Що робити, коли не знаєш, що…?
Почнемо із зворотнього: що робити, коли багато справ? Пригадую одного старшого чоловіка, який давав таку пораду: «коли маєш сім робіт на день, то дві зроби, а п’ять залиш… – і після паузи – за все життя дуууже багато роботи залишиш…» Проте, його філософія праці була скоріше всього жартом, оскільки своє життя закінчив на полі, йдучи за плугом…
А тепер про те, що робити, коли не знаєш що… Подібне трапляється і ніхто з нас не виняток. Так буває: ситуація, момент, обставини…, що там ще впливає на нашу вимушену зупинку???
Погодьмося – ми готові багато віддати за одну єдину пораду – що робити, що далі??? До речі, про подібне вголос не говоримо. Чому? Щоб не видаватися слабаками, адже у нас усе ок! Аварійку, як правило, не вмикаємо – просто призупиняємося на узбіччі і не реагуємо на тих хто мчить мимо нас, ніби маючи ціль… Так що далі?
— Господи, що мені робити…? — це молода людина до Христа з питанням. Насправді, юнак знав що і як робити, і навіть мав успіх та матеріальне благополуччя. (Мт. 19-16)
Питання «що робити» як правило, стосується не роботи, як такої, а глибокого внутрішнього пошуку себе, нового одкровення від Бога, чіткого бачення цілі.
— Господи, що накажеш мені робити…? – це Савл по дорозі у Дамаск із конкретною ціллю. Він знав, що має робити, листи-доручення при ньому але…, що маю робити? (Дії ап.9-6)
— Я йду ловити рибу – це апостол Петро. Ціла ніч тяжкої праці. Марно, жодної рибки… Він знав, що робити?
— «Що робити?» — це письменник-філософ Чернишевський у пошуках відповіді на одвічні питання внутрішнього, духовного запиту.
26-й президент США Теодор Рузвельт для себе це питання вирішував так: «роби, що можеш, з тим, що у тебе є, там, де ти є…»
Варто закидати невода, навіть тоді, коли риба не ловиться. Ніч невдалої рибалки всеодно закінчиться, а на березі Хтось вже розпалив багаття, гукає до стомлених невдачею рибалок…
Не можеш йти по воді – кидайся у хвилі й пливи. Це ти точно зможеш. На березі Христос….
Що робити???
You might also like
Марія біля гробу
Холодний камінь тиснув важко груди І бовваніла скеля, як мара.
О ЧУВСТВЕ ДОЛГА
Мое поколение воспитывалось советской идеологической школой в духе беззаветной преданности партии, любимой Родине, Советскому Союзу. Чувство долга возвышалось в ранг некоторого «религиозного чувства», как-то: священный долг – защита своей Родины от врага.
Бродить привид по Європі. Ще одного «ізму»
Ті, кому випадає подорожувати по Європі бачать гарні дороги, економічний розквіт, верховенство права, сите, гарне життя – це зовнішнє, видиме, і, звичайно, хотілось би це бачити в Україні. Однак є речі невидимі, але реальні і дуже впливові – це моральна криза, що вразила Європу, котра піднімалась на християнських цінностях попередніх поколінь. Сьогодні вона деградує, з’явились нові цінності, нові «ізми», що свого часу принесли великі руїни в народи світу.