Марія біля гробу
Холодний камінь тиснув важко груди
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?
Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.
Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
…В могилі — пустка.
…Ангели стоять.
Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину…
…Вставав Великдень, гонячи пітьму.
«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є… Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».
Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.
«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці…
Юрій Вавринюк
Вам також може сподобатися
«Легке» й «важке» християнство
«Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» Ці слова вигукував натовп, адресуючи Ісусу Христу, що на осляті в’їжджав в Єрусалим (Ін.12:13). Йому, як царю Ізраїлю, простирали пальмове віття і одяг. Народ був на піку радості, в ейфорії очікування того, що Ісус сяде на царському троні в Єрусалимі. Але Він сказав: «Моє Царство не із світу цього». Христос не виправдав сподівання народу. Пройшло усього декілька днів і титул «цар Ізраїлю» так само був знову виголошений над Ісусом, але вже при кардинально інших обставинах: «Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський» (Лк. 23:38).
Благальне (До дня посту та молитви за Україну, 25 березня 2020 р.)
До дня посту та молитви за Україну, 25 березня 2020
Про автора рубрики
Юрій Іванович Вавринюк народився у селі Зимне, Володимир-Волинського р-ну, що