Церква в Борбині на Рівненщині відзначила 100-літній ювілей та завершення реконструкції Дому молитви

Особливе свято відзначила 29 жовтня церква ХВЄ с. Борбин, що у Млинівському районі на Рівненщині. Святкували День подяки Господу та завершення реконструкції Дому молитви, яке припало на 100-річчя заснування церкви.

Поділяти радість свята приїхали сотні людей, тому зала оновленого Дому молитви не могла вмістити усіх охочих. Серед гостей були служителі, вихідці з Борбина, представники влади.

Зібрання розпочав пресвітер місцевої церкви Василь Кудрик, який попросив Божої присутності на хід служіння, поділився 64-м псалмом з Біблії. Брат пригадав декілька епізодів зі свого життя, в яких бачив Господні чудеса та повів присутніх у молитві подяки – за хліб, за воду, за благословіння.

Регіональний служитель Микола Свірчук підняв тему пошани до Бога. Опісля побажання висловив старший пресвітер Острозького району Петро Цинко. Короткі проповіді гостей чергувалися співом хору, гурту, сольних пісень.

День подяки – хороша традиція в євангельських церквах. Про це сказав народний депутат України Віктор М’ялик, зазначивши, що навіть подав в Раду законопроєкт про відзначення Дня подяки на державному рівні. На його думку, це дуже важливо для українського народу.

Шлях у 100 років, який пройшла Борбинська церква, був непростим. Чимало людей загинуло за ім’я Господа, терпіли страждання, наруги та насмішки. Однак це було тим насінням, яке через роки дало свій плід.

Історія церкви в Борбині тісно пов’язана з селом Посників, у якому перші євангельські християни з’явилися ще в 1916 році. Перше ж водне хрещення в селі Борбин відбулося у 1923 році. З того часу Господь невпинно додавав до Церкви спасенних.

До дня ювілею було підготовлено історичний журнал «Пам’ятай весь той шлях…», який містить ілюстровану історію борбинської церкви.

Від дня заснування й дотепер церква мала 9 пресвітерів: Григорій Данилович Кудрик роки служінь (1928-1960), Савелій Йосипович Боярчук (1960-1967), Володимир Аристархович Хараченко (1968-1975), Григорій Трохимович Полицяк (1970-1975), Леонід Савелійович Боярчук (1975-1985), Михайло Миронович Величко (1985-1990), Василь Павлович Кудрик (1990 – й дотепер), Анатолій Петрович Синюк (2006-2009), Павло Володимирович Гульт (з 2018 року).

Церква активна у праці милосердя, допомагаючи людям, які постраждали від війни. Лише за короткий час віряни виготовили понад 1000 банок тушонки зі свинини та яловичини, приготували овочеві консерви, заготовили свіжі овочі, які періодично доставляються на Схід.

«У селі Борбин проживає 1050 людей. Від початку повномасштабного вторгнення ворога дехто виїхав, але зараз повертаються назад. Хотів би подякувати церкві, за активну допомогу постраждалим людям. Дуже багато було відправлено продуктів на Південь, Схід країни», – говорить староста Уїздецького старостинського округу Анатолій Троцюк.

Єпископ Микола Синюк, який є вихідцем з цієї громади, згадував чимало цікавих подій із життя братів та сестер, односельців.

«Особливий день у моїй рідній борбинській церкві. Зараз я подумки згадую тих братів і сестер, які йшли попереду нас, хто першими сіяв Слово Боже на теренах нашого краю. Можемо з впевненістю сказати: межі наші пройшли по прекрасних місцях! Хоч не завжди було легко, ніколи доводилося робити зібрання на подвір’ї, бо двері будинку були під замком. Але Ім’я Боже продовжувалося славитися! Це оригінальне село, воно подарувало багатьох служителів, єпископів, пасторів», – згадує єпископ.

На закінчення зібрання старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Коток подякував Господу за Дім Божий і за вірян у Борбині.

«Дякуємо Богу з цю церкву, яка має столітню історію. Таких церков на Рівненщині є чимало і ми радіємо цим. Усвідомлюємо, віримо і проголошуємо: Бог благословив і ще благословить Рівненщину багатьма спасенними людьми та багатьма церквами», – підкреслив Олександр Адамович.

Для усіх присутніх, а це більше тисячі людей, місцева церква приготувала обід. Там теж лунали пісні, гості спілкувалися між собою.

Старший пресвітер церкви Василь Кудрик подякував усім, хто доклав свої зусилля в проведенні будівництва та організації свята: «Немалий відрізок часу пройшла наша церква. У житті бувало різне: як низини, так і висоти. Церква переживала гоніння, переслідування. Багато людей з церкви роз’їхалися по різних країнах, вітаю їх також, адже тут є їхній вклад. Ми дякуємо Господу за врожай, пройдений час, завершення реконструкції комплексу. Велика праця була звершена, і нині радіємо її результатам».

За всі досягнення церква дякує Богові, знаючи, що це Він провадив її Своєю сильною рукою. Христос побудував Церкву, яку навіть ворота пекельні не здолають! І громада в Борбині є частинкою цієї славної, могутньої, непереможної Церкви!

Олександр ГЕНІШ