ЯК МАКСИМАЛЬНО ЕФЕКТИВНО ВИКОРИСТАТИ ЛІТО ГОСПОДНЄ СПРИЯТЛИВЕ?

«ЧОМУ ДЕЯКІ ЦЕРКВИ НЕ ХОЧУТЬ ПРОВОДИТИ ДИТЯЧІ ТАБОРИ?» – запитав я євангеліста Володимира, який багато років працює в напрямку дитячих таборів. «ТОМУ ЩО ТОДІ ПРОЩАЙ СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ!» –  відповів досвідчений євангеліст. Я парирував наступним запитанням: «Я спілкувався з одним братом і запитав його: «Ти бачив на вайбері відео, де церква організувала для дітей міста батути, гірки? Стільки багато дітей з батьками прийшли!» Той брат незворушно відповів: «Ясно, що прийдуть на дурничку поїсти солодкої вати і на батутах пострибати. Але чи хтось із них прийшов до церкви? Навряд чи…». Євангеліст Володимир відповів: «НАШУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ, НЕ БАЖАННЯ ПРАЦЮВАТИ МИ ВИПРАВДОВУЄМО САМЕ ТИМ, ЩО ТОЙ ЧИ ІНШИЙ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЙНИЙ ЗАХІД (у даному випадку дозвілля для дітей) НЕ ПРИНОСИТЬ ОДРАЗУ БАЖАНОГО РЕЗУЛЬТАТУ!»

Я не можу не погодитися з досвідченим братом-євангелістом. А власне який ефект і результат варто очікувати? І я не вірю, що ніхто не прийшов до церкви з тих дітей. Є маса позитивних свідчень.

1. А чи можна назвати дозвілля з батутами для дітей міста, влаштованого церквою, доброю справою? Так, це добра справа, навіть дуже добра справа. Причому безкорислива. А Христос призиває Своїх вірних учнів робити добро всім людям (Рим. 12:17, Гал. 6:10). І не варто від добра чекати добра.
2. Я не чув жодного свідчення, щоб хтось з дітей чи батьків, які були учасниками літніх дитячих таборів, висловили невдоволення. А тільки подяки та побажання, щоб наступного року зустрітися знову.
3. Такі заходи висвітлюють місцеву церкву лише з позитивного боку. Це жертва, це світло Христове, яке світить з вершини гори.
4. Через такі (здавалося суто розважальні) заходи багато дітей змінили свій світогляд, поведінку на краще. Так само їхні батьки побачили церкву-організатора з позитивного боку, що це не якась секта, а відкриті люди, щирі серця.
5. Деякі діти і батьки саме через ці табори з батутами таки прийшли до церкви, і стали її членами! Є такі свідчення! Хоч їх небагато, але вони є.

Пригадав вислів пастора на нещодавній конференції в Лубнах: «Церква, члени якої сьогодні «оцерковилися» і служать дві години на тижні один одному тільки в стінах Дому молитви, перетворюється в болото». Важко не погодитися з цими словами.

Сьогодні Бог ще продовжує для України літо Господнє сприятливе (рік Господнього змилування – Лук. 4:19). Як ми використовуємо цей дорогоцінний час? (Єф. 5:16-18). А хтось служить іншим.

Оля Овдієнко,  яка приймає активну участь в дитячих таборах Пирятинського і Гребінківського районів (Полтавщина) засвідчила: «Я покаялась в 17 років, але мій шлях до Бога розпочався саме з такого дитячого табору…».

Пригадую, як дитина з табору цього літа в Гребінці, стоячи в черзі на батут, процитувала віршик: «Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Пс. 118:11). Цього віршика її навчили сестри-вчителі, щирі християнки. Не знаю, як ця дитина направить подальші кроки свого життя, але вірю, що цей віршик вона не забуде. Це мало і водночас так багато…

Апостол Павло виготовляв намети, а нам Бог дає нагоду ставити намети і збирати туди діточок і дорослих і свідчити їм про любов Христа. Отож, використовуймо час, і трудімося для Христа в малому, щоб отримати від Бога велике. «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:58).

Геннадій Андросов

Фото взяті з групи Вайбер “Місіонери ХММ “Д.С.” Рівне”, а також надіслані мені Олею Овдієнко.