«Ключ до переможного життя» шукали учасниці обласної жіночої конференції на Львівщині

«Ключ до переможного життя» шукали учасниці обласної жіночої конференції на Львівщині

Християнство – це не про безтурботність і всипаний трояндами шлях. Хоча й таке буває. Але більше – про надію і віру в долинах темряви, про мир і безпеку серед штормів і переживань.

 Про це говорили в суботу, 4 грудня, на обласній жіночій конференції церков ХВЄ Львівщини (відповідальна – Надія Потопник), яку гостинно приймала в себе церква «Віфесда» у Львові, де жіночим служінням опікується Ольга Заболотна.

Разом із Людмилою Бендус сестри розмірковували, чому в християн бувають труднощі. Частково відповідь знайшли в 11-му псалмі: «Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти… Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?».

Отже, диявол прагне зруйнувати наші основи, щоб ми опинилися в темряві і стали легкою здобиччю. Єдине місце, де ми в безпеці, – світло Божої любові. «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). І один із показників того, що ми у цьому світлі, – радість життя з Богом. Це та «повна радість», яку треба мати, коли впадаємо «у різні випробування» (Як. 1:2).

Мова не про якусь психічно неадекватну поведінку. Мова про глибинний стержень у нашому дусі, який тримає нас у човні з Ісусом, коли той човен намагаються потопити хвилі шторму.

Так, буря може заливати наш життєвий човен, але ми можемо не боятися, бо Ісус з нами, навіть якщо нам здається, що Він спить.

Іноді стаються ситуації, в яких важко знайти добро. Чому? Одна з відповідей – щоб ми навчилися приймати Божу потіху і потішати «тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих» (2 Кор. 1:3-4).

А може, таке стається, щоб ми навчилися думати про своє життя не земними, а вічними, небесними мірками. Бо все земне, яким би поганим, а чи прекрасним воно не було, колись закінчиться. І насправді воно дуже коротке. А вічне – вічне. І всі хворі діти там будуть вічно здоровими. Усі засмучені – вічно щасливими.

Богові важливіше наше вічне спасіння за наше земне благо! Тому все, що Він допускає, для нас справді добро, якщо таким зараз і не виглядає.

І ключем до переможного життя можна вважати пораду з 16-го псалма: «Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний! Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!» (Пс. 16:8-9).

Клайв Льюїс писав: «Хвала і радість – смисл буття». А в чому наш смисл?

Previous Капелани нагородили бійців медалями «За оборону рідної держави»
Next В Іспанії  служителі українських церков ХВЄ вдосконалили структуру об’єднання та обрали регіональних служителів

You might also like

Місіонерство

«Від Церкви, яка має відділ місії – до місійної Церкви» – нотатки Другої стратегічної конференції УЦХВЄ

26–27 березня 2025 року у Рівному відбулася Друга стратегічна конференція

Новини

Як вийти із пригнічення та жити далі розмірковували сестри на Харківщині  

18 лютого пройшла перша за час війни  сестринська зустріч Богодухівського

Новини братерства

«Сто років тому в Україні розпочався потужний рух, основу якого було закладено в день П’ятидесятниці» – Михайло Паночко

Урочиста Академія з нагоди 100-річчя п’ятидесятницького пробудження в Україні відбулася