Церква в Острозі відзначила 95-річчя: історія віри, що почалась із лекцій Володимира Марцинковського

14 листопада в м. Острозі на Рівненщині святкували 95-річчя церкви «Вефіль» (до речі, ця назва зовсім свіжа, бо місцевій громаді ХВЄ її присвоїли у 2021 році). «Вефіль», що в перекладі означає «Божий дім», – одна зі зрілих, і разом з тим дуже сучасних церков Рівненщини.

«Попри те, що через карантин кількість гостей була обмежена, ми отримали багато привітань. Натхненно служив молодіжний хор, музичний гурт Light for people («Світло для світу»). Також чудово виступили діти та підлітки», –  розповідає  служитель місцевої громади, директор  Департаменту освіти УЦХВЄ Віктор Вознюк. Він сам також послужив співом у старшому складі гурту «Вефіль», що був створений у 1994-му та здобув неабияку популярність в християнських колах.

Відкриваючи урочисте богослужіння з нагоди 95-річчя, пастор церкви Микола Гурін нагадав слова з 1 Сам. 7:12 «Аж доти допоміг  нам Господь» та повів присутніх у подячній молитві до Господа.

Про історію церкви, витоки якої сягають 1926 року, присутні дізналися з документального  фільму, підготовленого медіаслужінням громади. Потім ведучі свята Роман Вознюк і Ілля Ковш запросили до привітань  гостей. З теплими словами до присутніх  звернувся  пастор церкви «Добра новина» з міста Нетішин Хмельницької області Олександр Калабський, пастори з сусідніх сіл Могиляни Володимир Гульчук та Здовбиці – Василь Радчук. Від імені влади привітати церковну громаду прийшов депутат Острозької міської ради Вадим Бондарчук, а також голова бюджетної комісії Рівненської облради Ігор Ясинюк, який є вихідцем з острозької церкви.

Старатися весь час перебувати у волі Ісуса Христа, щоб мати успіх у всіх сферах життя,  християн закликав старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Коток.

Заключне потужне слово сказав старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. Спочатку він дав громаді хороше братерське завдання: щоб до століття острозька церква помножилась вдвічі. А центральною темою послання старшого єпископа став Наріжний камінь (Марка 12:10, 1 Петра 2:4 та ін.)

«На чому ви і я, як церква, будуємо всій духовний дім? Відповідь на це питання особливо важливо знати, коли ми входимо в зону випробувань, що сьогодні так тривожать весь світ. Тільки той, хто вірою стоїть на Ісусі Христі (на тому Наріжному каміні) не буде засоромлений. Так каже Біблія», – підкреслив Михайло  Степанович.

Служіння, яке тривало майже три години, пройшло в прекрасній духовній атмосфері, а завершилося святковим обідом.

З історії церкви «Вефіль»

Місто Острог – одне з найдавніших міст України, яке з середини 15 до початку 17 століття було духовним і культурним її центром.

Першим благовісником християнської євангельської віри на початку 20 століття в Острозі був відомий християнський мислитель, публіцист, богослов Володимир Марцинковський. В результаті його проповіді в 1926 році в місті була заснована євангельська церква. Її історія також пов’язана з такими людьми, як Порфирій Ільчук, Трохим Нагорний, Йосип Антонюк, які працювали на території Західної України, що до 1939 року була під Польщею.

У другій половині 20-х років місіонерською діяльністю в Острозі займався Тимофій Давидюк. Однак у 1928 році, коли почалася масова еміграція за кордон, брат Давидюк був змушений виїхати у Бразилію. У той час у місті жило багато євреїв. Благовістям серед них займався брат В. Кіпкін.

До 1928 року церковні зібрання проводилися у домі брата Бондаря. З 1928 почали орендувати зал у приміщенні, де сьогодні знаходиться музична школа. Пресвітером церкви був Еміль Слобода з Миротина, чех за національністю.

З 1930 року дияконом церкви був брат Костомаха. В цей час у церкві активно проводилися різні семінари. На одному з них, у 1930 році, був присутній Артур Берггольц – голова Всепольського союзу ХВЄ та Густав Шмідт – голова Східноєвропейської місії. Вони теж посприяли впровадженню засад віровчення в острозькій церкві. Є свідчення про те, як Дональд Джі викладав у церкві тему про духовні дари.

Великий вклад у розвиток громади зробив Прохор Ільчук. Завершивши навчання у Біблійному коледжі в Чикаго, він повернувся на Батьківщину для місіонерської роботи та доклав багато зусиль для розвитку церкви в Острозі.

Ще один місіонер – Микола Іванович Пейсті разом зі своєю дружиною Мартою працювали на наших теренах, проводили конференції для пасторів. Одна з них у 1937 році була організована в Острозі.

***

Острозька церква не мала постійного місця для проведення богослужінь. Одна оренда змінювалася іншою. Навіть у час Другої світової війни богослужіння не припинялися, проводилися по домах.

У 1945 в Москві відбулась так звана «Серпнева угода»: об’єдналися два союзи, ХВЄ і ЄХБ. Церква в Острозі отримала реєстрацію. Це дозволило придбати приміщення для проведення богослужінь на вулиці Татарській, 66. Тоді у громаді налічувалося 70 членів.

У 1947 році почалися переслідування християн владою. Важливо, що в цей час Острог уже був територією Радянського Союзу, а не Польщі. Брати Ільчук та Нікітчук, які в той час працювали в навколишніх церквах, були засуджені до 10 років ув’язнення без права листуватися. Влада забрала Дім молитви на вулиці Татарській, тому християни знову почали збиратися у домах. У 1948 році на базі церкви відбулася перша братська конференція ХВЄ п’ятидесятників.

Лише у 1960 році церква отримала дозвіл збиратись у домі брата Білоуса, який жив на вулиці Бельмаж, 51. Аж 24 роки служіння проводилися у цьому, насправді тісному приміщенні.

У 50-х роках церкву очолював пастор Григорій Гаврилович Костомаха. У 1960-х – Йосип Ємільянович Топінко та Микола Тимофійович Давидюк. Десять років, із 1973 до 1983, пресвітером церкви був Володимир Іванович Вознюк.

Після багатьох поданих клопотань і зусиль християн, у 1984 році, влада дозволила збиратися у просторішому приміщенні, в домі Костянтина Гераська, який жив на вулиці Потьомкіна, 5. Чотирнадцять років поспіль богослужіння проводилися там.

З 1983 до 1997 року церкву очолював Петро Федосійович Хочай. Він підтримав ініціативу братів будувати молитовний Дім, який урочисто відкрили 13 жовтня 1996.

У 1997 році церква обрала пресвітером Віктора Панасовича Кучернюка, який у 2001 році із сім’єю емігрував до США. Після нього на пресвітерське служіння було обрано Миколу Макаровича Гуріна, який і зараз виконує це служіння.

***

Важливим пунктом у житті церкви став Слов’янський університет штату Вашингтон. З 23 листопада 2013 року по 13 травня 2018 було організоване очно-заочне навчання, яке передбачало присвоєння кваліфікації бакалавра місіології за спеціалізацією «місіонер на робочому місці». В університеті навчалося 75 студентів – в основному члени церкви, зокрема пастор, диякони, проповідники.

У 2018 році церква придбала будівлю колишнього сільського клубу та територію навколо нього в селі Михайлівка, а вже у 2020-му після реконструкції там розпочали проведення молодіжних та загальноцерковних конференцій і таборів.

У березні 2020 року в Україні запровадили локдаун, острозька церква швидко відповіла на цей виклик. Стартував новий напрям медіаслужіння, метою якого була онлайн-трансляція богослужіння через Youtube. 21 березня створили Youtube-канал церкви. 28 квітня на цій же платформі в партнерстві з Департаментом освіти УЦХВЄ розпочали проєкт «Слово істини». Щовівторка у прямих ефірах цього проєкту ведучий Віктор Вознюк разом із гостями обговорюють актуальні теми та відповідають на питання глядачів.

На базі церкви була створена студія, звідки транслюються різні проєкти Департаменту освіти: «Слово істини», «Sola Scriptura», «Оновлення» та інші. В умовах карантину було знято кілька програм для дітей. Безперервно проводяться трансляції недільних богослужінь, сімейних та молодіжних. У 2021 році медіакоманда забезпечила трансляцію Оженинфесту. У команді 20 людей, а очолює її Артем Вознюк.

У 2021 році церква ХВЄ в Острозі отримала назву «Вефіль». Божий Дім, у якому справді є Бог. Бо тут люди, які знають Бога. Історія острозької церкви – це беззаперечний доказ Божої любові до кожного члена церкви, кожного жителя міста, країни та всього світу. Історія, яку, з Божою допомогою, церква «Вефіль» неодмінно писатиме далі.