Випічку для ЗСУ готують віряни церкви «Надія», що у Тарасівці на Київщині

Кожного дня брати і сестри збираються на молитву за Україну в церкві «Надія» села Тарасівка. Але на цьому внесок вірян у перемогу не закінчується: помісною громадою було організовано чимало волонтерських поїздок для підтримки постраждалих від війни. А ще вони готують випічку для захисників. Детальніше розповісти про це служіння ми попросили одного з пасторів церкви Василя Гуцала.

 – Як прийшла ідея розпочати виготовляти випічку для ЗСУ?

– У нашому селі ще з початку війни почала працювати ініціативна група людей з метою допомагати своїм односельцям, що йшли на фронт. Хтось плів сітки, хтось готував окопні свічки, хтось організовував донати на різні військові та побутові потреби, а також час від часу давали клич приносити та готувати різні страви. Волонтери з нашої церкви запропонували й собі включитись у цю справу. Ми вирішили зібрати сестер та й сові зробити пробну акцію. Вдалося!

Щоб ініціатива була максимально ефективною і працювала на добре імʼя церкви, пастори зустрілись зі старостою села й обговорили всі умови співпраці, а наші сестри стали активно готувати різні страви, які передавали на фронт.

– Яким чином передаєте воїнам?

– При сільській раді працює волонтерська організація, яку координує староста села Вікторія Бесарабець. Це волонтери, які з певною періодичністю їздять в різні точки, де знаходяться бійці з нашого села, вивчають ситуацію, їх потреби й запити, та інформують всіх тих, хто долучається до приготування страв. Церква активно долучається до цього процесу: готуємо та привозимо все в означений день та час на територію сільської ради. Звідси ці продукти розподіляються порційно і волонтери везуть в різні точки на фронті.

– Що саме випікаєте? Чи вже вивчили, що найбільше смакує нашим бійцям?

– Найчастіше наші сестри роблять різного виду випічку: пироги, коржі, тістечка, штрудлі, кекси. А також різні солоні страви: домашню ковбасу, голубці, вареники, біляші, чебуреки, котлети.

Асортимент досить великий і багато залежить від того, хто керує бригадою, яка пече, бо в кожного є свої кулінарні здібності та особливі рецепти. Таких бригад у нас є декілька, і вони дуже завзято працюють, так би мовити, з душею готують їжу воїнам, що великою ціною захищають нашу землю.

Треба сказати, що військові цінують будь-яку домашню їжу, важко виокремити щось специфічне, нам про це не кажуть, але завжди висловлюють щирі подяки людям за їх турботу та увагу.

До речі, разом з їжею ми постійно додаємо різні християнські брошури та й сама староста села спонукає нас це робити та власноруч розкладає їх по порціях з різною їжею.

– Щоб готувати у великих кількостях, потрібне обладнання, у вас воно було чи довелося придбати?

– Більшу частину кухонного обладнання ми мали, але коли стали готувати м’ясні страви, їх потрібно було заморожувати, щоб довезти до фронту. І ось тут ми зіштовхнулись з проблемою – у нас не було достатньо місця в морозильній камері невеличкого холодильника. Треба було купити нову морозильну камеру чи більший холодильник. Були й інші потреби та на той момент не було потрібних коштів. Тому ми кинули клич по людях, у тому числі в діаспорі, з проханням долучитись до збору коштів.

Тоді  Бог особливо використав одну американку українського походження, бабусю 74 років, яка ще вміла говорити старою українською мовою. Вона сама знайшла нас, почувши про ці волонтерські ініціативи й поцікавилась яка ціна холодильника і в результаті сама повністю оплатила придбання навіть не одного, а двох великих холодильників. А оскільки таким чином ми зібрали більше коштів, ніж планували, то змогли придбати ще додаткове обладнання для нашої кухні.

– Хто найчастіше збирається для того, щоб готувати випічку та страви?

– Це наші сестри разом зі своїми дочками різного віку. Як я вже сказав, ми маємо кілька бригад і вони по черзі готують різні страви. Пакувати приходять інші сестри й брати, щоб замінити зміну втомлених волонтерів. На кожній коробці залишаємо етикетку з інформацією про нашу церкву, QR-код із посиланням на церковну сторінку, словами подяки й підтримки нашим захисникам.

Охочих готувати їжу інколи більше, ніж потрібно, тому сестри домовляються про черговість.

– З якими труднощами довелося стикнутися під час цього служіння?

– Коли ми лише розпочали готувати їжу, то хвилювання зосереджувались навколо бюджету – де брати кошти на продукти? Але кожного разу, коли пропонували людям долучитись, отримували достатньо коштів. Тому кожна акція фінансувалась виключно волонтерами.

Інколи, коли ми просто робили оголошення, було складно знайти волонтерів для приготування їжі. Але помітили, що коли пропонували людям особисто, завжди знаходиться достатньо волонтерів. Тому, якщо брати загалом, ми не мали якихось особливих труднощів – усі питання з Божою допомогою вирішувались і ми рухались далі.

Ці волонтерські ініціативи допомогли нам побудувати ще більш дружні стосунки з владою села та з нашими односельцями.  Також спонукати людей церкви до активної праці задля наближення нашої перемоги. Робити добро – це наше покликання і спосіб практичного євангелізму.

Вадим КОРОЛЬЧУК.