Воскреслий розум
«Що для мене у воскресінні Твоєму, Господи?» Замість традиційних пасхальних штампів пропоную поміркувати, а й справді, що — окрім гарної української традиції з крашанками та святковим хлібом — що ще стоїть за знаменитою фразою «Він воскрес!»?
Для усіх, хто підкорений страху смерті, воскресіння Христа — це перемога над владою смерті! «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1Кор.15:55). Для тих, хто втратив надію, воскресіння — це відродження до живої надії, яка дає право на нетлінну спадщину (див. 1Петр.1:3,4). Для садукеїв та атеїстів сучасності воскресіння Христа — доказ правдивого суду Божого у майбутньому (див. Дії 17:31). Для дванадцяти учнів зустріч з Воскреслим призвела до надзвичайного просвітлення їхнього розуму. Це можна назвати воскресінням розуму для пізнання і розуміння Писання.
Цікаво виходить — можна ходити за Христом, можна чуда творити Його іменем, можна заявляти: «За Тебе, Господи, я і на смерть готовий!» — і в той же самий час мати закритий розум! До речі, це проблема не тільки апостолів Христових, це проблема багатьох наших сучасників, у тому числі й служителів церкви. Ця проблема вирішується під час особистої зустрічі з Воскреслим. «Тоді…» — під час зустрічі з розгубленими учнями Син Божий відкрив, воскресив до пізнання розум Своїх послідовників. Ключем, що відкриває закриті серця, закритий розум, було Слово. «І сказав Він до них: так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих…» (Лк.24:46).
Це було зрозуміло — ось Він, воскреслий, живий, Сам, особисто звертається до них. Сперечатися було б безглуздо. Проте це була тільки частина істини. Друга частина, не менш вагома, була в цьому: «…і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши» (Лк.24:47). Але й цю, другу частину божественного відкриття просвітлений розум учнів сприйняв як належне: «І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм…» (Мр.16:20).
А тепер — як зі мною? Христос воскрес? Христос воістину воскрес! Це аксіома, це моє, наше оновлене серце й життя, це свято, зрештою, і тому я поспішаю до храму! А як щодо другої частини слів Христа — про те, щоб «проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх»? Тут усе набагато складніше. Іноді складається враження, що в багатьох християн відкрита тільки та півкуля мозку, яка відповідає за емоції та почуття. Та, яка відповідає за динаміку, рух, мову, за ідею Христову — зробити Його ім’я відомим до краю землі — перенесла духовний інсульт і практично бездіяльна.
Підведемо короткий підсумок. Син Божий вважав за потрібне Своїм Словом відкрити розум апостолам для сприйняття Писання і практичного втілення Його задуму. У дні святкування світлого Христового воскресіння, чи не варто нам проконсультуватися із Тим, Хто сказав: «Я — лікар твій», на предмет відповідної реакції нашого розуму на наказ: «Ідіть і проповідуйте Євангелію аж до краю Землі»? Яким був би заключний діагноз?
«Ми знаємо, — констатує один з тих, кому Христос відкрив розум, — що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого…» (Ів.5:20). Це, справді, майже за межею розуміння: мати відкритий розум — означає втратити його і стати «безумним ради Христа».
Отже, щиро вітаю всіх місіонерів, жертводавців, молитвеників — усіх, хто небайдужий до справи поширення Царства Божого на землі — із воскресінням Христовим! Христос воскрес! Воістину воскрес! І ми воскресли в Ньому і розум наш також!
You might also like
Справжнім політиком людину роблять глибокі переконання і принципи, які вона готова відстоювати навіть ціною власного життя
Усі ми добре знаємо, що відбувається в нашій державі і дуже часто чуємо слово, що викликає у нас негативні емоції, слово – «політика». Дозвольте мені, як представнику Церкви, висловити думки відносно цієї теми.
Політика – це, насамперед, побудова відносин між людьми, відносин між країнами. Справжнім політиком, здатним гармонізувати ці відносини, людину повинні робити глибокі переконання і принципи, які вона готова відстоювати навіть ціною власного життя. Якщо політичний діяч не впливає на відносини між людьми, не робить їх кращими чи чистішими, не стає прикладом для свого оточення та носієм високоморальних принципів – то це не політик, це політикан.
Cвяті незаступники, або Моя хата скраю
Скільки стріл та списів було зламано в суперечках християн щодо заступництва так званих «святих». Хтось справді вважає окремих героїв віри за святих заступників, які є своєрідними посередниками між Богом та людьми, хтось авторитетно заявляє, що це не біблійна практика. Не будемо встрявати у суперечку, про це сказано вже дуже багато і ми нічого нового не додамо. Краще поговорімо про «святих незаступників». Так, виявляється, є і такі.
Свидетельство веры!
“Бог наш, Которому мы служим, силен спасти нас от печи, раскаленной огнем, и от руки твоей, царь, избавит. Если же и не будет того, то да будет известно тебе, царь, что мы богам твоим служить не будем и золотому истукану, которого ты поставил, не поклонимся”. (Даниила 3:17-18)
Когда трем друзьям Даниила было приказано поклониться золотому истукану царя Навуходоносора или быть брошенным в пылающую печь, их реакция говорит о силе веры, которую они имели. Хотя они надеялись, что Бог мог бы избавить их, но они не знали, какова будет Его воля. Однако они хотели, чтобы царь знал: что бы ни случилось, они готовы терпеть всё даже до смерти, но они не отрекутся от Бога».