Сестри з Волині відвідали жіночу конференцію у Львові

     На жіночу конференцію «Прийдіть і побачте», що відбувалася у рамках Фестивалю надії, прибуло близько 700 сестер із Західного регіону України, у тому числі і з Волині. Зустріч відбулася у приміщенні центральної церкви ЄХБ Львова.

      Єпископ Василь Боєчко, закликав сестер до молитви та роздумів над Словом Божим. Він нагадав жінкам про приклад самарянки, коли одна коротка зустріч із Христом робить звичайну жінку особливою.

      Програму конференції доповнював спів гурту «Унісон» та жіночого хору Gloria.

      Головний спікер конференції, бразильська місіонерка Соня Томаз – яскравий приклад того, як можна виконувати служіння жінки у Церкві Христовій. Сьогодні вона звершує служіння в Парижі. Соня ділилася із присутніми особистими свідченнями, а також давала поради на основі Біблії, як активно жінка може брати участь у благовісті. Також вона звернула увагу зібрання на підхід, який використав Ісус у розмові із самарянкою біля криниці (Івана 4:5-42).

      Спікер заохотила сестер використовувати кожну зустріч з невіруючими як можливість розповісти їм про Христа. Вона попередила, що люди часто вестимуть мову в інший бік, але не варто піддаватися і підтримувати пусті, а інколи навіть і руйнівні розмови; слід вислухати, а потім повернути розмову в русло благовістя: «Якщо ми хочемо, щоб люди пізнали Господа, наша розмова повинна бути саме про Нього».

      Місіонерка нагадала про дві найбільші радості у житті християнина: перша – впевненість у тому, що твоє ім’я записане у Книзі життя; і друга – від того, що ти привів когось до Христа, і тепер його ім’я також записане у Книзі Життя. «Приводьте людей не для того, щоб розповісти, якою доброю є ваша церква, приводьте людей, щоб розказати, який добрий є Господь», – закликала промовиця. Вона наголосила, що життя християн повинно бути сповнене добрих справ, через що інші почнуть славити Отця Небесного.

      Наприкінці зустрічі організатори порадували сестер маленькими, але приємними подарунками – насінням незабудок, щоб кожна учасниця конференції, посіявши ці квіти ніколи не забувала про любов Божу до неї і про важливу місію, яку християни повинні виконувати, живучи на цій землі.