Етапи духовного зростання опановувала молодь на Житомирщині

«Ти добре зробив, що прийшов!» (Дії 10:33) – саме такою була тема молодіжної обласної конференції, що відбулася 16 грудня у Церкві «Слово Віри», що у Новій Боровій на Житомирщині.

Попри тривоги, складну дорогу та мороз, на конференцію приїхало близько 170 молодих людей, щоб разом прославити Бога та навчатися.

Розпочав зустріч старший пресвітер Іван Фещенко, який поблагословив присутніх та представив першого спікера Маркіяна Клепача, молодіжного лідера з Львівщини. Він поділився роздумами на тему: «Хто я перед Богом? Або який мій духовний вік?».

«Перший духовний вік – немовлята: все, що вони роблять це ростуть (по суті нічого серйозного). Другий вік – дитячий, такі люди в церкві не беруть на себе відповідальності, але завжди бажають привертати до себе увагу. Наступний етап – юнаки, вони вже мають силу протистояти спокусам, і до них можна звертатися за допомогою. Етап зрілості – мужі, означає людей (незалежно від їх віку в паспорт) відповідальних, вірних, розсудливих, духовних», – підкреслив Маркіян Клепач.

Чи погодилися б ви бути слугою? Свідомо служити Богу і людям. На п’ятому місці духовного віку спікер виділив «слуга». Бути слугою – це наслідувати Бога, слуга не соромиться бути найменшим, щоб стати найбільшим.

Наступний етап по-особливому відгукується у наш час – це Воїн. Той, хто попри страх продовжує іти, той, хто здатен переносити труднощі та тягарі заради інших, хто здатен терпіти біль. Він боїться, але переборює свій страх заради вищої цілі.

Останній етап, який може викликати багато запитань, – це раб. Але для нас християн має бути за честь стати рабом Божим. Це дуже унікальне звання, але ми маємо прагнути до нього. Чому? Та тому, що людина, яка справді розуміє, що Бог за неї помер, все своє життя абсолютно добровільно і повністю віддає Йому. Якщо ти любиш Бога по-справжньому, то скажеш: «Ісус, далі без тебе я не хочу».

Кожен мав можливість подумати на якому етапі духовного розвитку є зараз він. І на завершення брат Маркіян додав: «Щоби не сталосяь, намагайтеся рости стабільно і крок за кроком. Бог завжди поруч, щоби не сталося».

Співом під час конференції служила група з Церкви «Слово Віри». Вони приводили молодь до поклоніння та прославлення Величного Бога.

Наступним спікером на конференції був Віталій Марченко, пастор Церкви із Запоріжжя. Тема його проповіді була «Слова і вчинки». «Називатися – це ще не означає бути. Говорити – це не значить робити. Лише по вчинках, тобто плодах, люди можуть зрозуміти, хто ми є насправді» – підкреслив спікер. Він виділив дві площини вчинків: особисту (наші здібності, час і бачення) і колективну.

Насамкінець провели лотерею, а також учасники мали час на те, щоб поділитися враженнями та відгуками про конференцію.

Анастасія Кузнєцова.