«У Церкві хтось пройде війну й укріпиться, виросте, а хтось зламається» – Олександр Попчук

Апостол Павло починав свої Послання фразою «благодать вам та мир». Тема миру і війна стала основною у нашій розмові з директором Департаменту благовістя УЦХВЄ Олександром Попчуком.

– Олександре Івановичу, питання, можливо, сакраментальне, але все ж таки: чому в Україну прийшла війна?
– Ще можна запитати чому прийшла старість, або зима, або чому прийшли ознаки останнього часу? Війни – це одна з ознак останнього часу, що прийшов на землю. Нам випало жити та служити Господу в цю пору, допомагати людям навертатися до Бога, звільнятися від гріхів, демонів та хвороб.
Ми маємо сьогодні не тільки війни, а й такі ознаки останнього часу як військові чутки, складності, хвороби, землетруси, всілякі знамена на небі, на Місяці, на зорях, серед людей. Біблія відкриває нам їх цілий список.

– Які зміни відбулися у вашому служінні після повномасштабного вторгнення росії?
– Скажу так. Я в служінні понад тридцять п’ять років, і багато чого залишив, щоб бути служителем Христовим, мати час на молитву і допомогу людям. Робив і роблю це попри виклики: чи то бідність (був час, коли не мав транспорту, ходив пішки або їздив на велосипеді), чи то пандемія, чи повномасштабна війна в країні.
Зрозуміло, що події останнього року вразили весь народ України. Проте вони й показали хто є хто. Ми продовжуємо працювати на Божій ниві й добрий Бог нам допомагає.

– Головні уроки, що ви отримали за час війни?
– Один з найбільших уроків – ще більше розуміння, що всі ми на землі тимчасові. Рано чи пізно все закінчиться, в одну мить доведеться все залишити. Тому вічні цінності (спасіння душі) набагато важливіші, ніж цінності земні. Ми нічого не принесли у цей світ, тим паче нічого не візьмемо, тому наша справа – бути тверезими у вірі, активніше служити для Бога.
Час потрясінь допоміг виділити пріоритети, показав головне і другорядне. Треба жити для Бога, старатися більше привести до Нього людей – ось це є головне.

– Які методи євангелізації, за вашими спостереженнями, найбільш ефективні в умовах війни?
– Ефективним при проповіді Євангелія завжди (незалежно чи добрий це час, чи складний, чи дуже важкий), було соціальне служіння. Годувати, одягати, приймати, допомагати, надавати медичну допомогу… У багатьох церквах після зібрання ми роздаємо одяг, хліб і до хліба. Соціальне служіння є супутником благовістя. Раніше ми це робили менше, а прийшла війна, тоді почали робити набагато більше.
Залишивши деяку зарозумілість, ми просто, як в часи Ісуса Христа, ідемо до людей – від хати до хати, десь по підвалах, розбитих квартирах, до переселенців.

– Які поради для місіонерів і служителів благовісників ви даєте сьогодні?
– Усі події, потрясіння, які приходять в наше життя, роблять свою роботу. Єдина порада – стати ближчими до Бога, освятитись. Це означає більше сповнятися Духом Святим, більше вивчати Писання, бути активним у благовісті та соціальних проєктах. Вважаю, що у важкий час служитель має віддавати служінню не менше  п’ятдесяти відсотків часу. Бо духовне – це головне, а все земне – це другорядне.

– Які небезпеки підстерігають служителів сьогодні?
– Старші служителі нас вчили, що для служителя Євангелія є три великі небезпеки. Перша – це слава, бо якщо буде успіх від Бога, то буде спокуса приписати усе собі. Друга – любов до грошей. І третя – це чужі жінки (протилежна стать). Це три великі небезпеки, які завжди були, і є донині. Але у воєнний час додається ще одна небезпека – це обстріли, ракетні удари та інші воєнні дії. Можна втратити здоров‘я, сім‘ю, родину, й інше, де буває переживання та складності. Нехай Бог усіх нас збереже.

– Коли війна закінчиться, якою, на вашу думку, буде Церква?
– Зерно, щойно зібране з поля, має багато полови, сміття, камінчиків різних, тому потребує очищення. Так само і Господь на своєму току пересіває зерно, тобто свій народ, який очищається через потрясіння. Адже Церкву війна потрясла так само як і українську політику, економіку, війська. Вона показала хто є хто, багатьом допомогла діагностувати духовний стан, перевірити віру на міцність (у чомусь покаятися, щось облишити). А ще – знайти своє місце в служінні.

Думаю, що після перемоги Церква буде зміненою і набагато ближчою до Бога.
Коли їжджу Україною, бачу скільки людей навертаються до Господа, сповняються Святим Духом, звільняються від демонів, від різної біди. Люди переконуються, що Господь є Бог, і це все відкриває нам велику правду, що ніхто не може спасти, окрім Бога. Саме тому, думаю, що прийде велика хвиля пробудження. Вже зараз помітні її передвісники.

– Але ж прийдуть і нові виклики? Якими вони будуть після війни?
– У Церкві хтось пройде війну й укріпиться, виросте, а хтось впаде і зламається. Євангеліє треба одним та іншим.
Достеменно зрозуміло, що вже сьогодні фокус змістися з речей зовнішніх, як будівництво Домів молитви й т.п., на головне – порятунок людей. Зростуть ті, хто правильно налаштований, щоб служити не залежно від того, чи будуть ресурси, чи ні, чи буде велика команда, а чи лише один помічник. Дуже важливі близькі відносини з Богом, використання дарів Святого Духа, глибоке знання Святого Писання. На жаль, сьогодення показало, що у багатьох вірян досить низький рівень знання Біблії.
Ще один з актуальних викликів – це вивчення іноземної мови: англійської, можливо, для когось китайської, німецької чи французької. У цьому нам треба підтягнутися.
Крім того, служителям варто підтягнути риторику. Така пора прийшла на землю, що потрібно часом сказати слово перед керівництвом, владою, тисячами людей чи, можливо, на телебаченні. Окрім цих навичок, знову-таки, важливо мати глибокі відносини з Богом, і говорили так, щоб було що слухати, конспектувати та збагачувати свою віру.
– Нехай Бог допоможе цього досягнути  багатьом служителям. Щиро дякуємо за розмову.

Розмовляв Олег Ремінець.