Через пошкоджений КАБами міст добиралися віряни із Карантинного острова до Херсону на водне хрещення

Попри щоденну небезпеку через обстріли, Херсонська церква ХВЄ зважилася і цього року в першу серпневу неділю провести хрещення охочим вступити в завіт із Господом. І не на березі річки Дніпро, як це було до війни, а у спеціально облаштованому, святково прикрашеному басейні, розташованому на подвір’ї Дому молитви в більш безпечному мікрорайоні Херсона.

Цього дня Церква Христова поповнилася 17-ма новими членами. П’ятеро з них мужні брати-автомобілісти доправили з небезпечного, так званого Карантинного острова – попри пошкоджений КАБами міст, що єдиною шляховою артерією, що з’єднує острів з Херсоном. І це було неабияким випробовуванням – як для готових охреститись, так і для водіїв.

В урочисто-білому вбранні всі по черзі підходили сходами до басейну, де отримували хрещення, яке звершили для охочих старший пресвітер Херсонського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Бабійчук та пастор Юрій Колесник.

Церква раділа новому поповненню і щиро вітала його, вручаючи квіти та неоціненний дар Бога людству – Біблію. А ще кожен, хто охрестився, отримав з любов’ю виготовлене особисте свідоцтво на згадку про факт з зазначеною датою хрещення.

З невимовною втіхою сяяли від щастя за своїх щойно охрещених дітей батьки Штефани, Підгайні, Феночки, Носаченки. І ось їхні враження.

     Раїса Підгайна: «Коли мої доньки Дар’я та Вероніка вийшли з води, моє серце переповнювала невимовна радість. Я в цей момент навіть забула, що війна! Це чудово, коли твої діти усвідомлено зробили цей важливий крок у своєму юному віці. У нашій родині вже троє знаходяться в заповіті з Господом. Старший син Сашко прийняв водне хрещення минулого року. Виконує обов’язки куратора молодіжного служіння та опановує майстерність регента церковного хору».

За словами Раїси, мета й обов’язок кожної мами – прикласти максимум зусиль, щоб привести дітей до Бога. Із самого народження прищіплювати любов до Господа, до Його слова. Це клопітка щоденна праця матері, бо вона більше проводить часу з дітьми.

«Бесіди, спільні молитви, роздуми над Божим словом, і, звичайно, неоціненний вплив особистого прикладу в ходінні перед Господом. Як це зазначає мій чоловік Юрій», – ділиться жінка.

Тому вся родина Підгайних служать у церковному хорі, діти декламують з особливою виразністю вірші, і мама Рая теж. Тато Юрій може послужити надихаючою проповіддю.

Тетяна Феночек: «Я дуже хотіла дочекатись і того дня, коли наш син виявить бажання і виконає заповідь Ісуса Христа, народиться від води і духа. Ми багато років молились, розмовляли на ці духовні теми з ним. І якось близько трьох років назад мені приснився сон: наш син виходить з двору і зачиняє за собою хвіртку. І в цей час я розумію, що йде у сумнівний світ і щосили кричу йому: «Коля! Коля!» І бачу, як диявол намагається щільно зачинити за сином хвіртку! З того часу ми з чоловіком стали в проломі за сина».

Батьки брали пости, постійно молились. І Господь торкнувся серця їхнього Миколи: він покаявся, став відвідувати церкву і близько двох місяців тому виявив бажання вступити в завіт з Господом.

«Це неймовірна радість і втіха, що твоя дитина зробила правильний вибір у житті і тепер знаходиться у Божій сім’ї, прийняла Його духовні цінності й рішення служити Богу доброю совістю. Безмежна вдячність Господу за Його вірність і турботу про Своє творіння», – каже жінка.

Втішається вчинком сина і батько Віктор: «Слава Богу, що вивів нашого Миколу на шлях праведний. Тепер би діждатись і побачити в завіті з Господом його дітей – наших онуків».

Свідчення охрещених

Микола Феночек: «Я щиро вдячний Богові за безцінний дар спасіння і батькам за палкі щоденні молитви за мене. Відчуваю легкість і водночас особливу значимцсть зробленого кроку!»

Віра Штефан: «Я щаслива, що дожила до цього часу і сьогодні поповнила Божу родину. Тепер потрібно ще більше довіряти Господу і впевнено йти за Ним. Дякую батькам за молитви, а церкві – за святкове Богослужіння!»

У цей день звучало багато настанов, побажань і щирих привітань охрещеним та їхнім батькам. Хай добрими плодами радують вони Господа, своїх рідних, друзів, церкву! Нехай їхнє світло й любов наповнюють наше місто й усю Україну, вказуючи ще багатьом людям шлях до спасіння та Божого благословення!

Валентина ГЕРАСКІНА, Херсонська область.