ЗА ЩО МЕНЕ Б’ЄШ?
“Якщо зле Я сказав, — покажи, що то зле, коли ж добре,- за що Мене б’єш?” (Ів.18-23) — ця фраза прозвучала із уст Господа у ніч Його страждань…
…Минула ніч (на 30.11.13) перевернула уяву багатьох українців про тих, хто “недаремно носить меч”, а саме — представників силових структур.Євангельський принцип: “хочеш не боятися влади — роби добро… бо володар — Божий слуга — тобі на добро… він месник злочинцеві… (Рим.13-4) — виконаний з точністю до навпаки.
Жорстоке побиття невинних людей ставить тих, хто це вчинив, не тільки під кримінальну відповідальність державного закону, але й під осуд закону Божого.
“За що Мене б’єш?” – питання Христа до людей у формі та їх зверхників. Груба фізична сила завжди була ознакою безсилля як окремої людини так і владних структур. У Царя над царями: “справедливість та право — підстава престолу Його” (Пс.96-2).
Закликаю всіх, хто шанує Бога як єдиного Законодавця і Суддю, на безстроковий Молитовний Майдан України. Для молитви немає “Беркута”, закритих дверей, закритих сердець. Твій молитовний Майдан там, де ти зараз. Помолімося щиро за Україну, за швидке одужання постраждалих, за духовне прозріння “царів і тих, хто при владі…” (1 Тим. 1-2)
You might also like
Повнота Христова
«А з Його (Христової) повноти всі ми одержали, а то благодать на благодать» (Ів.1:16).
Напевно ми всі відчуваємо швидкоплинність часу, що нестримно несе нас до берега вічності, але правда в тім, що не всі ми віримо в це. Слово Боже, як непомильне і авторитетне для всіх християн (я маю на увазі справжніх), ясно говорить про це. Звичайно, що плин часу нам не зупинити, але розумно його використати ми можемо, і Бог дає нам такий шанс!
Час випробування віри, час вблагати Господа!
У ці надзвичайно напружені дні в Україні, коли Україна стоїть на межі братовбивчої війни, згадалися події, коли учні запитали Ісуса Христа про те, яка ознака Його приходу?
«Легке» й «важке» християнство
«Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» Ці слова вигукував натовп, адресуючи Ісусу Христу, що на осляті в’їжджав в Єрусалим (Ін.12:13). Йому, як царю Ізраїлю, простирали пальмове віття і одяг. Народ був на піку радості, в ейфорії очікування того, що Ісус сяде на царському троні в Єрусалимі. Але Він сказав: «Моє Царство не із світу цього». Христос не виправдав сподівання народу. Пройшло усього декілька днів і титул «цар Ізраїлю» так само був знову виголошений над Ісусом, але вже при кардинально інших обставинах: «Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський» (Лк. 23:38).