“Агнець” – поезія Юрія Вавринюка / різдвяні привітання старших пресвітерів

Агнець

Хилився хлів убого. Старі рипіли двері.

Далекий гомін міста лякливо повз у кут.

Свята сім’я над сином молилась по вечері.

Осли ліворуч ясел всі збилися у гурт.

І пахло сіно полем. В кошарі спали вівці.

А в яслах — новий житель дивився перші сни.

Він був такий маленький. По глиняній долівці

Його маленькі ніжки ще й кроку не пройшли.

Спросоння посміхався, здригались злегка очі,

Як в сонного ягняти, що спало край ясел.

Вони з’явились разом, в одну годину ночі

Якраз у тій кошарі, де спав старий осел.

Мале ягня дрімало, невинне і покірне,

Не знало, що чекає його у майбутті.

Не знало, як-то доля його жорстоко кине,

Які-то перевали високі та круті.

Радіти буде сонцю, травинці між камінням,

Стрибатиме щасливо по березі життя…

Та раптом все це зникне, і вечором осіннім,

Як чорний коршун з неба, так люди налетять.

Його, невинне, чисте, пов’яжуть та без жалю

За гріх чужий як жертву у храмі принесуть…

Та ще було далеко до того зблиску сталі,

Ще поки мирно спали ягнятко та Ісус.

Не знали мати й батько, яка в них спільна доля,

Що жертвою за когось обом їм треба стать…

Вони щасливо спали. І сіно пахло полем,

І тесля ще не скоро почне хреста тесать.

Ще десь зірки в пустелі стежини прокладали

Для тих, кому відкрилось народження Царя.

Про мир небесний людям ще ангели співали

І тільки-но вставала від Якова Зоря.

Ще довгий шлях чекає на Того, Хто любов’ю

Освітить з неба людство, гріховне та німе.

…А я хреста вже бачу: на нім стікає кров’ю

Той Агнець, що на Себе гріхи мої візьме…

Юрій Вавринюк.

Різдвяні привітання

Першого заступника старшого єпископа УЦХВЄ Віталія Яцюка:

старшого пресвітера Волинського обласного об’єднання УЦХВЄ Михайла БЛИЗНЮКА

Старшого пресвітера Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександра Котка.

старшого пресвітера Черкаського обласного об’єднання УЦХВЄ Віталія Малишевського.

Старшого пресвітера Харківського обласного об’єднання УЦХВЄ Іллі Герасима:

Старшого пресвітера Київського міського об’єднання УЦХВЄ Сергія Вознюка: