ЗА ЩО МЕНЕ Б’ЄШ?

 

           “Якщо зле Я сказав, — покажи, що то зле, коли ж добре,- за що Мене б’єш?” (Ів.18-23) — ця фраза прозвучала із уст Господа у ніч Його страждань…

           …Минула ніч (на 30.11.13) перевернула уяву багатьох українців про тих, хто “недаремно носить меч”, а саме — представників силових структур.Євангельський принцип: “хочеш не боятися влади — роби добро… бо володар — Божий слуга — тобі на добро… він месник злочинцеві… (Рим.13-4) — виконаний з точністю до навпаки.

          Жорстоке побиття невинних людей ставить тих, хто це вчинив, не тільки під кримінальну відповідальність державного закону, але й під осуд закону Божого.

           “За що Мене б’єш?” – питання Христа до людей у формі та їх зверхників. Груба фізична сила завжди була ознакою безсилля як окремої людини так і владних структур. У Царя над царями: “справедливість та право — підстава престолу Його” (Пс.96-2).

           Закликаю всіх, хто шанує Бога як єдиного Законодавця і Суддю, на безстроковий Молитовний Майдан України. Для молитви немає “Беркута”, закритих дверей, закритих сердець. Твій молитовний Майдан там, де ти зараз. Помолімося щиро за Україну, за швидке одужання постраждалих, за духовне прозріння “царів і тих, хто при владі…” (1 Тим. 1-2)

Previous Міністр культури Леонід Новохатько: «Ми готові поглиблювати співпрацю з Всеукраїнською Радою Церков»
Next Михайло Паночко: «Закликаємо владу до діалогу з суспільством та мирних переговорів»

You might also like

Роздуми

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

       Дороги як долі – різні. З горами й долами, з несподіваними поворотами, з ямами й камінням, — все, як на дорозі, все як у житті.

Роздуми

Познавая силу воскресения

     Мы не первый год празднуем Пасху. В каком-то смысле, уже привыкли и к праздничным собраниям, к песням и проповедям о воскресении, да и к самому празднику. Дорогие, давайте в эти дни обновим в своих сердцах стремление к познанию силы Его воскресения. Ведь суть не в праздничном служении, а в жизни, измененной силою Бога.

Роздуми

Рассуждая о Теле Господнем

Продолжая размышления о Вечере Господней (см.начало), хочется обратить внимание на то, что Павел начинает речь об этом с довольно простых и банальных моментов. Он возмущен тем, КАК проходит вечеря.

“Так вот, хотя вы и собираетесь вместе, это нельзя назвать трапезой Господа. Каждый из вас налегает на собственную трапезу. И вот один уходит голодный, а другой сыт и напивается” (1 Кор. 11:20-34. РВ).