборі, прийняли святе водне хрещення і зараз є вірянами церков у Закарпатській області.

«Ромів заведено вважати поганими людьми, і часто такі слова є небезпідставними. Однак, як і всі люди, роми є різними, і, як правило, вони не роблять шкоду в тих місцях де живуть, – розповідає Зіновій. –  У нас є терикони, там роми збирають вугілля для продажу людям, збирають метал, роблять вироби з лози. Їхнє життя є важким, адже, як правило, не мають документів, неграмотні, не можуть отримати належної медичної допомоги. Проте ці люди вдячні за те, що ми робимо для них. Ми помітили, що вони радіють своїм життям, вони вірять у силу молитви. Часто просять молитися за різні потреби, особливо за щасливе народження діток. Ми внесли їх до молитовного списку церкви».

До складу команди, яка працює з ромами входять віряни, які пережили багато неприємних моментів  у своєму житті та щиро полюбили Бога. Після реабілітації вони хочуть допомагати іншим людям зі схожими долями. Це значно спрощує роботу, адже «роми є роми» і часто потребують особливого терпіння та підходу.

      Церква активно підтримує дане служіння. Також є жертводавці, які фінансово та матеріально долучаються до команди.

     Служитель переконаний: проповідувати може кожен. Як не словом, то ділом. Головне – іди й роби, що можеш для слави Бога.

Оксана СУХАРИНА.