Відвідування клубу Sunshine врятувало батьків «сонячної дитини» від розлучення

Сьогодні, 21 березня – День людей з синдромом Дауна. Певною мірою це значуща дата для служителів клубу Sunshine, що працює при Центральній церкві УЦХВЄ в м. Івано-Франківську (костел). Клуб регулярно збирає діток на заходи, останній з яких відбувся 10 березня. Малюки у формі квесту дізнавалися цікаву інформацію про Україну, брали участь у вікторині, ласували смаколиками. Батьки обговорювали, як виховувати патріотизм у дітей та ділилися свідченнями про внесок у перемогу. Кожна дитина зробила на згадку жовто-блакитне серце та отримала в подарунок пазл із зображенням України.

Більше про діяльність клубу Sunshine, його мету та основні цілі – в інтерв’ю з його засновницею, Анною Бабійчук.

– Анна, скажіть, у чому особливість діток, яким ви служите?

– Найперше в тому, що вони не є прийняті суспільством. Не всі люди знають як себе поводити з ними. Але з кожним роком спостерігається прогрес в тому, щоб допомогти людям, в кого є дітки з інвалідністю.

– Чому дітей з синдромом Дауна називають дітьми сонця?

– Мабуть, тому що вони такі радісні, багато посміхаються, теплі, позитивні, біжать обійматися, випромінюють сонечко. Вони завжди з розпростертими ручками, як промінчики сонця.

– Наскільки особливі діти здатні пристосуватися до самостійного життя?

– Зазвичай це не можливо. Завжди потрібен хтось, хто може підстрахувати, допомогти. Хоча бувають випадки, що такі люди працюють на роботі, мають професію, стають моделями чи знімаються в кіно.

Часто батьки особливих діток переживають за їхнє майбутнє, а що буде, коли їх не стане… І Церква виступає тим гарантом, який завжди буде поряд і продовжить піклуватися про дитину.

– Як поводити себе, коли на дитячому майданчику бачиш маму з особливою дитиною? Привітатися? Запропонувати допомогу? Чи ніяк не реагувати?

– Насправді все просто. Треба ставитися так, як би хотіли, щоб ставились до нас. Така мама дуже хоче прийняття, спілкування, тому правильно буде підійти, посміхнутися, запропонувати погратися разом.

– Як навчити своїх дітей правильно ставитися до особливих діток?

– Треба пояснити їм, що дітки трішки по-іншому сприймають світ, але теж хороші, вміють гратися, хочуть дружити. З ними теж можна обмінюватися іграшками, вони не хворі, не заразні, просто інші. Їм треба трохи більше допомоги в грі, пояснень і більше терпіння.

– Що ви можете порадити батькам, у яких особливі дітки?

– Не боятися. Прийняти це. Не ховатися, не замикатися в собі. І, наскільки можливо, допомагати соціалізуватися у світі. Любити та не боятися відстоювати права своєї дитини. Вона має право на все те, що і нормотипові діти.

– Як народилась ідея створення клубу для сонячних діток?

– Все почалося з моєї сестри. На той час їй було 18 років. Я не бачила, щоб хтось в церквах робив щось для таких дітей чи людей взагалі. Вони не брали участь в подіях для всіх дітей, ніхто ними спеціально не займався. Ми дізналися, що в Хмельницькому є сім’я, яка служить таким діткам, зустрілись з нею і вирішили теж розпочати у своїй церкві це служіння. Я дала оголошення, що набираємо сім’ї, в яких є діти з інвалідністю для змістовного проведення часу і вже за пів години було набрано заплановану кількість людей. Так і з’явився клуб Sunshine.

– Який посил несе клуб? Він працює на волонтерських засадах? Маєте спеціалістів в роботі з особливими дітками?

– Клуб має п’ять локацій, де окремо діє програма для дітей, для батьків і для всіх разом. Діти поділені за віковими категоріями, мають різні активності, майстер-класи, ігри, руханки та ще багато всього. Це місце для розвитку дітей, відпочинку батьків і місце, де батьки вчаться ще більше допомагати своїй дитині.

– Скільки часу функціонує клуб? Як часто відбуваються зустрічі та хто може приходити на них?

– Клуб функціонує вже три роки. Ми не ставимо вікових обмежень, зараз маємо діток від 4 до 26 років. А були й ті, кому вже 35.

– Чи є якісь особливі результати в діток після систематичних відвідувань клубу? Як батьки сприймають клуб?

– Діти краще соціалізуються. Вони краще розуміють себе, свої потреби. А батьки мають можливість трошки відпочити. У нашій команді служить 33 людини, не всі з церкви, є просто студенти-волонтери, то вони кажуть, що такої атмосфери, як у нас, не бачили ніде.

Маємо один чудовий відгук, клуб відвідує сім’я, яка була на межі розлучення, коли вперше прийшли до нас. Але вже як потім вони свідчили, після побаченого і почутого у клубі, після читання Біблії, проголошення сімейних цінностей, продовжили досліджувати Біблію вдома і зберегли сім’ю, вони досі разом і виховують свою особливу дитинку.

– Чи є різниця між тим, як сприймають дітей з особливими потребами люди, які знають Бога і невоцерковленими люди?

– Насправді різниця невелика. Всі люди вміють любити та робити добрі справи. Нам любов дає Бог, то лише в цьому нам легше. Любов не рахує хромосом.

Надія ФІЦИК.