При Підволочиській церкві на Тернопільщині відкрився прокат медичного обладнання

На території Дому молитви церкви ХВЄ в селищі Підволочиськ на Тернопільщині почав діяти особливий соціальний проєкт – безплатний прокат медичного обладнання. Візки, милиці, ортопедичні матраци, електроколяски та інші необхідні речі тут можуть отримати люди з інвалідністю, ветерани та всі, хто опинився у складних життєвих обставинах.
Ініціатор проєкту, волонтер і член місцевої церкви Руслан Пеняга, кілька років служить людям з особливими потребами, допомагаючи їм продуктами та найнеобхіднішими речами. Побачивши, в яких умовах змушені жити хворі й літні люди, він зрозумів: потрібно діяти.
«Я бачив, як дехто живе в таких умовах, що не мають нормального ліжка, як люди не виходять із дому, бо немає візка. І зрозумів – ми можемо змінити цю ситуацію», – розповідає він.
Ідея запозичена у церкві в Дунаївцях Хмельницької області, яка вже успішно реалізувала подібний проєкт. Обладнання вдалося зібрати через міжнародні благодійні фонди, які привозять його в Україну. У лікарнях такі речі залишаються на балансі, а от у прокаті при церкві їх можна отримати безплатно – достатньо лише розписатися у відомості.
Люди, які вже скористалися цією можливістю, не приховують своєї вдячності. Їхні історії свідчать про те, наскільки важливою та своєчасною є така допомога.
Лілія Данилова, яка нещодавно почала доглядати за мамою після травми, дізналася про ініціативу через соціальні мережі: «Так мені пощастило, що я натрапила на ваше оголошення, вирішила зателефонувати та скористатися вашою послугою».
Для багатьох отримати таке обладнання іншим шляхом просто неможливо. Галина Луб’янецька, мама якої має інвалідність другої групи, свідчить: «У нашій поліклініці взагалі нічого не дають. Моя мама – інвалід другої групи довічно і потребує стороннього догляду».
«Я дуже вдячна цим людям, тому що вони завжди допомагають – і не тільки тут, а по всій Україні», – додає Марія Вовна, яка раніше вже зверталася до церкви за допомогою для переселенців.
Церква бачить у цьому служінні не лише соціальний, а й духовний вимір.
«Коли ми даємо людині ліжко чи візок, це відкриває двері для чогось більшого. Ми можемо прийти, провідати, розповісти про Божу любов, допомогти в інших потребах»,– каже Руслан Пеняга.
І це справді працює: через таке милосердя люди відчувають тепло християнської спільноти, а дехто може вперше почути Євангеліє.
Проєкт уже допоміг багатьом. І попереду – ще більше можливостей для служіння, більше надії та більше Божої любові в дії.
Юрій ПРИТИКА.
Вам також може сподобатися
Плід, що виростав 20 років – привітати з ювілеєм церкву ХВЄ у Тарасівці прийшла влада і сільська інтелігенція
Недільний день 18 жовтня 2015 р. видався погожим, як для середини осені. Біля молитовного дому церкви «Надія», ще з ранку було людно…
Епископ Анатолий Бескровный: «Были дни, когда мы принимали до 400 переселенцев»
Внимание всей страны, в том числе и церкви, сегодня приковано к Юго-востоку Украины. Но одно дело судить о ситуации по новостям в СМИ, и совсем другое быть очевидцем событий.
Щоденник старшого єпископа: вересень 2015
Робочий розклад Михайла Паночка у вересні був насиченим подіями. Зокрема він здійснив поїздку до Сполучених Штатів Америки, послужив у церквах на Волині, Рівненщині, Львівщині, Одещині та в інших областях України.






