У селищі Арбузинка, що на Миколаївщині, приміщення колишнього кафе реконструювали під Дім молитви

Більше року велись будівничі і ремонтні роботи, щоб колишнє приміщення кафе реконструювати під молитовний дім. З Божою допомогою місцева церква тепер отримала не тільки дуже зручний зал, але і житлові приміщення, які розташовані на другому поверсі будівлі. Другий поверх дому молитви призначений для прихистку і прожиття таких категорій людей, як безхатченки, інваліди, переселенці та особи похилого віку. Служінням і опікою такими людьми особисто займається і керує більше десяти років пресвітер місцевої церкви Сергій Турко.

«Місце, де можна побачити Ісуса»

Урочисте відкриття і посвячення Дому молитви відбулось у суботу 19 листопада. На свято з’їхалися  служителі і гості з інших церков. Почесним гостем на зібранні був старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко.

 Служіння розпочалося натхненим співом хору гімну «Вірую». Першим привітав присутніх пастор Сергій Турко. Він прочитав із четвертого розділу Євангелія від Івана, про зустріч Ісуса із самарянкою. Він зауважив, що для дітей Божих важливо мати місце для спільного зібрання в Ім’я Ісуса Христа.

«Для того, щоб поклонятися Господу нам часом достатньо і однієї кімнати, про яку говорив Ісус. Проте, Господь хоче бачити Своїх дітей разом, в єдності. Бог так вирішив, щоб на цьому місці звершалися молитви, співалися пісні для слави Господу, який створив небо і землю. Ми будемо молитися, щоб кожний, хто знаходиться тут, могли бачити Ісуса», – зазначив у своєму слові служитель.

Час сіяти, і час пожинати

Присутніми на святі були також старший пресвітер Миколаївського обласного об’єднання Андрій Свірдан та його заступник Віктор Павлишин.

Андрій Свірдан розповів історію започаткування та зростання церкви в Арбузинці. Він нагадав місце із Псалму 125: «Хто сіє із сльозами, будуть повертатися несучи снопи в руках своїх».

«Був час сіяння, непогоди, незнання багато в чому. Сьогодні – радість, в тому числі – урочисте відкриття Дому молитви, а також притулку для бездомних та інвалідів» – наголосив старший пресвітер.

Особливі привітання звучали для будівельників, які керували будівельними і ремонтними роботами. Кожному з них був вручений пам’ятний подарунок – Біблія.

Подяка від місцевої влади

На захід також завітала заступник мера місцевої громади, яка привітала присутніх із святом. Вона висловила подяку пресвітеру церкви за надання прихистку для соціально-незахищених верств населення і побажала успіхів у подальшій праці. Їй також була вручена в подарунок Біблія.

Впродовж служіння співом служили хор із Церкви Божого Спасіння м. Первомайськ, а також сольні виконавці і співаючий гурт.

Словом служив також заступник старшого пресвітера Віктор Павлишин. Він привів у приклад Неємію, який незважаючи на перешкоди і погрози будував стіни Єрусалима, і не зупинявся. Так само і народ Божий не піддається і не має піддаватись впливу різних загроз. «Незважаючи на карантин, а потім і війну церква в Арбузинці продовжувала будувати молитовний дім. На Божий народ не впливають вітри, а впливає те, що приходить від Господа» – наголосив служитель.

Церква – вибрані люди, а не будівля

Михайло Паночко виголосив центральну проповідь і закликав до молитви за посвячення молитовного дому. У проповіді він говорив про три функції або призначення церкви. За основу він взяв текст із 16 розділу Євангелія від Марка, де Ісус дає повеління Своїм учням йти по всьому світу і проповідувати Євангеліє. Старший єпископ наголосив на тому, що церква – це вибрані люди, а не будівля. «Церква не спасає. Церква має призначення світити добром, бути сіллю для землі і проповідувати про Того, Хто спасає» – зауважив єпископ.

Після проповіді служителі Андрій Свірдан, Віктор Павлишин та Сергій Турко разом із старшим єпископом звершили молитву за посвячення Дому молитви. Звершувалась також молитва за Україну.

Після святкового зібрання усі присутні були запрошені на обід і спілкування.

Віримо, що новий Дім молитви в Арбузинці буде наповнюватись людьми, які чутимуть проповідь Євангелія, бачитимуть добрі справи віруючих людей і приходитимуть до Христа.

Богдан Свірдан.