20 квітня – День вдячності волонтерам. Вітаємо всіх причетних!
Коли наша медійна команда готувала цю добірку з волонтерськими відео з різних областей України, подумалось, що добре було б у цьому місці згадати про когось з біблійних волонтерів (цікаво, хто перший спаде на думку вам?) Мені пригадався маленький єврей, який, мандруючи за Ісусом, через натовп, ймовірно, мало що міг зрозуміти, і вже точно мало що бачив. Але, коли почув про потребу в їжі, підійшов і віддав свої припаси – п’ять хлібів і дві рибки. Потім було чудо нагадування п’яти тисяч… Так воно працює і до сьогодні: те мале, що ми приносимо Ісусу, Він благословляє і робить великим.
Кожен з героїв наших відео, вже опублікованих на facebook.com/PentecostalUkraine і тих, що з’являться найближчим часом, знають цей принцип і застосовують у своєму житті. Звичайно, за 2-3 хвилини не розкажеш усього, що роблять наші волонтерські команди. Утім, дякуємо їм. І молимось про кожного волонтера, котрого ви знаєте.
Від початку повномасштабного вторгнення Господь поклав на серце пасторові Сергієві Земляному та іншим братам і сестрам у харківській церкві «Шлях до Неба» почати активно волонтерити, вони на той час стати місіонерами для всіх, хто залишився в Харкові.
А останні пів року команда щотижня активно допомагає нашим військовим, відвідуючи їх у госпіталі.
«Молимось і благословляємо тих, хто підтримує наше служіння і, таким чином, у цей час є поряд з нами», – каже Сергій Земляний пастор церкви «Шлях до Неба» в м. Харкові.
***
Володимир Ковальчук, служитель церкви з м. Сокаль, що на Львівщині, почав волонтерити від початку повномасштабного вторгнення.
«Суть нашої праці – допомога армії та нашому народу у цей складний час. Ми допомагаємо ЗСУ – доставляємо машини та все необхідне, що можемо дістати. Також допомагаємо ВПО в адаптації та облаштуванні побуту. Нещодавно отримали від американських друзів три реанімобілі й у крайній поїздці доправили їх військовим», – каже волонтер Володимир Ковальчук.
***
«Волонтерство – це вияв нашого ставлення та любові до людей. Коли в тяжку хвилину ти відчуваєш, що люди потребують допомоги, ти не можеш стояти осторонь», – каже Микола Фурман, пастор церкви «Благодать Христа, Озерна» з м. Хмельницького.
За його словами, найважче у волонтерській справі – це бачити очі людей, які втратили домівки, а, певною мірою, втратили й надію. Підкріпити, підсилити цю надію – наше завдання християн-волонтерів, переконаний пастор.
«Після війни багато буде знедолених – людей втраченої віри та надії. Тому нехай Бог допоможе християнам-волонтерам завжди буди напоготові. Щоб стати братом, рідною людиною для усіх людей, не зважаючи на стать, расу чи деномінацію. Хай Бог допоможе завжди наслідувати приклад залишений нам Ісусом Христом» – говорить Микола Фурман.
***
«Я вірю в перемогу, тому й займаюся волонтерством, допомагаю людям, чим можу» – каже пастор Олександр Ренкас з Дніпра.
З початку повномасштабної війни Олександр з командою з церкви почав допомагати людям різними способами: перевозили біженців, одягали їх, готували продуктові набори, допомагали солдатам, чим могли.
На сьогодні активно продовжують надавати допомогу людям у прифронтових районах Сходу і Півдня України.
«Підтримуйте, моліться і допомагайте, щоб Україна була сильною», – закликає Олександр.
***
Олександр та Олена Жежер, сім’я волонтерів, служать у церкві «Еммануїл», в місті Городище на Черкащині.
«Ми щомісяця відвідуємо будинки для літніх людей, які знаходяться в нашій громаді. Співаємо християнські пісні, проповідуємо Євангеліє, а після роздаємо подарунки», – розповідає Олександр Жежер. Літні люди чекають такі зустрічі з нетерпінням.
***
Можливо, хтось вважає, що тільки у прифронтових та звільнених територіях є найбільша потреба у волонтерах. І це так, але й в тилу їхня праця теж дуже важлива і цінна.
На базі Центральної церкви УЦХВЄ м. Івано-Франківськ діє Денний центр для діток ВПО. Там волонтери працюють з дітьми різного віку та соціального статусу. Надають психологічну і матеріальну допомогу, навчають читати й писати, готують до школи і допомагають соціалізуватися в новому місці, в нових обставинах і з новими людьми.
Турбота про діток – теж один з найважливіших аспектів для розвитку сильної держави. Бо діти – майбутнє України. Навіть не так, діти – вже її сьогодні.
Про історію Даніка зі слів директора Денного центру, Світлани Черняк, у відео…
Далі буде.
