В Тернопільській церкві відбулося хрещення

В Тернопільській церкві відбулося хрещення

Це був святковий день для всієї церкви і для кожного нового члена церкви по особливому. Ось як про це розповідає Таня Дещаківська, одна з тих, хто в цей день пообіцяли служити Богу в добрій совісті….

Я є віруючою з дитинства. В церкву на Квітову мене привела моя бабуся коли мені було 6. Але до 14 років я вела пасивне християнське життя. 2009 року після табору замісник керівника молоді – Міша Потребко запросив мене на молодіжне служіння – гурток і так я почала проводити більше часу в церкві з молоддю. Потім настав момент, коли я захотіла чимось займатись в церкві, тобто нести якесь служіння. Тоді Зорянка Рудяк мені запропонувала брати участь у команді «Гостинність». Пройшов певний час і мені цього було замало, тому у вересні 2010 року я пішла в молодіжний хор. Навчаючись у школі я побачила в собі зміни. Тепер я жила в церкві. Якщо наступав понеділок, то я мала йти на гурток, але зранку потрібно було забігти у школу; у вівторок  в мене хор, і знову зранку в школу… Тобто кожен мій день починався з того, що насамперед мені потрібно було йти у церкву. Я жила церквою, а не світом…

Коли оголосили запис до водного хрещення, в мене в середині щось заворушилось. Ця думка мене переслідувала. Я часто переконувала себе що  ще не готова, ще занадто молода. Я боялась що не зможу зробити цей крок. Я дуже довго роздумувала над цим і таки піддалася цьому рішенню. Я просто захотіла офіційно підтвердити всім хто є мій Батько. Я вирішила пообіцяти Богу служити Йому і повністю віддати Йому себе…

Коли прийшла субота перед хрещенням, я дуже переживала. Погода була не з найкращих і у моїй голові крутились думки що це через мене, що ще є час відмовитись… Помолившись, я лягла спати, але сон не був міцним. Проснувшись зранку я побачила у вікні сонце і тоді зрозуміла наскільки Бог мене любить. Я зрозуміла що я таки маю прийняти водне хрещення…
Коли я стояла на березі озера в мені була якась боротьба. Я не переживала, але коліна все одно тряслись… Цей момент для мене був наче сон. Вийшовши з води я не могла повірити що я зробила. Мене переповняли почуття і емоції. Я не знала що мені робити чи плакати чи сміятись, в мене продовжували трястись коліна… Але наступило нове відчуття. Таке, наче твоє життя ця певна книжка, Бог забрав у тебе цю книжку і дав нову, щоб ти заново її писала… Але це лиш частинка того відчуття, яке в мені було. Я просто не можу підібрати слова, щоб його описати.

На завершення, я можу сказати лиш якщо хтось прийняв це рішення, то ви надзвичайно щаслива людина, а якщо ви ще вагаєтесь, то не бійтесь, просто довірте все Богу.

Матеріал із сайту http://kvitova.te.ua/161-obitnicja-gospodu.html

Previous На Волині пройшли наметові служіння присвячені святкуванню 450-річчя Пересопницького Євангелія
Next Церква "Хліб життя" смт.Петриківка

You might also like

Новини братерства

Запрацював сайт Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ

Рівненське обласне об’єднання УЦХВЄ відтепер має офіційний сайт. Він слугуватиме

Новини

15 молодих проповідників Одещини суттєво вдосконалили свої навички на курсі «Промова»

Досвідчений проповідник, пастор-учитель Володимир Чорнописький з Хмельниччини навчав молодих братів

Новини регіонів

У Луцьку пройшов Перший Всеукраїнський фестиваль християнської поезії «Жива вода на рани України»

       1 травня 2015 року в приміщенні дому молитви церкви «Дім Євангелії» м. Луцька, за адресою: вул. Караїмська, 16, відбулася заключна (фестивальна) частина Першого Всеукраїнського конкурсу-фестивалю християнської поезії Якова Бузинного «Жива вода на рани України».